Постанова 4812 № 2-н-2102/11

10.06.25 22-ц/812/1040/25 Провадження № 22-ц/812/1040/25 Суддя першої інстанції Костюченко Г.С. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 2-н-2102/11 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання Носікову І.М., за участі представника боржника Косенка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , на ухвалу Ленінського (натепер -Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року, повна ухвала складена 25 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Костюченко Г.С., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу виданого за заявою Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, проведені необхідні підготовчі дії для розгляду справи у суді апеляційної інстанції, В С Т А Н О В И В: 14 березня 2025 року, через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу виданого за заявою міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (далі МКП «Миколаївводоканал») про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення. Заява мотивована тим, що 05 жовтня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 306 грн 62 коп. у рівних частках з кожного з боржників а саме по 653 грн 31 коп., а також судовий збір в розмірі 25 грн 50 коп. у рівних частках з кожного з боржників по 12 грн 75 коп. Також стягнуто інформаційно технічні витрати у розмірі 30 грн у рівних частках з кожного з боржників по 15 грн. З карткового рахунку ОСОБА_1 були стягнуті кошти, як він дізнався пізніше, що дані кошти були стягнуті відповідно до постанови державного виконавця Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві на підставі судового наказу. За адресою, яка зазначена в судовому наказі, ОСОБА_1 проживав до 2006 року, а також він не є власником цього житла. Отже, вимоги стягувача є незаконними та безпідставними. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що боржнику та його представнику з 20 травня 2024 року було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження, з матеріалами виконавчого провадження він був ознайомлений та отримав вказані матеріалами разом з оскаржуваним судовим наказом. Більш того, постановою державного виконавця Т. Шелегей від 24 травня 2024 року було закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення. З заявою про скасування судового наказу представник заявника звернувся 17 березня 2025 року тобто, після закінчення строку для подання такої заяви, встановленого частиною 1 статті 105 ЦПК України. При цьому заявником не було додано заяви про поновлення строку для звернення до суду та зазначено, що ним не пропущено строк для подання заяви про скасування судового наказу, оскільки він отримав копію судового наказу 11 березня 2025 року, що повністю спростовується матеріалами виконавчого провадження. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник Косенко С.В., подав апеляційну скаргу,де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що строк звернення із заявою про скасування судового наказу боржником не пропущений, оскільки адвокат Косенко С.В., діючи на підставі доручення про надання безоплатної правової допомоги отримав від Ленінського районного суду м. Миколаєва завірену належним чином копію судового наказу 11 березня 2025 року, а звернувся із заявою про скасування судового наказу 17 березня 2025 року. Посилання суду в своїй ухвалі про те, що боржником пропущений строк звернення до суду є необґрунтованим оскільки на час отримання матеріалів виконавчого провадження на адвокатський запит доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 передбачало інший спосіб захисту і не стосувалося скасування судового наказу, а тому представник боржника не мав права за власною ініціативою звертатися до суду саме з заявою про скасування судового наказу, оскільки це не було передбачено дорученням. Тобто строк звернення із заявою про скасування судового наказу розпочався з моменту коли ОСОБА_2 отримав копію судового наказу. Крім того, починаючи з 2006 року та по теперішній час ОСОБА_1 постійно проживає в Донецькій області. На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 05 жовтня 2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по справі № 2- н-2102 /11 виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь міського комунального підприємства «Миколаївводоканал», заборгованості за спожиті послуги водопостачання та водовідведення в сумі 1 306 грн 62 коп., судовий збір в розмірі 25 грн 50 коп. та інформаційно-технічні витрати у розмірі 30 грн. Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження, які містяться в матеріалах справи 05 січня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73729345 з примусового виконання судового наказу № 2-н-2102/2011. 15 травня 2024 року представник заявника адвокат Косенко С.В. звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві з адвокатським запитом про отримання матеріалів виконавчого провадження № 73729345. На адвокатський запит начальником відділу Інгульского ДВС було направлено Косенку С. копію постанови про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів та копію судового наказу від 05 жовтня 2011 року, та роз`яснено право на звернення до виконавця у разі виникнення питань. Постановою державного виконавця Т. Шелегей від 24 травня 2024 року було закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення. За даними довідки архіваріуса Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 2-н-2102/11 за заявою Миколаївського комунального підприємства «Миколаївводоканал» про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиту послугу водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , знищено. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року провадження у зазначеній справі частково відновлено у вигляді копії судового наказу. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до приписів статті 104 ЦПК України (в редакції на день видачі судового наказу) після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів. Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 100 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю, - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою. За приписами частини 2 статті 105-1 ЦПК України (в редакції на день видачі судового наказу) заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 105 цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. Згідно з частиною 1 статтею 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті (частини 3-5 статті 170 ЦПК України). Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина 2 статті 171 ЦПК України) Відповідно до норм статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України). В частині 3 статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Зазначеними нормами чітко встановлено процесуальну поведінку, відповідно до якої учасники справи зобов`язані діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строків на подання заяви боржника про скасування судового наказу. Для цього особа, зацікавлена у поданні такої заяви, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, у передбачені законодавством строки. Водночас інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дотримання процесуальної дисципліни учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України). З наведеного вбачається, що законодавець передбачив обов`язок учасника справи звернутися до суду з відповідною заявою про поновлення пропущеного строку, а суд за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк був пропущений та чи підлягає він поновленню. ЦПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, копія судового наказу від 05 жовтня 2011 року у справі № 2-н-2102/2011 разом з документами виконавчого провадження на запит представника ОСОБА_1 адвоката Косенко С.В., 20 травня 2024 року була направлена останньому на його електронну адресу, та саме з цього часу вважається, що боржник та його представник отримали копію оскаржуваного судового наказу. З огляду на викладене, відповідно до частини 1 статті 170 ЦПК України останнім днем для подання до суду заяви про скасування судового наказу було 04 червня 2024 року. Разом з тим, постановою державного виконавця від 24 травня 2024 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваного судового наказу і виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним повним виконання судового рішення. 17 березня 2025 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла заява представника боржника адвоката Косенка С.В. про скасування судового наказу виданого 05 жовтня 2011 року у справі № 2-н-2102/2011, до якої не було додано жодних заяв чи клопотань про поновлення пропущеного строку. З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником до заяви про скасування судового наказу, поданої після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 170 цього Кодексу, не було додано клопотання про поновлення такого строку, а тому заява про скасування судового наказу повертається заявнику. Зважаючи на встановлені фактичні обставини, у цій справі суд першої інстанції дотримався вимог ЦПК України щодо належного повідомлення скаржника про ухвалення рішення, і останній вважається таким, що обізнаний з його ухваленням, внаслідок чого це судове рішення було виконано боржником. Посилання в ухвалі суду на норми цивільного процесуального законодавства, що діяло на час видачі судового наказу, не змінює правильного по суті судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що строк на оскарження не пропущено, оскільки представник боржника отримав копію оскаржуваного судового рішення в Ленінському районному суді м. Миколаєва тільки 11 березня 2025 року є неприйнятним, оскільки копія такого судового рішення була отримана представником заявника 20 травня 2024 року, тобто ОСОБА_1 був обізнаний з оскаржуваним рішенням та виконав його повністю, внаслідок чого виконавче провадження було закінчено. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки стосуються причин поважності пропуску строку звернення до суду та вирішення скарги по суті. При цьому суд ураховує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (пункт 27 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «CASE OF PELEVIN v. UKRAINE», заява № 24402/02). Отже з огляду на невиконання скаржником вимог процесуального законодавства, а саме у зв`язку з не поданням до суду клопотання про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, та правомірно повернув заявнику заяву про скасування судового наказу від 05 жовтня 2011 року у справі № 2-н-2102/2011. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського (на тепер Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського (натепер - Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 10 червня 2025 року.