Постанова 4803 № 177/2633/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5807/25 Справа № 177/2633/24 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 177/2633/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", відповідачка ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Вовк Михайло Вадимович, на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року, яке ухвалено суддеюСуботіною С.А.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 березня 2025року, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ «ФК «ЄАПБ», ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 28.10.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76659946, підписанням якого відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ із повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п. 5.1 п. 5 договору позики. За умовами договору позикодавець зобов`язується надати позичальниці у власність грошові кошти на погоджений договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальниці, яка зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики. Окрім того, 12.11.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4321168. Своїм підписом відповідачка погодилася, що вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку, які розташовані на сайті https://clickcredit.ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, що обумовлено п.п. 5.3 п. 5 договору позики. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату прийняв права вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки, вказаної в реєстрі боржників, за договором позики від 28.10.2023 № 76659946, у загальному розмірі 32785,16 грн, із яких: 8937,50 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23847,66 грн заборгованість за відсотками, та за договором позики № 4321168 у загальному розмірі 31687,25 грн, із яких: 7735,71 грн заборгованість за основною сумою борг, 23951,54 грн заборгованість за відсотками. Із моменту отримання позивачем права вимоги, відповідаці не нараховувалися жодні штрафні санкції, однак відповідачка не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «ЄАПБ». Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 76659946 у загальному розмірі 32785,16 грн, із яких: 8937,50 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23847,66 грн заборгованість за відсотками; за договором позики № 4321168 у загальному розмірі 31687,25 грн, із яких: 7735,71 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23951,54 грн заборгованість за відсотками, а також витрати зі сплати судового збору. Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «ФК «ЄАПБ»: заборгованість за договором позики від 28.10.2023 № 76659946 у загальному розмірі 32785 гривень 16 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8937 гривень 50 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 23847 гривень 66 копійок; заборгованість за договором позики №4321168 від 12.11.2023 у загальному розмірі 31687 гривень 25 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7735 гривень 71 копійка, заборгованості за відсотками у розмірі 23951 гривня 54 копійки, а загалом 64472 (гривні 41 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «ФК «ЄАПБ» у рахунок відшкодування судових витрат 3028 гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Вовк М.В., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не було надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Поза увагою суду залишилось те, що у кредитодавця відсутнє право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, після спливу визначеного договором строку кредитування 30 днів. Вирішальним значенням в спірних правовідносинах має встановлений в договорі строк користуванням кредиту (строк кредитування) зі спливу якого зобов`язання вважаються порушеними. Таким чином, у зв`язку із невиконанням позичальником своїх обов`язків щодо повернення коштів в межах строку кредитування (30 днів), відповідні зобов`язаня набули статус прострочених. Нараховуватися відсотки на прострочене зобов`язання можуть лише як міра відповідальності (ст.625 ЦК України), в свою чергу кредитодавець втрачає право нараховувати на прострочене зобов`язання відсотків, як плату за надану позику. Пункт 4 спірних Договорів не встановлює і не продовжує строк кредитування (користуванням кредиту), а лише передбачає нарахування кредитором процентів по за межею строку кредитування, що суперечить усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду. У разі іншого тлумачення строку протягом якого відбувається нарахування процентів за користування кредитними коштами (зокрема строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості, що обмежено 90 календарними днями (п.4 Договорів)), втрачається будь яке правове значення строку кредитування в 30 днів, визначеного договорами. Наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутні докази переходу до позивача права вимоги за Договорами позики №76659946, №4321168, оскільки вони були укладені 28.10.2023 року та 12.11.2023року, а Договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021року був укладений задовго до укладення самих договорів позики. Витяги з Реєстру боржників №22 та з Реєстру боржників №23 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року не підписані первісним кредитором та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року. Витрати відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції становлять 7 000,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 28.10.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76659946, за умовами якого Товариство надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн, строком на 30 днів (до 26.11.2023), за процентною ставкою 2,5% у день (а.с.7-9). У додатку № 1 до Договору міститься таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з якою сума платежу за розрахунковий період складає 13062,50 грн, де сума кредиту за договором 11000,00 грн, проценти за користування кредитом 2062,50 грн. 12.11.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4321168, за умовами якого відповідачка отримала у позику грошові кошти і розмірі 10000,00 грн, строком на 30 днів (до 12.12.2023) із базовою процентною ставкою за перший день користування позикою 22,21%, базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою 3% (а.с.17-20). Указані договори укладені у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що зазначено у пункті 20 договору. Пунктами 14 договору від 28.10.2023 № 76659946 та договору від 12.11.2023 № 4321168, укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», визначено право товариства укладати договори щодо відступлення права вимоги. 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, додаткову угоду від 28.07.2021 № 2 та додаткову угоду від 11.04.2024 № 22, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с.10-11, 12, 13). Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 та витягу з реєстру боржників № 22 до договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21, право вимоги за договором № 76659946, укладеним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 32785,16 грн, із яких 8937,50 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23847,66 грн заборгованість по відсоткам (а.с.14, 15). Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників № 23 від 11.04.2024 та витягу з реєстру боржників № 23 до договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21, право вимоги за договором № 4321168, укладеним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 31687,25 грн, із яких 7735,71 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23951,54 грн заборгованість за відсотками (а.с.21, 22). Як слідує з розрахунків заборгованості, наданого ТОВ «ФК «ЄАПБ», заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 76659946, станом на дату відступлення прав вимоги - 11.04.2024, складала у загальному розмірі 32785,16 грн, із яких: 8937,50 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23847,66 грн заборгованість за відсотками; за договором позики № 4321168, станом на відступлення права вимоги - 11.04.2024, складала у загальному розмірі 31687,25 грн, із яких: 7735,71 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23951,54 грн заборгованість за відсотками. Позивачем за жодним з договорів відсотки та штрафні санкції відповідачеві не нараховано (а.с.16, 23). Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договорами № 76659946 від 28.10.2023 та № 4321168 від 12.11.2023, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальницею ОСОБА_2 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеними кредитними договорами позичальницею в частині повернення кредиту та сплати відсотків за їх користування й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитними договорами. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Нормою частини 2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Судом встановлено та визнається сторонами, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальницею) були укладені договори позики №76659946 від 28.10.2023 та №4321168 від 12.11.2023, у електронному вигляді. Підписавши вказані вище договори №76659946 від 28.10.2023 та №4321168 від 12.11.2023 одноразовим ідентифікатором, відповідачка ОСОБА_1 погодилася з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Зазначені договіри є чинними та підлягають виконанню сторонами. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором). 14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, додаткову угоду від 28.07.2021 № 2 та додаткову угоду від 11.04.2024 № 22, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с.10-11, 12, 13). Згідно Договору факторингу № 14/06-21 від 14 червня 2021 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Як визначено п. 1.2 Договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників, згідно з додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Та скріплений їх печатками акт прийму-передачі реєстру боржників, підтверджує факт переходу віл Клієнта до Фактора права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору. Колегія суддів наголошує, що, за змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Посилання апеляційної скарги на те, що перехід права вимоги за договором факторингу не відбувся, оскільки він укладений раніше кредитних договорів, колегія відхиляє, оскільки Договором факторингу № 14/06-21 від 14 червня 2021 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до Додаткових угод № 2 та № 22 до Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладених 28 липня 2021 року та 11 квітня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», разом - сторони погодили внести зміни до Договору факторингу № 14/06/21 (а.с 12-13). Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 та витягу з реєстру боржників № 22 до договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21, право вимоги за договором № 76659946, укладеним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 32785,16 грн, із яких 8937,50 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23847,66 грн заборгованість по відсоткам (а.с.14, 15). Відповідно до акта прийому-передачі реєстру боржників № 23 від 11.04.2024 та витягу з реєстру боржників № 23 до договору факторингу від 14.06.2021 № 14/06/21, право вимоги за договором № 4321168, укладеним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Загальна сума заборгованості за даним договором складає 31687,25 грн, із яких 7735,71 грн заборгованість за основною сумою боргу, 23951,54 грн заборгованість за відсотками (а.с.21, 22). Отже, до матеріалів справи, позивачем надано докази, які засвідчують факт набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договорами позики №76659946 від 28.10.2023 та №4321168 від 12.11.2023, зокрема належно оформлений та завірений договір факторингу, витяг з реєстру боржників. Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені витяги з договорів факторингу та витяги з Реєстрів боржників до договору факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування. Тому, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, на те, що позивач не надав доказів переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги та не надав докази оплати ціни продажу за договорами факторингу. Проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи, оскільки за умовами усіх договорів факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників і не пов`язаний з оплатою за договорами. Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Кредитодавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої обов`язки за кредитними договорами виконав у повному обсязі. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов`язання з повернення кредитних коштів за договорами №76659946 від 28.10.2023 та №4321168 від 12.11.2023 та сплати процентів, у неї виникла заборгованість перед позивачем, до якого перейшло право вимоги, у загальному розмірі 32785,16 грн (№ 76659946) та 31687,25 грн (№ 4321168), що не погашено до теперішнього часу, а тому відповідачка зобов`язана її погасити. З вимог позивача вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитними договорами відносно позичальниці, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за договором кредиту. Встановлено, що, станом на дату звернення позивача до суду з цією заявою, відповідачка ОСОБА_1 не погашала заборгованість за кредитними договороми, остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів". Враховуючи те, що за умовами вищезазначених договорів відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за основним боргом на підставі вищезазначених договорів підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Як встановлено судом, при укладенні договорів позики сторонами обумовлено, що проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором/додатковими угодами. Товариство на власний розсуд може зупинити нарахування процентів до спливу строку, визначеного у першому реченні цього пункту (п. 4 договору). Згідно з пунктом 15 укладених відповідачкою Договорів, у разу, якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», знижена процентна ставка, визначена п. 2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.п. 2.3 п. 2 договору. У такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою, підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником у повному обсязі за весь період строку позики. Отже, після закінчення первісного строку кредитування, відповідачці продовжено строк користування позикою на 90 днів із застосуванням за договором позики № 76659946 базової процентної ставки 2,5% у день, а за договором позики № 4321168, - базової процентної ставки 3% у день. Відтак, доводи апеляційної скарги про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства й не заслуговують на увагу, а вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню. Наведеним також спростовуються посилання сторони відповідача на збіг строку кредитування (строку позики). На момент укладення договорів позики ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася з усіма умовами таких договорів, а тому зобов?язана виконувати їх умови. Отже, нарахування відсотків за наведеними вище договорами здійснено в межах строку, узгодженого сторонами, й в апеляційній скарзі відповідачка наведенного не спростувала. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки вищезазначеної заборгованості за кредитними договорами, розмір якої нею не спростовано в апеляційній інстанції. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачкою ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Вовк Михайло Вадимович, - залишити без задоволення. Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 11 червня 2025 року. Головуючий: Судді: