Постанова Одеський апеляційний суд № 501/1491/22

Номер провадження: 22-ц/813/1592/25 Справа № 501/1491/22 Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.05.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 треті особи приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцова Любов Олександрівна на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерією Марківною, зареєстрований в реєстрі за № 70, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 118927,60 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки позивач не мав заборгованості. Позивач зі стягненням боргу не згодний, тому вважає, що оскаржуваний напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Шевченко Валерія Марківна, приватний виконавець виконавчого округу Колечко Дмитро Миколайович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовлено у повному обсязі. Рішення суду вмотивовано тим, що стороною позивача не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості у розмірі, як зазначено у виконавчому написі, не наведено невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцова Л.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, вмотивована тим, що жодної заборгованості позивача по сплаті аліментів не існує. Звертається увага на те, що посилання суду першої інстанції на те, що поштові квитанції не є належним доказом спростовуються умовами договору. Наголошується, що аліменти в період з лютого 2020 року по травень 2021 року перераховувались позивачем на рахунок дитини виключно за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем. Також, звертається увага, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам позивача, що відповідач розрахувала борг виходячи із суми еквівалентно 187,66 доларів США, що протирічить умовам договору. Так, згідно п. 3 Договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 26.10.2012 року за домовленістю Сторін розмір аліментів на утримання дитини визначений у сумі 1500 грн щомісячно, що складає еквівалент 187,66 доларів США по курсу НБУ на день укладення договору. Розмір аліментів в твердій грошовій сумі підлягає індексації згідно з законодавством України, враховуючи вік дитини та зміни у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому законодавством України. Сторони дійшли згоди, що у разі девальвації протягом строку дії договору національної грошової одиниці України, платник зобов`язується здійснювати щомісячні виплати аліментів за цим договором у гривнях в сумі еквівалентної 187,66 доларів США за офіційним курсом НБУ на день проведення щомісячних виплат. Та оскільки протягом строку дії договору НБУ не відбулось офіційного оголошення девальвації національної валюти України стосовно долара США, підстави для нарахування аліментів в еквіваленті до 187, 66 доларів США за місяць відсутні і щомісячний платіж аліментів розраховується виходячи з 1500 грн з урахуванням індексації. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2019 року у справі № 629/4122/15. В скарзі зазначено, апелянт приводить розрахунок у яких місяцях нараховується індексація : березень 2014 (102,2), квітень 2014 (103,3), травень 2014 (103,8), червень 2014 (101), вересень 2014 (102,9), жовтень 2014 (102,4), листопад 2014 (101,9), грудень 2014 (103), січень 2015 (103,1), лютий 2015 (105,3), березень 2015 (110,8), квітень (114), травень 2015 (102,2), вересень 2015 (102,3), листопад 2015 (102), квітень 2016 (103,5). У 2017-2021 роках індексація не нараховується, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації у розмірі 103 відсотка. Отже щомісячний платіж за період з січня 2019 по травень 2021 року включно становить 2758,54 грн. Таким чином за цей період позивач повинен був сплатити аліменти на загальну суму 2758,54 х 29 місяців = 79997,66 грн, а так як позивач фактично сплатив 90450 грн то ніякої заборгованості і не має. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Латій О.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду на адресу суду не надходило. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. Фактичні обставини справи, встановлені судом 20 січня 2022 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. було вчинено виконавчий напис №70 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 118927,60 грн на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, посвідченим приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. 26.10.2012 року за реєстровим №2760, на підставі якого постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 24.01.2022 р. відкрито виконавче провадження №68340202 щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису №70 від 20.01.2022 року. Згідно Договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини, посвідченого 26.10.2012 року приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко В.М. та зареєстрованим в реєстрі за №2760 (надалі Договір), цим Договором встановлено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання малолітньої доньки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень п.3 вказаного Договору аліменти на утримання дитини визначені в сумі 1500 грн, що складає еквівалент 187 доларів США 66 центів по курсу Національного банку України на день укладення цього договору. Сторони дійшли згоди, що у разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України, платник зобов`язується здійснювати щомісячні виплати аліментів за цим договором у гривнях в сумі еквівалентній 187 доларів США 66 центів за офіційним курсом Національного банку України на день проведення щомісячних виплат аліментів. Аліменти будуть сплачуватися Платником Одержувачу готівкою не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, починаючи з листопада місяця 2012 року. Підтвердженням факту отримання Одержувачем зазначених грошових коштів є відповідна розписка Одержувача складена в простій письмовій формі або відповідний платіжний документ про перерахування готівки на адресу Одержувача через відділення пошти. В разі відсутності Одержувача або її відмови від одержання аліментів, Платник має право передати суму аліментів в депозит нотаріусу, що буде вважатись виконанням цього договору. Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 28.01.2009 року. 01.02.2013 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 в зв`язку з укладенням шлюбу. Згідно копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Іллічівським МВ ГУМВС України в Одеській області 02.02.2013 року, Договору між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 26.10.2012, інформації відділу реєстрації та обліку осіб виконкому Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 14.07.2022 місце проживання ОСОБА_2 з 10.06.1998 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно розрахунку боргу за період часу з січня 2019 року по травень 2021 року загальна сума боргу станом на 20.01.2022 року склала 118927,60 грн. Згідно вказаного розрахунку сума заборгованості визначена з урахуванням недоплати за кожний місяць, виходячи з суми, що еквівалентна 187 доларів США 66 центів за офіційним курсом Національного банку України на день проведення виплат, а також на підставі відсутності платежів за березень-квітень 2019 року, грудень 2019 року, а також у період часу з лютого 2020 по травень 2021 року включно.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Так, згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 ЗУ «Про нотаріат»). Проаналізувавши наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 137/1666/16-ц) зробила такі правові висновки. «Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису». Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з двох підстав: відсутність заборгованості, а також відсутність підстав для нарахування аліментів в еквіваленті до 187,66 доларів США. Також, позивач вказував, що девальвація національної валюти України протягом періоду дії договору не відбулась, тому аліменти підлягають індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Позивач наголошував, що виконував умови договору та сплачував відповідачці передбачені договором кошти на підтвердження чого надав квитанцію ПАТ «Укрпошта» та звіт по транзакціях рахунку ОСОБА_3 . Проте, зазначені докази не можуть братися до уваги, оскільки вони не підтверджують факту перерахування готівки саме на адресу Одержувача, як того вимагає Договір. Так, як відповідно до умов договору аліменти сплачуються саме Одержувачу ОСОБА_6 , яка і зобов`язана отримувати аліменти на утримання дитини та використовувати їх за цільовим призначенням забезпечувати дитину їжею, одягом, витрачати кошти на навчання, на створення гідних потреб життя дитини та виключно в інтересах дитини. Розписка Одержувача або докази передання відповідних сум аліментів у депозит нотаріусу, як це передбачено вказаним вище Договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини від 26.10.2012 року матеріали справи не містять. Будь-яких інших доказів, що підтверджували б сплату позивачем ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 як у безготівковій формі, так і готівкою, у спірний період, суду не надано. Посилання позивача на те, що відповідачкою неправильно здійснено розрахунок з урахуванням індексацій, оскільки протягом строку дії договору, НБУ не відбулось офіційного оголошення девальвації національної валюти України стосовно долара США, а тому підстави для нарахування аліментів в еквіваленті до 187,66 доларів США за місяць відсутні, судом відхиляються, оскільки як вже встановлено, умовами договору, укладеного між сторонами. Отже, розрахунок заборгованості здійснений відповідачкою відповідно до умов договору, що були погоджені між сторонами, у якому зазначено, що аліменти виплачуються в гривнях в сумі еквівалентній 187,66 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день проведення щомісячних виплат аліментів. Доказів, що зазначені положення Договору, щодо виплати та розміру щомісячних платежів скасовані, визнані недійсними, або договір було розірвано у період його дії, матеріали справи не містять. Твердження сторони позивача, що НБУ не відбулось офіційного оголошення девальвації не беруть до уваги, оскільки НБУ не зобов`язаний офіційно оголошувати девальвацію. Крім того, девальвація, тобто зниження курсу національної валюти, може відбуватися поступово та не обов`язково потребує офіційного оголошення. Доводи про врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 березня 2019 року у справі №629/4122/15, не заслуговують на увагу, оскільки вказана справа стосується інших правовідносин. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності його висновків судів, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанцій. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцова Любов Олександрівна, а рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2024 року - залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кузнєцова Любов Олександрівна, залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко