Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1397/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2574/25 Справа № 216/1397/21 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І. сторони позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, ухвалене суддею Онопченком Ю.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року, УСТАНОВИВ У березні 2021 року представник Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії. Позовна заява мотивована тим, що відповідачці проводились нарахування теплової енергії відповідно до тарифів на теплову енергію, які встановлені: - з 04.11.2016 затверджені постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1782 від 06.10.2016 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 1417 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 51,63 грн за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість); - з 09.07.2017 затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №784 від 15.06.2017 зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1171 від 31.03.2015 з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 1393,27 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 50,73 грн за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податку на додану вартість); - з 31.12.2017 згідно постанови від 28.12.2017 №1536 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року №1171», для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 1424,96 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова 1070,27 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової 354,69 грн/Гкал); - для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 67,05 грн. за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова 50,36 грн. за 1 кв. м; решта витрат, крім паливної складової 16,69 грн. за 1 кв. м)»; - з 06.10.2018 відповідно до Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №240 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 31.03.2015 №1171» тариф для абонентів житлових будинків з будинковими квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1431,15 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 67,34 грн./м.кв. (з ПДВ); - з 01.01.2019 відповідно до Постанови НКРЕКП від 10.12.2018 №1752 «Про встановлення тарифів на послугу з централізованого опалення, що надається населенню КПТМ «Криворіжтепломережа», яке є виконавцем цієї послуги» тариф для абонентів житлових будинків з будинковими квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1701,19 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 80,04 грн/м.кв. (з ПДВ). На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказаний будинок є багатоповерховим, опалення до квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачка отримує теплову енергію. КПТМ «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб`єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання», позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Згідно розрахунку, заборгованість відповідачки за централізоване опалення, за період з 01.11.2017 по 01.01.2021 складає 30 001,95 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2017 року по 01 листопада 2020 року в розмірі 26 096 (двадцять шість тисяч дев`яносто шість) грн 31 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1974 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят чотири) грн 50 коп. Позивач Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, що призвело до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позову. При цьому, скаржник зазначає, що Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» надавало відповідачці комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2021 року. Вказує, що позовні вимоги судом першої інстанції визнано обґрунтованими та доведеними, що не оскаржується КПТМ «Криворіжтепломережа». Однак, суд помилково дійшов висновку про часткове задоволення позову у зв`язку зі спливом позовної давності та стягнення заборгованості з відповідачки за період з 01.11.2017 по 01.11.2020 в сумі 26 096,31 грн., так як відповідачка не заявляла про застосування строків позовної давності ні усно, ні письмово, заява про застосування строків позовної давності в матеріалах справи не міститься. Позивач наголошує на тому, що суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №509/3589/16-ц (провадження №61-16895св18). До того ж, судом першої інстанції не вірно обраховано суму заборгованості та період в межах строків позовної давності. Вважає, що вищевказані обставини є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі. Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з огляду на таке. Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (надалі по тексту Правила), надає населенню м. Кривого Рогу, а також підприємствам, установам і організаціям теплову енергію для потреб опалення. Згідно довідки КПТМ «Криворіжтепломережа», за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідачка. З розрахунку, наданого позивачем, підтверджений факт наявності заборгованості відповідачки, яка за період з 01.11.2017 по 01.01.2021 складає 30 001,95 грн. Як на підставу заперечень відповідачка посилається на те, що з 15.10.2009 вона не отримує та не користується послугами теплопостачання КПТМ «Криворіжтепломережа», встановлено альтернативне теплопостачання. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 у справі №216/6507/15-ц, скасовано рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.05.2016, задоволено позов КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , стягнуто з останньої заборгованість за постачання теплової енергії за період з 01.10.2011 по 01.03.2014 в розмірі 7160,45 грн, та судовий збір 511,56 грн. Вказаним рішенням встановлено, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (надалі Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачкою порушено право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду з позовом 17.03.2021, заборгованість відповідачки перед КПТМ «Криворіжтепломережа» виникла за період з 01.11.2017 по 01.01.2021, при цьому з урахуванням трирічного строку позовної давності суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2017 по 01.11.2020, яка відповідно розрахунку заборгованості наданого позивачем за вищевказаний період складає 26 096,31 грн. Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції та погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі. Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати житлово-комунальні послуги у строки передбачені договором або Законом. Відповідно п. 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі Правила), плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим». Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно п.20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа. Разом з тим, зміст вимог ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», передбачає, що обов`язок укладання договору на постачання теплової енергії покладено на споживача, тому даний договір є публічним, що відповідає вимогам ст.633 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявлених позивачем позовних вимог до ОСОБА_1 , проте не погоджується з періодом стягнення заборгованості, визначеним судом та відповідно сумою, стягнутої заборгованості. Положеннями статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації в один рік. Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України). Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», - йдеться у постанові. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними, однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Колегія суддів, перевіривши доводи сторони позивача встановила, що матеріали справи не містять заяви або клопотання відповідача, поданих у письмовій формі або заявлених в судовому засіданні про застосування позовної давності до певних позовних вимог, а відтак суд першої інстанції не мав права за власною ініціативою застосовувати позовну давність до виниклих між сторонами правовідносин. Так, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020. «Карантинні» норми також були установлені п.12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину. Позивачем позов подано до суду першої інстанції 17 березня 2021 року та заявлено вимоги про стягнення заборгованості за надану комунальну послугу за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2021 року. Отже, беручи до уваги, що позовна давність у три роки до вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2017 року закінчувалася у листопаді 2020 року, проте у зв`язку з наведеними вище нормами законодавства у зв`язку з карантином, пов`язаним коронавірусною хворобою (COVID-19), строки визначені, зокрема статтями 257, 258 ЦК України були продовжені на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023, а відтак позивачем не було пропущено позовної давності до всіх заявлених у позові вимог, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для часткового задоволення позову. Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно норм ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки суд першої інстанції незаконно застосував позовну давність, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про повне задоволення заявлених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. та при подачі апеляційної скарги у розмірі 2724 грн., що разом складає 4 994 грн. та який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій. Керуючись ст.ст.367,368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» задовольнити. Ррішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року про часткове задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2021 року в розмірі 30 001,95 грн. та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в загальному розмірі 4 994 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року. Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова О.І. Корчиста