Постанова Дніпровський апеляційний суд № 704/397/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5657/25 Справа № 704/397/24 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, за якою просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 17500,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7962,27 грн., три проценти річних в сумі 1599,45 грн., а також моральну шкоду в розмірі 7125,00 грн. Позов мотивовано тим, що наприкінці 2020 року він натрапив на шахрайську фінансову організацію під назвою «Траст Макворі Кепітал». Менеджер цієї організації запропонував йому фінансові послуги заробіток на продажу акцій через інтернет-біржу. В ході співробітництва з цією фінансовою організацією, про яку стверджує виявилася організованою групою шахраїв, від її імені було вчинено декілька платежів. Так, у період часу з грудня 2020 року по січень 2021 року позивач вчинив декілька платежів з метою внесення коштів на свій «торговий рахунок» у компанії «Траст Макворі Кепітал». Позивач вказує, що у подальшому менеджер повідомив йому, що з метою убезпечення від можливих помилок необхідно сплатити страховий платіж для «страхування» переказу коштів з банку «Barclays» на рахунок в українському банку. 12 лютого 2021 року на виконання цієї вимоги ОСОБА_1 погодився сплатити кошти в сумі 17 500,00 грн. Платіж фактично виконувався менеджером компанії «Траст Макворі Кепітал» через віддалений доступ до телефону позивача. Як виявилося, кошти в сумі 17 500,00 грн. фактично були сплачені на зазначений вище рахунок ФОП ОСОБА_2 . Зазначає, що з часом він зрозумів, що має справу із шахрайською схемою. В подальшому йому стало відомо, що фінансової організації з назвою «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цієї «організації» на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності. З урахуванням наведених обставин, 05.03.2021 позивач подав заяву до Голосіївського УП ГУНП у м. Києві стосовно вказаних подій. При цьому вказав, що особисто не знайомий із відповідачем, ніколи з ним не зустрічався і не спілкувався. У нього з відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач йому не надавав. На підставі наведеного вважає, що грошові кошти у розмірі 17500,00 грн. були сплачені на користь відповідача без будь-якої правової підстави в зв`язку із чим позов просить задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 27061,72 грн. Разом з тим, просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 7125,00 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення та додаткове суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Б ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснив грошовий платіж на суму 17500,00 грн., відповідно на рахунок одержувача ОСОБА_2 ФОП, що підтверджується дублікатом квитанції № 1824-2М69-СМ08-5944 АТ «Універсал Банк», в якій зазначено призначення платежу «за послуги» (а.с.12). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні грошові кошти у розмірі 17500,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача, що вбачається із наданої позивачем копії дублікату квитанції. Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що перерахування грошових коштів відбулося в межах надання фінансових послуг, а саме в межах розміщення депозитного вкладу. Позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вищевказані грошові кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 вказаних коштів, що підтверджується наявним у справі дублікатом квитанції, сам по собі не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що відповідач зберігає у себе майно без достатньої правової підстави та зобов`язаний його повернути на користь позивача. Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4)відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Верховний Суд в постанові від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц зазначає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У частинах 1, 2, 5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Доводи апеляційної скарги про те, що на момент сплати спірних коштів, з урахуванням контексту ситуації та пояснень менеджера компанії «Траст Макворі Кепітал», я не мав сумнівів і правомірно розраховував на те, що відповідачем будуть надані фінансові (платіжні) послуги з перерахування цих коштів на користь вказаної компанії для страхування подальших виплат з міжнародного банку, колегія суддів не може прийти до уваги, оскільки жодних доказів того, що перерахування грошових коштів відбулося в межах надання фінансових послуг, а саме в межах розміщення депозитного вкладу, матеріали справи не містять. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів відсутності правової підстави набуття відповідачем грошових коштів в сумі 17 500,00 грн., ні в суді першої інстанції, так і суді в апеляційній інстанції надано не було. Перекази з картки позивач здійснював самостійно. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 13 червня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова