Постанова 4804 № 234/7847/20

Єдиний унікальний номер 234/7847/20 Номер провадження 22-ц/804/663/21 Єдиний унікальний номер 234/7847/20 Головуючий у 1 інстанції Заборський В.О. Номер провадження 22-ц/804/663/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В. суддів Мальованого Ю.М., Космачевської Т.В., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/7847/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2020 року у складі судді Заборського В.О., - ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), починаючи з дня подання даного позову до суду; відкликати виконавчий лист виданий 20.06.2018 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів з Краматорського міського відділу ДВС Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків); стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до повноліття дитини. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 25.11.2003 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17.10.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_4 , який після розірвання шлюбу, за їх спільною згодою, проживав разом із відповідачем. Рішенням Краматорського міського суду від 20.06.2018 року з нього були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), починаючи з 12.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В червні 2019 року син вирішив змінити місце поживання та з того часу проживає разом з ним і перебуває на його утриманні, у зв`язку з чим на теперішній час стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання сина є недоцільним та безпідставним. З свого боку, відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина не надає, у зв`язку з чим він вимушений це робити в судовому порядку та вважає, що розумним, реальним та достатнім розміром аліментів буде 1/4 частина від заробітку ОСОБА_2 .. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів. Припинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), починаючи з 19.05.2020 року та відкликано виконавчий лист виданий 20.06.2018 року Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів з Краматорського міського відділу ДВС Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави Україна судовий збір в розмірі 840 грн. 80 копійок за позовні вимоги про стягнення аліментів. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не застосував відповідний закон, задовольняючи вимогу позивача про припинення стягнення аліментів на користь відповідача на утримання сина з 19.05.2020 року, тобто з дня пред`явлення позову. Вважає, що рішення суду в цій частині, а саме у визначенні часу з якого підлягає припинення стягнення аліментів є помилковим. При задоволенні цієї вимоги суд керувався лише довідкою Комітету мікрорайону №3 Краматорської міської ради від 04.05.2020 року, яка складена лише зі слів сусідів та не засвідчена їх підписами, та констатує факт проживання сина за вказаною адресою тільки на 04.05.2020 року, в той час як рішення було винесене 04.12.2020 року. Звертає увагу, що на момент винесення рішення судом не перевірявся факт проживання сина саме разом з батьком у спірний період, а не ще будь з ким, чи, наприклад, самостійно. Відповідачем не заперечувався факт проживання сина разом з батьком саме на момент судового засідання, а не за увесь спірний період. Отже вважає, що суд неповно з`ясував обставини та виніс в цій частині передчасне та помилкове рішення. Зазначає, що окрім сумнівних обставин зміни сімейного стану позивача у зв`язку з періодичним проживанням сина разом з ним, ніяких обставин наведено не було, зокрема щодо нецільового використання отриманих відповідачем аліментів, а судом не надано цьому оцінки. Зазначає, що судом було помилково ухвалено відкликати виконавчий лист без подальшого виконання, адже вказаний спосіб захисту не передбачений ч. 2 ст. 18 СК України. Судом не зазначені причини такого відкликання та не обґрунтовано це нормами Закону. Вважає, що залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Краматорський міський відділ ВДВС Східного міжрегіонального управління МЮУ (м. Харків) було обов`язковим. Також зазначає, що для задоволення вимоги про стягнення аліментів з відповідача не було достатніх підстав. Позивачем не було надано доказів, в якому саме розмірі він утримує дитину, не надано доказів свого матеріального стану, що він не може утримувати дитину. Судом не перевірений майновий стан відповідача, чи може мати добровільно утримувати сина, що немає намірів припиняти це та ще й сплачувати аліменти на користь позивача. Вважає, що позивач діє тільки в своїх інтересах, але ніяк в інтересах сина. Зазначає, що позивачем також не було доведено, що син мешкає постійно разом з батьком, на що він посилався як на єдину підставу для стягнення аліментів з відповідача. Судом не перевірені аргументи відповідача наведені у відзиві про те, що син зареєстрований разом з відповідачем за однією адресою, що підтверджувалося відповідною довідкою та це є його постійним та офіційним місцем проживанням. Позивач ОСОБА_1 надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Зазначає, що подана апеляційна скарга необґрунтована, безпідставна, та не спростовує правильних висновків суду першої інстанції. Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , в якій представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги та зазначає, що відзив позивача жодним чином її не спростовує. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання апеляційного суду 19 травня 2021 року сторони не з`явились, були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 19 травня 2021 року за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.11.2003 року, який розірвано рішенням Краматорського міського суду від 17.10.2014 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Краматорського міського суду від 20.06.2018 року з позивача на користь відповідачки на утримання сина було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини його (заробітку) доходу щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи на підставі наявних у ній доказів, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання неповнолітньої дитини, яка проживає на теперішній час із позивачем ОСОБА_1 .. В судовому засідання сторони не заперечували, що з червня 2019 року неповнолітній ОСОБА_6 , який досяг чотирнадцятирічного віку, самостійно визначив місце свого проживання разом із батьком ОСОБА_1 .. Крім того, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечував обставин, що відповідач регулярно сплачує послуги репетитора для сина та забезпечує його одягом. Так як після стягнення з позивача аліментів на утримання дитини обставини, що впливали на їх призначення змінилися, місце проживання дитини було визначено з батьком, суд першої інстанції визнав за необхідне припинити стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини та стягнути з неї на його користь аліменти на утримання дитини. Вирішуючи питання розміру аліментів суд першої інстанції врахував обставини визначені ст.182 СК України, та добровільне надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Як встановлено судами попередніх інстанцій, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина. Зазначене рішення набрало законної сили та виконувалось позивачем по справі до червня 2019 року. Після чого в нього виникла заборгованість. За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону). Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів. Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про звільнення від сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що після стягнення з позивача ОСОБА_7 аліментів на утримання дитини обставини, що впливали на їх призначення змінилися, місце проживання дитини було визначено з батьком, і настання цих обставин впливає на припинення стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини. Суд, пославшись на ч.3 ст.181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу починаючи з 19.05.2020р.. З даним висновком колегія суддів не погоджується, оскільки він ґрунтується на неповно встановлених фактичних обставинах справи. Дійсно у підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. З доводів апеляційної скарги та відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доведенням позивачем факту мешкання їх неповнолітнього сина ОСОБА_8 разом з батьком (позивачем по справі) з червня 2019 року та відсутністю з її (відповідача) боку утримання дитини. Судом першої інстанції не досліджувались відповідні докази, в рішенні лише зазначено, що сторони в судовому засіданні не заперечували проти того, що неповнолітній ОСОБА_4 самостійно визначився зі своїм місцем мешкання і з червня 2019 року проживає разом з позивачем. Проти чого в апеляційній скарзі та судовому засіданні заперечувала відповідач, зазначивши що не визнавала даної обставини і мала на увазі час, коли слухалась справа - грудень 2020 року. З метою дослідження доводів сторін, викладених в апеляційній скарзі та відзиві, ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.04.21р. частково задоволено клопотання позивача і викликано для допиту у якості свідка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що фактично, через конфлікт з матір`ю ( ОСОБА_2 ), під час літніх канікул в червні 2019 року вирішив проживати за місцем своєї реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з бабусею (матір`ю відповідачки ОСОБА_2 ) і переїхав з м.Київ до м.Краматорськ. Після спілкування з батьком ( ОСОБА_1 ) він вирішив залишитись і навчатись в школі в м.Краматорську. Мешкав з осені 2019 року періодично або з батьком в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що належить співмешканці його батька, або за місцем реєстрації з бабусею. Станом на 12 травня 2021 року мешкає з бабусею за місцем своєї реєстрації до закінчення 11-го класу школи. В подальшому планує повернутись до матері в м.Київ, оскільки на меті вступ до вищого навчального закладу. З початку навчального 2019 року та в подальшому мати ( ОСОБА_2 ) фактична надавала йому фінансову допомогу, перераховуючи відповідні кошти на його рахунок. Оплачувала додаткове навчання у репетиторів. Придбавала йому речі. На канікулах взимку 2020 року і в подальшому (влітку 2020) вони разом їздили з нею на відпочинок за кордон. Перебуваючи в м.Київ, вони з мамою відвідували крамниці та купували йому речі, їздили на екскурсії та т.і. Надані свідком в суді пояснення підтверджуються іншими доказами, зокрема випискою з рахунку відповідача та неповнолітнього ОСОБА_4 , роздруківками фотографій та чеків на придбання речей, копіями квитанцій (а.с.185-224). Крім того, слід зазначити, що згідно розрахунку заборгованості, станом на 30.09.2019р. позивач має перед відповідачам заборгованість по аліментах в розмірі 5180грн. (а.с.18). Таким чином, на переконання колегії суддів, позивач не довів в суді наявність підстав, які в розумінні ч.4 ст.273 ЦПК України, підтверджують зміну обставини, що впливають на визначені за рішенням суду про стягнення аліментів розміри платежів, їх тривалість чи припинення, що дає підстави останньому ставити питання про звільнення від їх сплати та стягненню на його користь аналогічних платежів з відповідача. Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Слід зазначити, що за своєю суттю аліменти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті на користь не тільки того з батьків (опікунів, піклувальників) з ким мешкає дитина, а і тих хто бере більш активну участь у її вихованні. Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду на підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову про припинення стягнення аліментів, в тому числі і в частині вимог про відкликання з Краматорського міського відділу ДВС виконавчого листа виданого 20.06.2018 року Краматорським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , а також стягнення з останньої на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про припинення стягнення аліментів. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення, то слід зміни і розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. За подання позову позивач сплатив 840грн. 80коп. (а.с.1). Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то дана сума стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, то з позивача на користь відповідача слід стягнути сплачену апелянтом суму судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_3 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2020 року задовольнити. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2020 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року. Судді: