Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/6478/24

Справа № 303/6478/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 червня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНВЕСТ» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 13 січня 2025 року, ухвалене суддею Куцкір Ю.Ю., в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування пов`язаного із смертю годувальника встановив: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування пов`язаного із смертю годувальника. Позов мотивує тим, що 02.04.2020 року близько 19 год. 15 хв. в смт. Кольчино, по вул. Фрідяшівська, біля буд. 28, Мукачівського району Закарпатської області, відбулася ДТП в якій водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Cheri» моделі «Amulеt», д.н.з.: НОМЕР_1 , не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушуючи вимоги ПДР України, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого втратив керованість та допустив занос і виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху з подальшими виїздом за межі дорожнього покриття, де допустив зіткнення з бетонним стовпом. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що і є безпосередньою причиною його смерті. 22.06.2020 вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк один рік. Внаслідок зазначеної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача у розмірі та з підстав викладених нижче. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Cheri» моделі «Amulеt», д.н.з.: НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «ПРОВІДНА». 12.10.2021 відповідача було повідомлено про настання страхового випадку шляхом подання заяви на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачем вимог містилися вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 28 338 гривень та 170 028 гривень відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для малолітньої дочки загиблого. Договором про врегулювання страхового випадку №2300366868 за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО1354019 від 15.07.2019 погоджено розмір страхового відшкодування моральної шкоди, яка належить малолітній дочці загиблого у розмірі 25 500 гривень (1/2 частки страхового відшкодування моральної шкоди), а тому позивач немає претензій до відповідача щодо відшкодування моральної шкоди, яка належить дочці загиблого. У свою чергу, відповідач так і не здійснив виплату страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника для малолітньої дочки загиблого, у строки встановлені пунктом 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що і стало підставою доля звернення позивача із даним позовом. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 170 028 гривень страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника, а також судові витрати, які складаються з: 12 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 3 028 гривень судового збору за подання позовної заяви. Суд визнав, що у померлого ОСОБА_5 перебувала на утриманні малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має право на одержання відшкодування у зв`язку з втратою годувальника. Заперечення відповідача про те, що донька померлого не перебувала на його утриманні у зв`язку з відсутністю офіційного працевлаштування ОСОБА_5 суд визнав необґрунтованими. Щодо факту недодання всіх документів до заяви про здійснення страхового відшкодування пов`язаного із смертю годувальника, то суд вказав, що Підпунктом «е» пункту 35.2 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому таким документом може бути довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником. Не погоджуючись із рішенням ПАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. За таким рішенням відповідач не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Вказує, що позивач не надала суду довідку про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та не надала довідки про доходи загиблого за 12 місяців до ДТП, яка є необхідним доказом статусу годувальника. Суд не взяв до уваги, що загиблий ОСОБА_5 не був офіційно працевлаштований та не отримував офіційних доходів. Щодо витрат на правову допомогу, то вважає такі явно не співмірними зі складністю справи, часом, який адвокат витратив та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. У дане судове засідання учасники справи не з`явились. Заяв або клопотань від сторін справи не надходило. Позивач ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , повідомлена шляхом отримання судової повістки поштовими засобами зв`язку про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення від 04.04.2025. Відповідач ПАТ «СК «Провідна»(правонаступником якого є ПАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ») повідомлений шляхом отримання повістки в підсистемі «Електроний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу від 24.03.2025 (а.с.188). Адвокат Найда К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлена в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документу від 24.03.2025 (а.с.189). Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то суд вважає, що таку слід вирішити по суті(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц). Крім цього, колегія суддів бере до уваги подане адвокатом Найдою К.В., яка діє в інтересах яка діє в інтересах ОСОБА_1 , клопотання про пришвидшення розгляду справи. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно Договору про врегулювання страхового випадку №2300366868 за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1354019 від 15.07.2019 від 10.11.2021, який був укладений між ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» і ОСОБА_1 , останні з метою врегулювання страхового випадку за Договором ОСЦПВ №АО/1354019 від 15.07.2019, який стався 02.04.2020 та в результаті якого загинув ОСОБА_3 дійшли до наступної згоди. Так, Страховик здійснює виплату страхового відшкодування 1/2 частини моральної шкоди, шляхом перерахування коштів на рахунок представника потерпілого ОСОБА_6 . Розмір страхового відшкодування за подією по пред`явлених вимогах щодо 1/2 частини моральної шкоди є остаточним, і складає 25 500 гривень (а.с. 21). Згідно перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, Поліс №АО1354019 на 02.04.2020, Страхова компанія ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», транспортний засіб CHERI AMULET, д.н.з.: НОМЕР_1 , є чинним (а.с. 22). Із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.11.2011 вбачається, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (а.с. 23). Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи №137 від 18.08.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25). 11.10.2021 представник малолітньої дитини ОСОБА_1 ОСОБА_6 подала до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування пов`язане із втратою годувальника у розмірі 170 028 гривень та заяву про виплату страхового відшкодування пов`язане із моральною шкодою у розмірі 28 338 гривень (а.с. 29-31). Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.04.2020, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 35-37). Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.06.2020 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік (а.с. 46-50). Із Довідки Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА №275 від 26.10.2021 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Мукачівському районному управлінні соціального захисту населення, як одержувач допомоги та отримує допомогу одинокій матері з 01.07.2021 по 31.12.2021 (а.с. 73). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. У статті 3 Закону № 1961-IV визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV). Згідно з пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. В постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала такі правові висновки. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п`ятої «Зобов`язальне право». Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого. Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У системному зв`язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, МТСБУ), а не обов`язок відшкодувати шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати. Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки. Частиною 2 статті 1195 ЦК України передбачено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч. 3 ст. 1200 ЦК України). У своїх доводах апеляційної скарги ПАТ «ПРОВАГРОІНВЕСТ», що є правонаступником ПАТ «СК «ПРОВІДНА», зазначає, що позивач не надала суду довідку про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та не надала довідки про доходи загиблого за 12 місяців до ДТП, яка є необхідним доказом статусу годувальника, а тому відсутні підстави для виплати її малолітній дочці коштів у зв`язку з втратою годувальника. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що страхова подія настала ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Кольчино, по вул. Фрідяшівська, біля буд. 28, Мукачівського району Закарпатської області в якій загинув ОСОБА_3 . Смерть настала від отриманих під час ДТП травм, що підтверджується лікарським свідоцтвом №119/20 від 10.04.2020. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Cheri» моделі «Amulеt», д.н.з.: НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «ПРОВІДНА» про що свідчить перевірка чинності полісу внутрішнього страхування (а.с.22). Договором про врегулювання страхового випадку №2300366868 за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО1354019 від 15.07.2019 погоджено страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 25 500 гривень, а тому у останньої претензій щодо відшкодування моральної шкоди немає. Спір виник саме щодо нездійсненної виплати дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страхової виплати у зв`язку з втратою годувальника. ОСОБА_1 зверталася в інтересах своєї неповнолітньої доньки до ПАТ «СК «ПРОВІДНА» з метою отримання такої виплати, однак відповіді не отримала. В матеріалах справи немає відповіді та відповідач не зазначає чи давав таку, а тому слід вважати, що таку виплату позивачці не здійснено, а тому така має право на отримання виплати у зв`язку з втратою годувальника. Перелік документів, які долучаються до заяви про страхове відшкодування у зв`язку з втратою годувальника знаходиться у підпункті е) пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якому зазначається, що разом із заявою про страхове відшкодування заявник подає документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника. З аналізу вищезазначеного підпункту вбачається, що такий перелік не є вичерпним, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції такими документами можуть бути також довідка житлово-експлуатаційної організації з місця проживання (реєстрації) або довідка органу місцевого самоврядування про перебування на утриманні чи про спільне проживання із заявником. Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою померлого ОСОБА_5 , а тому, виходячи з обов`язку батьків утримувати своїх дітей до повноліття, слід прийти до висновку, що померлий був годувальником своєї доньки, оскільки зворотного не доведено. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб. Обов`язок по утриманню зберігається і тоді, коли дитина народилася у шлюбі, який пізніше було визнано недійсним, а також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2 ст. 166 СК). Тобто, факт утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим ОСОБА_5 презюмується виходячи з норм Сімейного Кодексу, Закону України «Про охорону дитинства» та з Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989. Щодо відсутності довідки про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника слід зазначити, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент настання страхового випадку 02.04.2020 не мав достатнього страхового стажу зважаючи на його молодий вік, а тому питання його офіційного працевлаштування немає правового значення в даному випадку. Варто зазначити, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Таким чином, перелік документів, який додається разом із заявою про настання страхового випадку у зв`язку з втратою годувальника не є імперативним, оскільки у померлої особи може не бути достатнього страхового стажу, що призведе до відмови у отриманні пенсії у зв`язку з втратою годувальника та, відповідно, до відмови у виплаті компенсації у зв`язку з втратою годувальника, що буде порушувати право дитини на отримання таких коштів. Крім цього, померлий ОСОБА_5 міг працювати як найманий працівник, тобто не працювати офіційно, однак навіть у такому випадку це не позбавляє дитину отримати кошти у зв`язку з втратою годувальника. Відповідач зазначає у своїй апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 отримує виплати як одинока мати, а тому слід дійти до висновку, що ОСОБА_5 не утримував неповнолітню доньку. Однак, такі доводи не знаходять свого підтвердження, оскільки довідка Управління соціального захисту населення Мукачівської РДА №275 датована 26.10.2021, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто ОСОБА_1 не могла отримувати дані виплати до того як помер ОСОБА_5 . Щодо витрат на правову допомогу. Так, між ОСОБА_1 та АО «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж «659/Д042018» від 06.04.2021, згідно якого Клієнт доручає а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту професійну (правничу) допомогу щодо захисту інтересів клієнта або осіб в інтересах яких клієнтом було укладено цей Договір за подією, що мала місце 02.04.2020 у с. Кольчино, в результаті якої загинув ОСОБА_3 , в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити таку правничу (правову) допомогу. Додатком до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №Ж «659/Д042018» від 06.04.2021 визначено, що плата АО послуги на виконання договору про надання правової допомоги становить 3 000 гривень за 1 годину роботи. Так, детальним розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги визначено, що сторони погодили між собою, що за 13 годин правової допомоги сплаті підлягає сума 39 000 гривень. Судом першої інстанції з урахуванням принципу пропорційності, співмірності та розумності наданих послуг задоволено 12 000 гривень витрат на правову допомогу. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, які стосуються витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що задоволенню підлягає сума у розмірі 12 000 гривень витрат на правову допомогу, оскільки така відповідає переліку наданих правових послуг, часу затраченого на їх надання та такі витрати будуть співмірними, розумними, пропорційними. Отже, колегія суддів апеляційного суду, приходить до обґрунтованих висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене із повним та всебічним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, таке рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального права, а тому на підставі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОВАГРОІНВЕСТ», залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 13 січня 2025 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 червня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: