Постанова 4852 № 160/27744/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27744/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року (головуючий суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/27744/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 16.10.2024 (через систему Електронний Суд) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2018 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 01 жовтня 2018 року у сумі, що перевищувала обмеження максимальною величиною, та виплачувати пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за вислугою років, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком (Робота за списком №1), обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", доказ посвідчення пенсіонера серія НОМЕР_1 видане 17.10.2018 року і перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, особовий рахунок НОМЕР_2 . У вересні 2024 року звернувся з заявою до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через веб-портал з проханням про здійснення ОСОБА_2 обрахування пенсії без обмеження її граничним розміром. На заяву отримав відповідь, лист від Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 року №54341-39585/5-01/8-0400/24 в якому здійснено посилання, на норми статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім вказаного отримав офіційну інформацію про нараховану та не виплачену у законний спосіб пенсію починаючи з дати призначення пенсії 16.09.2018 року і до цього часу Протоколи/розрахунки версія 1.6.78.1. на підставі Рішення 045750002833 від 27.03.2019р. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду за захистом своїх прав на отримання нарахованої пенсії в повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із обмеженням максимальним розміром пенсії відповідно до приписів ч.3 ст.27 Закону №1058, які є чинними та неконституційними не визнавалися, суд приходить до висновку, що такий перерахунок було проведено пенсійним органом з дотриманням положень Закону №1058, а відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2018 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вказує, що наявні підстави для обрахунку його пенсії без обмеження її граничним розміром. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що згідно ст. 27 ЗУ №1058 максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 2018 року. Позивач зазначає, що з дати призначення пенсії за віком ОСОБА_1 по теперішній час було обмежено виплату пенсії максимальним розміром відповідно до ст. 27 Закону №1058, що підтверджується відповідними доказами, доданими до позовної заяви. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії відповідно до норм передбачених ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і провести належні виплати відповідно до рішення №045750002833 з урахуванням вже виплачених сум без обмеження граничним розміром, починаючи з 21.09.2018 року. На звернення позивача, відповідач, листом від 04.10.2024 року №54341-39585/Б-01/8-0400/24 повідомив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком (Робота за списком №1), обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з частиною 1 статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до статті 27 Закону №1058, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 09.11.2023 року №3460-IХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлено на рівні 2361,00 грн. При цьому, пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону передбачено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, проводиться з 1 березня 2024 року разом із здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Отже, розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2024 складає 23610,00 грн. Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, переглянуто матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , порушень в частині призначення та перерахунків пенсії не виявлено. З 16.09.2018 року пенсія позивачу виплачується в максимальному розмірі згідно норм чинного законодавства. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії за період з 01 жовтня 2018 року. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач звернувся до адміністративного суду 16.10.2024 року, при цьому просить визнати протиправними дії відповідача за період з 01.10.2018. Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною 3 якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, від 02.04.2024 року справа №560/8194/20). Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доводів позивача та доказів щодо поважності пропуску 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду. Не надав цій обставині оцінку суд першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про розгляд позовних вимог, які виходять за межі 6-ти місячного строку звернення до суду. Як наслідок, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову за період з 01.10.2018 по 15.04.2024 та в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду. Отже позовні вимоги слід розглядати за період, починаючи з 16.04.2024 року. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч.3 ст.27 Закону №1058 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що особа має право на отримання пенсії, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, при цьому, максимальний розмір такої пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09.11.2023р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2024 - 2361 гривні. Матеріалами справи підтверджується, що згідно розрахунку від 25.02.2024 загальний розмір пенсії позивача становить 31026,10грн, при цьому, максимальний розмір пенсії становить 20930грн.; згідно розрахунку від 28.02.2024 загальний розмір пенсії позивача становить 31026,10грн, при цьому, максимальний розмір пенсії становить 23610грн. (а.с. 19, 19 з/с). Позивач вважає, що дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром є протиправними. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що положеннями ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. У подальшому, відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, дія встановленого ст. 2 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ та ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обмеження розміру максимального розміру пенсії продовжена до 31.12.2017р. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, як передбачено ч. 3 ст. 27 ЗУ №1058, наразі не має визначеного терміну дії. На даний час відсутні будь-які конкретні дані про його скасування або продовження. Оскільки з 01.01.2018 року (по даний час) законодавець не продовжив дію обмеження пенсії максимальним розміром, тому є підстави для висновку, що тимчасова дія обмеження пенсії, що встановлена частиною 3 ст. 27 ЗУ №1058 втратила свою силу. Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що частина 3 статті 27 в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016. Проте, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, здійснивши перерахунок пенсії, обмежив максимальний розмір пенсії позивача. Разом з цим суд зазначає, що позивач має право на виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За таких обставин, дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 16.04.2024 є протиправними. Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи та припустився помилкових висновків про відмову в задоволенні позову, починаючи з 16.04.2024. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд апеляційної інстанції виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 16.04.2024 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог, починаючи з 16.04.2024. Вищезазначене є мотивом для часткового врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини, спростовують доводи, викладені відповідачем. Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування. Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 року скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 16 квітня 2024 ОСОБА_1 нарахованої пенсії максимальним розміром. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром починаючи з 16 квітня 2024, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги за період з 01.10.2018 по 15.04.2024 - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.05.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова