Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6019/24

Справа № 127/6019/24 Провадження № 22-ц/801/133/2025 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 рокуСправа № 127/6019/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б., з участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як законної представниці малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кривцов Д. В., про визнання договору міни недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Стьоби Ю. М. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Медяної Ю. В. від 07 жовтня 2024 року, встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з цим позовом, за яким просила визнати недійсним договір міни від 26 червня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за №

229. На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що вона на підставі рішення виконавчого комітету Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 12 березня 2023 року призначена опікуном ОСОБА_2 , який є дитиною, позбавленою батьківського піклування. Мати ОСОБА_2 ОСОБА_4 рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року була позбавлена батьківських прав відносно нього. У власності ОСОБА_4 перебувало нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира на праві користування належить дитині ОСОБА_2 , оскільки він зареєстрований та проживав у ній. 26 червня 2023 року здійснено обмін квартири ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 . Зазначала, що відчуження квартири є протиправним, тому що відчуження відбулося без дозволу органу опіки і піклування. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано недійсним договір міни від 26 червня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за №

229. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок укладення 26 червня 2023 року оспорюваного договору відчужено квартиру АДРЕСА_1 , право на користування якою мала дитина ОСОБА_2 , який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, якому гарантовано особливий захист і допомогу з боку держави. Правочин щодо відчуження спірного житлового приміщення на момент його укладення потребував згоди органу опіки та піклування, укладення оспорюваного договору суперечить інтересам дитини ОСОБА_2 , порушує його охоронювані законом житлові права на квартиру, право користування якою за ним зберігається протягом усього часу перебування у відповідних закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого він виб, інші члени сім`ї. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Стьоба Ю. М., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року скасувати і ухвалити нове - про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що при посвідченні договору міни нотаріусом будь-якої інформації з приводу порушення прав малолітньої дитини або прав на спірну квартиру не було і відповідно ні нотаріус, ні ОСОБА_3 про це не могли знати, у зв`язку з чим ОСОБА_3 в силу статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є добросовісним набувачем і підстав для витребування у нього спірного майна не було. Цю обставину суд першої інстанції залишив поза увагою та не застосував закон, який підлягає застосуванню. Крім того зазначав, що права малолітнього ОСОБА_2 не були порушені, тому що він не втратив права користування житлом, яке було замінене іншим. При ухваленні рішення суд першої інстанції не вказав на якій правовій підставі спірна квартира може бути витребувана у ОСОБА_3 та не зобов`язав ОСОБА_4 повернути 900 000 грн 00 к. ОСОБА_3 , отриманих нею у якості доплати за договором міни. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційне провадження у справі зупинено у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до залучення до участі у справі її правонаступників. 01 травня 2025 року апеляційний суд поновив провадження у справі, залучивши малолітнього ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02 червня 2025 року Вінницький апеляційний суд задовольнив клопотання законної представниці малолітнього ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , подане її представницею - адвокатом Шарапанівською І. В., прийняв відмову від позову в частині вимог до ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення суду першої інстанції в частині цих вимог визнав нечинним та закрив провадження у справі у відповідній його частині. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в частині вимог представниці малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою - четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 - частки, та ОСОБА_4 - частки. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадщину у виді частини цієї квартири прийняла ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_2 , відомості про батька якого записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі СК України) - його ім`я і по батькові - за вказівкою матері. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дитина передана на опікування органу опіки та піклування Вінницької міської ради. Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі всіх видів її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2022 року і до дня повноліття сина. Згідно з копією опису майна дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування від 14 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належить на праві користування квартира АДРЕСА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 454 від 02 березня 2023 року малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Виконавчий комітет Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області рішенням № 110 від 12 березня 2023 року призначив ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За договором міни, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В. 26 червня 2023 року, зареєстрованим в реєстрі за № 229, ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 , в обмін на частку у праві власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , з відповідною часткою у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, кадастровий № 0524587000:02:002:0260, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований житловий будинок. В пункті 1.3 договору зазначено, що треті особи не мають прав на відчужувану за цим договором нерухомість, на момент підписання цього договору відсутні будь-які права третіх осіб, у тому числі відсутні права власності або користування нею малолітніми, неповнолітніми дітьми, недієздатними чи обмежено дієздатними особами, права інших осіб, які мають право на проживання в квартирі та житловому будинку, земельні сервітути, як постійні, так і тимчасові, відсутні. В своїй заяві, поданій приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Кривцову Д. В., ОСОБА_4 стверджує, що на момент укладення договору міни квартири АДРЕСА_3 , малолітніх та неповнолітніх дітей, а також недієздатних та обмежено дієздатних осіб, які б мали право користування або право власності на зазначену вище квартиру, немає. Фактично у квартирі ніхто не проживає. Згідно з витягом з реєстру Вінницької територіальної громади № 2024/001249186 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 25 грудня 2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 18). З відповіді Служби у справах дітей Вінницької міської ради №31/00/005/10440 від 16 лютого 2024 року видно, що орган опіки та піклування Вінницької міської ради дозволу (погодження) на укладення договору міни квартири за адресою: АДРЕСА_5 , право на користування якою має малолітня дитина, не надавав (а. с. 21). Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною шостою статті 203 ЦК України установлено, що будь-які правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). У постанові від 06 квітня 2016 року у справі №6-589цс16 Верховний Суд виснував, що правочин, який вчиняється і суперечить правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. В статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» установлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частина друга, третя статті 18 Закону України «Про охорону дитинства»). При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов`язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім`ї, які відповідно до закону мають право користування ним (частина друга статті 59 СК України). Дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім`ї, має право, зокрема на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала (пункт 2 частини першої статті 248 СК України). Згідно з частиною першою, третьою статті 25 Закону України «Про охорону дитинства», діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. У разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім`ї чи дитячого будинку сімейного типу. Порядок збереження і передачі в оренду жилого приміщення та іншого майна дитини затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої - третьої статті 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за місцем знаходження житла дітей несуть відповідальність за збереження зазначеного у частині першій цієї статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування у сім`ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім`ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей. У частинах другій, четвертій статті 177 СК України установлено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло. Отже суд прийшов до правильного висновку, що сама по собі відсутність дозволу органу опіки і піклування на відчуження квартири АДРЕСА_1 , право користування якою належало малолітньому ОСОБА_2 , шляхом укладення спірного договору міни є підставою для визнання його недійсним, що спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що цей договір не порушує прав малолітнього, оскільки за ним зберігається житло, отримане його матір`ю ОСОБА_4 . Апеляційний суд також звертає увагу, що внаслідок укладення спірного договору міни померла ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_3 цілу квартиру у м. Вінниці натомість набула у власність частку у праві власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , з відповідною часткою у праві власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, що очевидно не є рівнозначним обміном (даних про те, кому належить решта будинку та ділянки, чи створені відповідні умови для проживання малолітнього в будинку, частину якого отримала ОСОБА_6 внаслідок обміну, для проживання та розвитку дитини у справі взагалі немає). Так само не заслуговують на увагу доводи представника ОСОБА_3 - адвоката Стьоби Ю. М. про те, що ОСОБА_3 не знав на час укладення договору міни про право малолітнього ОСОБА_2 на користування квартирою, відповідно він є її добросовісним набувачем, а тому в силу приписів частини першої статті 388 ЦК України вона не може бути у нього витребувана. Як правильно установив суд першої інстанції підставою цього позову є недійсність правочину щодо відчуження майна, право на користування яким належало малолітньому, позбавленому батьківського піклування, без згоди органу опіки і піклування, а предметом спору між сторонами є захист прав заінтересованої особи від їх порушень, завданих сторонами оспорюваного правочину. Крім того, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Проявивши розумну обачність ОСОБА_3 не мав перешкод вимагати у нотаріуса отримання відомостей з реєстру Вінницької територіальної громади щодо права користування квартирою (осіб, у яких зареєстроване місце проживання у ній), а нотаріус, у свою чергу, повинен був їх витребувати на підставі статті 46 Закону України «Про нотаріат», у чинній на час укладення договору міни редакції, та пункту 1 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у тій же редакції. Таким чином вважати ОСОБА_3 добросовісним набувачем кватири, тобто таким, який не знав і не міг знати про відсутність у померлої ОСОБА_6 права її відчужувати без згоди органу опіки і піклування, не можна. Щодо сплати ОСОБА_3 900 000 грн 00 к. ОСОБА_6 (пункт 2.2 договору міни), то апеляційний суд звертає увагу, що наслідком недійсності правочину є повернення його сторін до стану, який існував до його укладення, але вимог, зокрема зустрічного позову до ОСОБА_7 за її життя (під час розгляду справи судом першої інстанції) про стягнення цих коштів ОСОБА_3 не заявляв, а тому його доводи про необхідність їх відшкодування її спадкоємцем (правонаступником у цих правовідносинах) малолітнім ОСОБА_2 виходять за межі розгляду справи апеляційним судом, визначені статтею 367 ЦПК України. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що тягнуть за собою скасування або зміну рішенням. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 383 ЦПК України апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Стьоби Ю. М. залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , як законної представниці малолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Кривцов Д. В., про визнання договору міни недійсним - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. (Повний текст судового рішення виготовлено 09 червня 2025 року). Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий Т. Б. Сало