Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/811/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5340/25 Справа № 243/811/25 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, - за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 лютого 2025 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 27.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, який обґрунтувала тим, що вона є пенсіонеркою та 01.08.2024 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області(далі Відповідач) із заявою про перерахунок пенсії. 09.08.2024 Відповідач відмовив їй у перерахунку пенсії, вважаючи таки дії Відповідача протиправними вона звернулася до суду. 17.09.2024 рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5614/24 (рішення від 17.09.2024 у справі № 200/5614/24) її позовні вимоги було задоволено. 16.10.2024 Відповідач подав апеляційну скаргу. 14.01.2025 постановою Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/5614/24 (постанова від 14.01.2025 у справі № 200/5614/24) апеляційну скаргу Відповідача було залишено без задоволення. Зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача, неправильного обчислення розміру пенсії і виплатою її в заниженому розмірі завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, нервових розладах та перевтомленні, тому вона звернувся до суду з даним позовом. Внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Донецькій області, їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, порушенні життєвих планів через те що вона затратила багато часу на вирішення питання щодо перерахунку пенсії, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя, нервових розладах та перевтомленні, у психологічному дискомфорті та значному порушенні душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійного відчаю, турботливості, тривозі, роздратованості тощо. Вказує, що все це постійно негативно впливає на її душевний стан та є причиною її моральних страждань. Просить суд стягнути з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою грошових коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.). У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 25.03.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій областінадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 лютого 2025 рокута винесенні нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 не надано належних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, завдання шкоди її здоров`ю, чи завдання їй інших втрат немайнового характеру з яких можливо обрахувати розмір компенсації та характер і обсяг моральних страждань, матеріальні витрати, понесені позивачем. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 20 000 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. Визнано та не оскаржуються відповідачем ГУ ПФУ в Донецькій області та обставина, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком. Судові рішення, що набрали законної сили виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов`язань в терміни, передбачені пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 № 22-1 Головне управління як орган державної влади в силу вимог частини 2 ст.19 Конституції України зобов`язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 серпня 2024 року №054450003748 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 серпня 2024 року з урахуванням відомостей, зазначених у довідках №12/б від 30 жовтня 2023 року та №338 від 11 липня 2024 року, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року по справі № 200/5614/24 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року по справі № 200/5614/24 залишено без змін. Відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи №3505-5002548838 від 01.03.2023 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка вибула з міста Курахове та проживає у м. Олександрія. Звертаючись до суду із позовом, позивач обґрунтувала свої вимоги тим, що у зв`язку із бездіяльністю органів пенсійного фонду, її протягом тривалого часу, зверненням до адміністративного суду з відповідним позовом, який був задоволений судовим рішенням, - визнано факт бездіяльності ГУ ПФУ в Донецькій області щодо не проведення перерахунку та виплати їй пенсії, зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії враховуючи чинне законодавство. Внаслідок цього, позивач вказує, що їй була завдана моральна шкода, яка полягала у стражданнях, приниженні, розчаруванні, стресі, напруги, погіршенні стану здоров`я, побоюванні за майбутній стан здоров`я, відчутті несправедливості, тривалої невизначеності, відчуття психологічного дискомфорту, порушенні стану душевної рівноваги, доводилось прикладати додаткових вольових та психологічних зусиль задля поновлення своїх порушених прав та інтересів, тощо. За результатами розгляду справи, суд вважає, що позивачу відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області завдано моральної шкоди, яка свідчить про завдання їй душевних страждань, внаслідок не проведення перерахунку та не виплати у повному розмірі пенсії, яка є джерелом для її існування, враховуючи норми чинного законодавства, що встановлено судовими рішенням від 17.09.2024, яке набрало законної сили. Суд вважає доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з не включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди, і виплатою її у заниженому розмірі, тривалим невиконанням судового рішення, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації. Посилання Відповідача на те, що позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди, суперечить наявним у справі та описаним вище обставинам. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходить, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховує вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважає, що компенсація в сумі 10000 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань. Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитись не може з наступних підстав. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У статтях 55, 56 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України). Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17). У справі що переглядається не доведено причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою позивачу. Доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні, а тому колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв`язку з їх безпідставністю. При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа­тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи, в оскаржуємо рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій областізадовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 лютого 2025 рокускасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відшкодування моральної шкодивідмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: