Постанова 4851 № 520/31758/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 р. Справа № 520/31758/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.02.25 по справі № 520/31758/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нескладання та ненаправлення списків, невитребування довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, нездійснення перерахунку та індексації пенсії; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року з компенсацію втрати частини доходу; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області витребувати довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, перерахувати розмір пенсії з 07.10.2009 року, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з врахуванням всіх постанов КМУ щодо перерахунку пенсій; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу ОСОБА_1 за невиплату пенсії з 25.02.2019 по 30.11.2022 року та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі з 01.12.2022 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено пенсію з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року, не складено та не направлено списки, не витребувано довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, не здійснено перерахунку та індексації пенсії, не виплачено компенсацію втрати частини доходу, що порушує його права. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративний позов задоволено частково. Суд вийшов за межі позовних вимог. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 за період з 25.02.2019 року по 30.11.2022 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (зі змінами та доповненнями). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії за період з 25.02.2019 року по 30.11.2022 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (зі змінами та доповненнями). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано не конституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та такими, що втратили чинність з дати прийняття рішення. Зокрема, п.3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, після ухвалення рішення Конституційним Судом України у пенсіонера відновилось право на отримання раніш нарахованої та призначеної пенсії, а у Головного управління Пенсійного фонду відновився обов`язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера. Відповідно ч 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до п. 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч.2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону. Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Постановою Великої палати Верховного суду від 20 травня 2020 року по справі № 815/1226/18 "Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону № 1058-IV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів". Велика Палата Верховного Суду вважає, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Отже, підстави, за якими позов залишено без розгляду усунуті. Також зазначив, що управління має виплатити компенсацію втрати частини доходу з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року, з 25.02.2019 по 30.11.2022 року та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі з 01.12.2022 року. Крім того, не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на виконаня рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019, що частково змінено постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/5625/19 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 25.02.2019. За період з 25.02.2019 по листопад 2022 року нараховано різницю в пенсії на загальну суму 12163,29 грн. Різницю в пенсії за період з 25.02.2019 по листопад 2022 року у розмірі 12163,29 грн, внесено до виплатної відомості та профінансовано у липні 2023 року. Отже, на даний час рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 по справі №520/5625/2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виконано в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 . Як зазначено у позовній заяві, до грудня 2000 року ОСОБА_1 , проживав в Україні, в АДРЕСА_1 , отримував пенсію за вислугу років, як військовослужбовець та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії припинено. 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України для військовослужбовців. Листом № 937/с-14 від 28.03.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області в поновленні виплати пенсії як військовослужбовцю відмовлено. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 10.07.2019 року по справі № 520/5625/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю і перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2019 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі № 520/5625/19 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2019 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 року по 04.12.2018 року. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р. за всіма підставами для перерахунку, починаючи з 25 лютого 2019 року відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 року по 04.12.2018 року - залишено без розгляду. 12 травня 2023 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив перерахувати розмір пенсії, поновити виплату пенсії з 07.20.2009 року по 25.02.2019 року, з компенсацією втрати частини доходів за невиплату в передбаченому законом розмірі, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ "ОТП Банк". Листом від 03.07.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило позивача, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5625/19 ОСОБА_1 з 25.02.2019 поновлено виплату пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. 18 січня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просив здійснити запити до уповноваженого органу щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення, перерахувати розмір пенсії, виплатити компенсацією втрати частини доходів з 25.02.2019 року за невиплату пенсії в передбаченому законом розмірі. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2024 про розгляд заяви щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, передбаченої Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відмовлено позивачу у вказаному перерахунку пенсії за вислугу років та повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 року по справі № 520/5625/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 25.02.2019 року. Вимоги з 07.10.2009 року по 04.12.2018 року залишено без розгляду. Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року, не здійснення запитів до уповноваженого органу щодо надання довідки про розмір грошового забезпечення, щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не виплати компенсації втрати частини доходу, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії за період з 25.02.2019 року по 30.11.2022 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (зі змінами та доповненнями). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року та зобов`язання відповідача виплатити, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Отже, враховуючи приписи п. 1.5, п.1.7 Порядку №22-1 та дату звернення представника позивача із заявою про поновлення виплати пенсії, позивач має право на поновлення виплати пенсії з 25.02.2019 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нескладання та ненаправлення списків, невитребування довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, нездійснення перерахунку та індексації пенсії та зобов`язання відповідача витребувати вказані документи, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року, відтак відсутні підстави для перерахунку пенсії, її індексації та виплати компенсації втрати частини доходу за цей період. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин. Згідно вимог п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами. Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу Управління ПФУ мало відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. У спірних правовідносинах, оскільки, позивач, який на даний час проживає постійно за кордоном, однак є громадянином України, а тому має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року по справі №723/2676/14-а, від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 404/6317/16-а, від 23.10.2018 року по справі №334/3461/17, а відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду. Судовим розглядом встанволено, що із заявою про поновлення пенсії позивач звернувся до відповідача через свого представника за довіреністю - 25.02.2019 року. Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846. Згідно п. 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому, у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Відповідно до абз. 5 п.1.7 Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. При цьому, поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати. Отже, враховуючи приписи п. 1.5, п.1.7 Порядку №22-1 та дату звернення представника позивача із заявою про поновлення виплати пенсії, позивач має право на поновлення виплати пенсії з 25.02.2019 року, що і було здійснено відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5625/19. За таким осбтавин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підстави для поновлення позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року відсутні, тому позов в цій частині имог задоволенню не підлягає. Водночас, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нескладання та ненаправлення списків, невитребування довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, нездійснення перерахунку та індексації пенсії з 07.10.2009; невиплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року, та зобов`язання відповідача вчинити такі дії, не підлягають задоволенню через відсутність підстав для поновлення позивачу виплати пенсії з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року. Враховуючи, що позовні вимоги зобов`язального характеру в цій частині позову є похідними від попередніх вимог, позов в цій частині не підлягає задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Посилання апелянта, ОСОБА_1 на приписи ч. 4 ст. 240 КАС України в даному випадку є неспроможними, оскільки як передбачено вимогами п. 1.5, п.1.7 Порядку №22-1, пенсія позивача поновлена з дати звернення представника позивача із відповідною заявою, а саме з 25.02.2019 року. Між тим, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі №520/5625/19 позивачем в частині залишення позовних вимог з 07.10.2009 року по 25.02.2019 року не оскаржувалась. Водночас, колегія суддів посилання позивача в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, де Велика Палата дійшла висновку, що статті 99, 100 КАС України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовитня 2009 року №25-рп/2009, вважає безпідставними з огляду на наступне. Так, посилаючись на вказану вище постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020, якою на думку позивача усунено підстави, з яких позовна заява ОСОБА_1 у справі №520/5625/19 була залишена без розгляду в частині позовних вимог за період з 07.10.2009 по 04.12.2018, позивач звернувся із цим позовом суду. Одночасно з цим колегія суддів зазначає, що застосування строків звернення до суду не охоплюється предметом апеляцінйого оскарження у цій справі, оскільки суд першої інстанції таке питання не вирішував, а розглянув спір по суті. Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 27 червня 2024 року у справі №540/4101/20, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу ОСОБА_1 за невиплату пенсії з 25.02.2019 по 30.11.2022 року та за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі з 01.12.2022 року, колегія суддів зазначає наступне. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159. Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Правилами ст. 4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16 та від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Так, у подібних правовідносинах у постанові від 15.08.2018 у справі № 653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку, що правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, що підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 22.06.2018 у справі №810/1092/17. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У спірних правовідносинах, у зв`язку із виїздом позивача на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії останньому припинено. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/5625/19 ОСОБА_1 з 25.02.2019 поновлено виплату пенсії згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. За період з 25.02.2019 по 30.11.2022 нараховану пенсію включено до Реєстру судових рішень, виплату, якої буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України. З 01.12.2022 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду через поточний рахунок, відкритий ОСОБА_2 в банківській установі "ОТП БАНК". Вказане підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.07.2023 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.02.2024. Отже, оскільки відповідачем порушено строки виплати пенсії, то позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії за перід з 25.02.2019 по 30.11.2022 року. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задля ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в цій частині позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 за період з 25.02.2019 року по 30.11.2022 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (зі змінами та доповненнями) та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невиплату пенсії за період з 25.02.2019 року по 30.11.2022 року відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (зі змінами та доповненнями). Позовні вимоги в частині зобов`язання виплатити позивачу компенсацію втрати частину доходу за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі з 01.12.2022 року, задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення з боку відповідача строків виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 по справі № 520/31758/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський