Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/590/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/960/22 Справа № 176/590/21 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В. В. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду та просить постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 безпідставно одержані кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 15166 грн. 63 коп. Позов мотивовано тим, що у період часу з 26 січня 2021 року по 28 січня 2021 року позивачка здійснила на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 три платежі на загальну суму 14 490,00 грн. 26 лютого 2021 року вона здійснила переказ коштів у сумі 5750,00 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» , призначення платежу: «це за послуги». 27 січня 2021 року та 28 січня 2021 року вона сплатила 4520,00 грн. та 4220,00 грн. відповідно на той самий рахунок ФОП ОСОБА_2 , з аналогічним призначенням платежу. Дані грошові платежі вона здійснила за наступних підстав. У грудні 2020 року вона натрапила, як пізніше зрозуміла, на шахрайську фінансову організацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка передала її реєстраційні дані іншій аналогічній шахрайській організації «Траст Макворі Кепітал». У телефонних розмовах менеджери компанії «Траст Макворі Кепітал» запропонували їй фінансові послуги розміщення депозитного вкладу. В ході співробітництва з цією фінансовою організацією, про яку стверджує виявилася організованою групою шахраїв, від її імені було вчинено декілька платежів. Так, у січні 2021 року їй зателефонував менеджер компанії «Траст Макворі Кепітал» і повідомив, що через відсутність договору, начебто з її вини, їй необхідно сплатити на користь компанії штраф в еквіваленті 200 доларів. Оплату необхідно було провести через систему інтернет-банкінгу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Оскільки вона ніколи самостійно не користувалася інтернет- банкінгом, платіж здійснювався за допомогою і під керівництвом менеджера компанії «Траст Макворі Кепітал». Оплата цього «штрафу» в сумі 5750, 00 грн відбулася 26 січня 2021 року. Як виявилося пізніше, ці кошти насправді були сплачені не на рахунок компанії «Траст Макворі Кепітал», а на рахунок ФОП ОСОБА_2 . Потім менеджер компанії висунув вимогу сплатити 300 доларів США для оплати «фінансового коридору», у протилежному випадку, як він пояснив, виведення коштів затримається на невизначений час. Процедура оплати відбувалася аналогічним способом. Як пізніше з`ясувалося, сума, приблизно еквівалентна 300 доларам США, була сплачена двома платежами на згадуваний вище рахунок ФОП ОСОБА_2 : 27 січня 2021 року у сумі 4520,00 грн., а 28 січня 2021 року в сумі 4220,00 грн. З часом вона зрозуміла, що має справу із шахрайською схемою і перестала вкладати кошти у цю «компанію». В подальшому їй стало відомо, що фінансових організацій із назвами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Траст Макворі Кепітал» офіційно не існує ані в Україні, ані за кордоном. Від імені цих «організацій» на території України не виступає жоден легітимний суб`єкт господарської діяльності. Усі суб`єкти господарської діяльності, на рахунки яких сплачувалися її кошти, створені не раніше другої половини жовтня 2020 р., зареєстровані в різних регіонах України. На сьогоднішній день частина з них, в тому числі і відповідач, вже припинили діяльність. Серед видів їх діяльності немає і не було жодного, який мав би відношення до фінансових послуг. З урахуванням наведених обставин 30 березня 2021 позивачка подала заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України. При цьому позивачка зазначає, що особисто не знайома з відповідачем, ніколи з ним не зустрічалася і не спілкувалася. У неї із відповідачем ніколи не було і немає дотепер жодних домовленостей (угод, договорів тощо). Жодних послуг відповідач мені не надавав. На підставі наведеного вважає, що грошові кошти у розмірі 14 490,00 грн. були сплачені на користь відповідача без будь-якої правової підстави в зв`язку із чим позов просить задовольнити та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 15166,63 грн. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не було доведено відсутність правової підстави набуття відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі 14490,00 грн., не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги є необґрунтованими. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 26 січня 2021 року по 28 січня 2021 року здійснила 3 грошових платежі на суму 5750 грн., 4520 грн. та 4220 грн. відповідно на рахунок одержувача ОСОБА_2 ФОП, що підтверджується дублікатом квитанцій АТ КБ ПРИВАТБАНК, в яких зазначено призначення платежу на російській мові «это за услуги» (а.с.7,8,9). Позивачка вважає, що вищевказані грошові кошти безпідставно набуті відповідачем та такими, що підлягають поверненню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з наступного. Спірні грошові кошти у розмірі 14490,00 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача, що вбачається із наданих позивачем копій дублікатів квитанцій. Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Суду не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що перерахування грошових коштів відбулося в межах надання фінансових послуг, а саме в межах розміщення депозитного вкладу. Позивачкою не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вищевказані грошові кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 вказаних коштів, що підтверджується наявними у справі дублікатами квитанцій, сам по собі не є належним та допустимим доказом тієї обставини, що відповідач зберігає у себе майно без достатньої правової підстави та зобов`язаний його повернути на користь позивачки. Так, у даному спорі позивач повинен довести наявність трьох умов, які б підтверджували зобов`язання з безпідставного набуття майна, а саме: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна, проте такі факти позивачем не доведені належними та допустимими доказами. Більш того на обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається та наголошує, на те, що вона стала заручником шахрайської схеми створеної з однієї сторони незаконними організаціями ОСОБА_3 та Траст Макворі Кепітал, а з іншої відповідачем ФОП ОСОБА_2 на рахунок якого вона здійснила грошові перекази. При цьому позивачка ОСОБА_1 стверджує, що 30 березня 2021 року нею подана заява про вчинення кримінального правопорушення за ознаками складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Однак суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт існування кримінального провадження, де б статус обвинуваченого чи підозрюваного був присвоєний відповідачеві, зокрема, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що дійсно на теперішній час здійснюється досудове розслідування з урахування підстав, які є предметом розгляду справжніх позовних вимог, чи вироку суду, який підтвердив би факт вчинення злочину саме відповідачем ОСОБА_2 чи певною юридичною особою до якої останній має відношення та який набрав законної сили. Таким чином, позивачем не було доведено відсутність правової підстави набуття відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі 14490,00 грн., не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4)відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Верховний Суд в постанові від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц зазначає, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою вчиненні злочину не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. У частинах 1, 2, 5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Доводи апеляційної скарги про те, що визначаючи її доводи та докази недостатніми для задоволення позовних вимог, районний суд не зазначив, у чому саме полягає недостатність поданих нею доказів та (або) непереконливість її правової позиції стосовно відсутності правових підстав набуття відповідачем спірних коштів, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів обставин, на які посилається позивачка матеріали справи не містять. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів відсутності відсутності правової підстави набуття відповідачем грошових коштів у заявленому розмірі 14490,00 грн., ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко