Постанова 4803 № 199/2626/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5406/25 Справа № 199/2626/25 Суддя у 1-й інстанції - КОШЛЯ А. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року по справі за заявою комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2025 року комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Ухвала суду мотивована тим, що підставою для відмови у видачі судового наказу є її подання з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України, а також відсутність доказів перебування у власності боржників квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та попередження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про наявну заборгованість зі сплати обов`язкових платежів, визначених Договором про надання послуг з управління багатоквартирними будинками. В апеляційній скарзі комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ними надано докази, якими він обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в тому числі те що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг заявника за адресою: АДРЕСА_1 , в силу реєстрації (проживання) за цією адресою, відповідно суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у видачі судового наказу є її подання з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України, а також відсутність доказів перебування у власності боржників квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та попередження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про наявну заборгованість зі сплати обов`язкових платежів, визначених Договором про надання послуг з управління багатоквартирними будинками. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу. Статтею 163 ЦПК України врегульовано питання щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Так, частиною другою цієї статті Кодексу визначено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Частиною 1 ст. 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема п. 8 цієї статті передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір. З матеріалів справи вбачається, що комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради у заяві про видачу судового наказу зазначає, що боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаної обставини надано довідку № 5198 про склад сім`ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку осіб від 05 лютого 2025 року, де зокрема зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , отже вони є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та іншими особами матеріали справи не містять. На зазначене суд першої інстанції не завернув увагу, а тому прийшов до помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу. Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена помилково, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 13 червня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова