Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1700/25

Справа № 128/1700/25 Провадження № 22-ц/801/1473/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2025 рокуСправа № 128/1700/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М., учасники справи: заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», боржник ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє представник Рибак Віталій Вікторович, на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Карпінської Ю. Ф. у залі суду в м. Вінниця, у справі № 128/1700/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за послуги з розподілу природного газу, встановив: Короткий зміст вимог У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу. Ухвала суду першої інстанції Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 травня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник, в порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 2 та п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, не надав доказів на підтвердження правомірності нарахування суми боргу, а саме до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, оскільки наданий Типовий договір розподілу природного газу не містить дати його підписання, реквізитів та підписів сторін. Отже, суд вважав, що заявником не додано до заяви доказів, які б свідчили про існуванням між заявником та боржником договірних правовідносин, що є підставою для відмови судом у видачі судового наказу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 23 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявником не додано до заяви доказів, які б свідчили про існуванням між заявником та боржником договірних правовідносин, оскільки товариством до заяви про видачу судового наказу додано розрахунок заборгованості за надані послуги з відображенням даних про обсяги споживання, зміну показників засобу обліку та суми проведених нарахувань з помісячним відображенням, а також довідку про фактичні обсяги споживання природного газу за адресою АДРЕСА_1 . Крім того вказує, що судом не враховано, що укладення договору розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Фактом приєднання до договору можуть бути й інші обставини, зокрема виражені у вчиненні споживачем певних дій шляхом оплати рахунку Оператора ГРМ, споживання природного газу та їх документальне підтвердження. Таким чином, скаржник вважає, що подана ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заява про видачу судового наказу та додані до неї докази підтверджують право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи впродовж встановленого судом строку не надходив. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону. Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно із яким з боржника стягуються грошові кошти. Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. З заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, установленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Частиною першою статті 167 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Статтею 163 ЦПК України встановлено вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, недодержання яких, як передбачено частиною першою статті 165 ЦПК України, є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу. Відповідно до частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного у письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу, ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на підтвердження заявлених вимог надало до суду, зокрема розрахунок заборгованості за розподілений природній газ за особовим рахунком № НОМЕР_1 від 19.03.2025 (а.с. 6) та довідку про фактичний обсяг споживання природного газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.10.2021 по 31.11.2023 (а.с. 7). Згідно з п. 4 глави третьої розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. Разом з тим, відповідно до п. 7 глави третьої розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, оплати рахунку Оператора ГРМ та/ або документально підтверджене споживання природного газу. Варто зазначити, що факт споживання газу боржником та укладення ним договору розподілу підтверджуються зміною показань газового лічильника, яка відображена у поданому заявником суду розрахунку заборгованості за спожитий природний газ, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги. Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, які не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та боржником ОСОБА_1 укладено договір розподілу природного газу на умовах Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498. Враховуючи, що вказаний договір є публічним, розміщеним на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», тому долучення його письмової копії до заяви про видачу судового наказу не вимагається. Більше того, споживання природного газу боржником, а відповідно й укладення договору, підтверджуються зміною показань газового лічильника, яка відображена у поданому заявником розрахунку заборгованості за спожитий природний газ. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є помилковим. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини указав, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. З огляду викладене, підстави, визначені статтею 165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у цій справі. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат немає. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в інтересах якого діє представник Рибак Віталій Вікторович задовольнити. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 травня 2025 року скасувати, а вказану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник