Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/10956/24

10.06.25 22-ц/812/985/25 Провадження № 22-ц/812/985/25 Суддя першої інстанції Цуркан Р. С. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 487/10956/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Носікова І.М., за участі позивачки ОСОБА_1 , представниці позивачки Канівець Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця ОСОБА_2 , на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2025 року, повне судове рішення складено 18 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Цуркана Р.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, В С Т А Н О В И В: 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину. Позов обґрунтовано тим, що з відповідачем ОСОБА_3 позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2005 року. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2022 року. Від шлюбу у них народились доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та повністю знаходяться на її утриманні. Судовим наказом виданим Заводським районним судом м. Миколаєва від 28 травня 2021 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання заяви 19 травня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач ухиляється від належного виконання судового наказу, аліменти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 26 листопада 2024 року становить 160 995.16 грн. 15 квітня 2020 року, у їх доньки ОСОБА_5 було діагностовано структурну фокальну епілепсію. Вказане захворювання має досить серйозний характер з тяжкими наслідками для здоров`я. У дитини вторинні генералізовані судомні приступи. Лікування при такому діагнозі потребує значних коштів, які позивач не має можливості заробити, оскільки виховує доньок самостійно, тим більше батько дітей не бере жодної участі у вихованні дітей та взагалі не сплачує аліменти на їх утримання. Так, з метою врятування життя та підтвердження діагнозу доньці ОСОБА_6 позивач звернулась до лікаря КНП «Клінічної лікарні «Психіатрії». Згідно рекомендацій лікаря Ангеліні було зроблено нічний ЕЕГ моніторинг та МРТ головного мозку. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 03 січня 2023 року вартість нічного ЕЕГ моніторингу - 7 000 гривень та квитанції до прибуткового касового ордеру від 01 лютого 2023 року вартість МРТ головного мозку - 7 000 гривень. Крім того, вказана хвороба потребує постійного придбання ліків, спеціальних продуктів харчування. Так згідно квитанцій за період з 17 березня 2023 року по 27 листопада 2024 рік на придбання ліків позивачем витрачено - 8 935,34 грн. 06 лютого 2024 року в «СмартЛаб» Ангеліні зробили медичну лабораторну діагностику вартістю 1 241 грн. Всього разом позивачкою витрачено - 24 176.34 грн. Додаткові щомісячні витрати складають 4 000 грн. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь додаткові витрати на придбання ліків та обстеження одноразово в розмірі 12 088.17 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати у розмірі 2 000 грн щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування додаткових витрат на дитину - 5 755 грн 52 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 576 грн 69 коп. У решті вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що суду надано позивачкою ряд квитанцій (чеків) про придбання ліків, серед яких наявні ліки, щодо яких відсутні призначення лікаря щодо лікування ОСОБА_4 . Суд вважає доведеним необхідність придбання ліків на її лікування у 2023 році у сумі 2 732.90 грн, а у 2024 році у сумі 1 778.13 грн (всього 4 511.03 грн), з урахуванням ліків, щодо яких відсутні призначення лікаря. Крім того, відсутнє лікарське призначення щодо здачі аналізів та купівлі ліків згідно рахунку № 1000080438358. Відповідач визнає необхідність витрат на ЕЕГ у сумі 7 000 грн. Витрати згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 517 від 01 лютого 2023 року у сумі 7 000 грн є добровільними внесками, у зв`язку із чим є необов`язковими. З урахуванням цього, суд вважає доведеним необхідність витрат на лікування ОСОБА_4 у сумі 4 511,03 грн + 7 000 грн, всього 11 511.03 грн. Суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача половини цих витрат у сумі 5 755 грн 52 коп. Також, необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 2 000 грн щомісяця не підтверджується наданими суду доказами та обставинами справи. Необхідність таких витрат щомісяця не доведена. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_4 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки квитанціям, які надала позивачка, як доказ витрат на ліки для доньки та вирішив що витрати позивачем не доведені. Позивачка надала суду докази хвороби дитини, які взагалі не були враховані при винесені рішення судом першої інстанції. Позивач надала до суду першої інстанції відповідь на адвокатський запит про надання інформації про виїзд бригад ЕМД до Стомаченко Ангелiни, як доказ серйозності захворювання дитини, цей доказ залишився поза увагою суду. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та підтримує позицію суду з приводу недоведеності витрат, оскільки не всі придбані ліки призначались дитині. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представниці, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Згідно судового наказу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.05.2021 року (справа №487/3362/21, провадження №2-н/487/802/21) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подання заяви 19 травня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Згідно наданих суду медичних документів, ОСОБА_4 , має захворювання структурна (фокальна) епілепсія. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Під час розгляду справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції з урахуванням медичних документів, що підтверджують наявність у дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкого захворювання та містять рекомендації лікарів, оплату призначених ліків, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 одноразово додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 5 755.52 грн. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким розміром цих додаткових витрат, оскільки вони підтверджені відповідними призначеннями медичних препаратів, що зафіксовані в медичних документах та відповідають наданим копіям чеків на їх придбання. Також колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що за інформацією квитанції до прибуткового касового ордеру № 517 від 01 лютого 2023 року, призначення платежу у розмірі 7 000 грн зазначається як добровільний внесок, що не може свідчити про вартість наданої лікарської послуги, а тому не може бути підтвердженням додаткових витрат, пов`язаних саме з оплатою лікування дитини. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не скасовують, а зводяться до переоцінки доказів на свій розсуд. Водночас, апеляційний суд не погоджується з відмовою в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 2 000,00 грн додаткових витрат щомісячно (починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття), оскільки витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров`я дитини є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України. Так, відповідно до інформації сімейного лікаря, що зазначена в довідці від 09 грудня 2021 року та підтверджена в подальшому наданими виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписками обстеження невропатолога, медичними висновками про дитину інваліда, встановлено «Дитина постійно отримує протисудомні препарати, але на фоні терапії один раз на два-три місяці виникає приступ судом з госпіталізацією дитини в стаціонар. В динаміці стан дитини не стабільний, потребує подальшого довготривалого обстеження, постійного лікування в лікувальних та реабілітаційних центрах на території України. Також на фоні постійної протисудомної терапії дитина потребує підтримуючої протекторної реабілітаційної терапії для різних органів та систем, консультації вузьких спеціалістів і виконання всіх рекомендацій лікарів для підтримання оптимальної життєдіяльності організму дитини». З призначених дитини медичних препаратів встановлено, що такі ліки потрібно вживати постійно, ці ліки за вартістю відповідно до наданих квитанцій не є дешевими, а крім того, перелік цих ліків потребує постійного корегування відповідно до стану та фізичного розвитку хворої дитини. Отже, апеляційний суд вважає, що в цій частині позовних вимог суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам сторін та з урахуванням всіх обставин у справі неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягали застосуванню, та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні вимог позову в цій частині, оскільки витрати, які понесла та буде нести позивач, зумовлені негативними фактами (хвороба), що вимагають щомісячних додаткових матеріальних витрат на утримання доньки ОСОБА_6 . За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення щомісяця додаткових витрат на дитину ОСОБА_5 . При визначенні твердої грошової суми, визначеної позивачкою до стягнення у розмірі 2 000 грн, колегія суддів погоджується з урахуванням постійної проти судомної терапії, підтримуючої реабілітаційної терапії, консультації вузьких спеціалістів та відповідних обстежень для підтримання оптимальної життєдіяльності організму дитини. При цьому ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру присуджених до стягнення з нього додаткових витрат на утримання дитини після істотної зміни або припинення обставин (одужання або істотне покращення стану здоров`я його дитини), які стали підставою для задоволення позову в цій частині. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячно додаткових витрат на дитину слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячно додаткових витрат на дитину та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. При зверненні до суду першої інстанції з даними позовними вимогами підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1 211.20 грн. При оскарженні рішення в цій частині в апеляційній інстанції судовий збір за подання апеляційної скарги складав 1 816.80 грн. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. За такого, зі ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в загальному розмірі 3 028 грн (1 211.20 грн + 1 816.80 грн = 3 028 грн) Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення щомісячно додаткових витрат на дитину скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог. Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 000 грн щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути зі ОСОБА_3 в дохід держави 3 028 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року