Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/2524/18

Справа № 307/2524/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кукарека Катерина Сергіївна, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2024 року, повний текст якого складено 21 березня 2024 року, ухвалене головуючим суддею Ніточко В.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки встановив: У серпні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 лютого 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. за реєстровим № 1744. Відповідно до п. 1.1 даного договору АТ "Дельта Банк" прийнято у власність таке нерухоме майно: торгово-офісний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 914,4 кв.м.; земельна ділянка, площею 0,0498 га, кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для комерційного використання. Згідно з п. 2.1. даного договору загальна вартість майна, яке було передано у власність АТ "Дельта Банк" становила 3 937 765 грн. 27 коп. АТ "Дельта Банк" стало відомо, що зазначені вище торгово-офісний комплекс та земельна ділянка вибули із законного володіння банку згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. (як державним реєстратором) вчинено записи від 19 лютого 2016 року про право власності № 13338297 (індексний номер рішення 29034478, щодо земельної ділянки) та № 13338979 (індексний номер рішення 28338904, щодо торгово-офісного комплексу). Згідно з даними реєстру речових прав на нерухоме майно новим власником стало товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ -УК (МГОЛД)", код ЄДРПОУ 39855292. Пізніше, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є. посвідчено два договори купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна № 169 та №170, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 28 березня 2016 року № 13957297 (індексний номер рішення № 29033679, щодо торгово-офісного комплексу) та № 13958000 (індексний номер рішення № 29034478, щодо земельної ділянки). Згідно з даними реєстру речових прав на нерухоме майно новим власником стало ТОВ "Карат-Шек", код ЄДРПОУ 40291165. 11 травня 2016 року, приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. посвідчено два договори купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна № 1644 та № 1645, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи від 11 травня 2016 року № 14553275 (індексний номер рішення № 29647064, щодо земельної ділянки) та № 14552997 (індексний номер рішення № 29646725, щодо торгово-офісного комплексу). Згідно з даними реєстру речових прав на нерухоме майно право власності зареєстровано за ОСОБА_1 20 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був підписаний договір іпотеки, що посвідчений 20 вересня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. за реєстровим № 3362, чим було порушено право АТ "Дельта банк" як законного власника майна. Після виявлення факту перереєстрації права власності на іншу особу та враховуючи, що між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ -УК (МГОЛД)" жодних судових справ не розглядалось, банк надіслав до Ірпінського міського суду Київської області заяву про надання відомостей у справі № 357/5413/13 провадження № 22-ц/780/67/15. У відповідь на вказану заяву Ірпінський міський суд Київської області надав відповідь № 357/5413/13 від 09 серпня 2016 року, згідно якої у період з 2011 по 2016 роки включно, у провадженні суддів у тому числі судді Чернова Д.С. не перебувала справа № 357/5413/13 за позовом ТОВ "Мегна Груп Індустрія - УК (МГОЛД)" до АТ "Дельта Банк" про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії. Також, банк надіслав до Апеляційного суду Київської області заяву про надання інформації від 16 серпня 2016 року щодо надання відомостей про прийняті рішення у справі № 22- ц/780/67/15 від 05 грудня 2015 року. У відповідь на вказану заяву було отримано повідомлення від 25 серпня 2016 року № 03-16/24633/16367/5314/1324633/2016, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду Київської області КП "Д-3" у 2014-2015 роках цивільна справа № 357/5413/13 за апеляційною скаргою представника ТОВ "Мегна Груп Індустрія - Ук (МГОЛД)" до АТ "Дельта Банк" про визнання права власності про нерухоме майно та земельну ділянку та зобов`язання вчинити дії до суду не надходила, не реєструвалась та не розглядалась, судове рішення не ухвалювалось. За фактом вчинення підробки судового рішення АТ "Дельта Банк" надіслано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення від 05 серпня 2016 року №6788. Вважає, що на його думку доведеним є факт протиправності передачі спірного нерухомого майна в іпотеку за оспорюваним позивачем договором іпотеки, оскільки ОСОБА_1 не міг набути право власності, а тому відповідно і передати майно у іпотеку ОСОБА_2 , що суперечить ст. 5 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої, саме власнику належить право на передачу саме належного йому майна в іпотеку. Окрім того, такі правомочності права власності як "володіння", "користування", "розпорядження" були відсутні, а вказане свідчить про укладення договору іпотеки за реєстровим № 3362 без належного обсягу цивільної дієздатності, що також порушує вимоги ст. 92 Цивільного кодексу України. В силу вимог ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, вказаний договір іпотеки № 3362 порушує права АТ "Дельта Банк". З врахуванням вищенаведеного позивачі просили визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 вересня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М., за реєстровим № 3362. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2024 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20 вересня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М., за реєстровим № 3362. У задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кукарека К.С., просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що судом при ухваленні рішення було порушено норми процесуального права при залученні до участі в розгляді справи в якості співпозивача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки права ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не є спільними, такі виникли з різних підстав та не є однорідними, що виключає залучення таких в якості співвідповідачів згідно ст. 50 ЦПК України. Майнові права, згідно норм договорів № 1560 та 1561, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» нібито придбані у ПАТ «Дельта Банк» 09.09.2020, отже станом на момент залучення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до справи 16.09.2019, останній жодних прав на об`єкт оскаржуваного договору не мав. Більше того оскільки, майнові права за договорами № 1560 та 1561 ТОВ «Дніпрофінасгруп» згідно норм ст. 50 ЦПКУ не є однорідними, а тому не може бути співпозивачем разом з ПАТ «Дельта Банк», а повинен був стати його правонаступником. Однак ухвала про залучення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до судової справи як правонаступника позивача на підставі норм ст. 55 ЦПКУ не постановлялась. Також вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права. Зокрема, при встановленні факту набуття ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» майнових прав на об`єкт оскаржуваного договору іпотеки, судом неправильно було застосовано норми статей 177, 178 ЦКУ, оскільки станом на 10.09.2020 нерухоме мано, що є об`єктом оскаржуваної іпотеки та земельна ділянка під ним, не існували, в ДРРП зареєстровані не були вибули з цивільного обороту в результаті їх видозміни. Тому згідно норми ч. 2 ст. 178 ЦКУ такий об`єкт цивільного права як майнові права на неіснуючий об`єкт нерухомого майна згідно відомостей ДРРП вилучені з цивільного обороту та не можуть бути відчужені. При прийнятті рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» суд неправильно застосував ч. 3 ст. 640 ЦК України. Оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на момент укладення оскаржуваного договору іпотеки, жодними правами, щодо об`єкту такої іпотеки не володіло і рішення суду у справі №307/2993/16-ц від 02.10.2017 про витребування нерухомого майна, що є об`єктом спірного договору іпотеки, на момент укладення спірної іпотеки 20.09.2016 не існувало, то фактично ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не має права на оскарження договору іпотеки, укладеного у 2016 на підставі договорів №1560 та №1561 від 10.09.2020. При встановленні того факту, що ОСОБА_1 не набував права власності на нерухомість, що є об`єктом оскаржуваної іпотеки, судом неправильно застосована норма ст. 334 ЦКУ, якою чітко встановлено момент набуття права власності на нерухомість з монету державної реєстрації, яка за ОСОБА_6 відбулася згідно ДРРП в травні 2016 року. Також вважає, що суд неправильно застосував норму ч. 1 п.1 ст. 2 , ч.1. 2 п.1. ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» якими передбачено державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки під ними та правовий зміст та наслідки такої реєстрації, докази якої за ОСОБА_1 наявні в матеріалах справи. У дане судове засідання з`явилась адвокат Кукарека К.С., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_7 та просила апеляційний суд задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення суду першої інстанції. Адвокат Кукарека К.С., яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_7 , повідомлялася судом шляхом надіслання їй повісток в електронному вигляді, зокрема на її офіційну електронну адресу та в додаток «Viber», про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки від 06.12.2025 (Т3 а.с.90,95). Відповідач ОСОБА_7 повідомлявся шляхом надсилання повідомлення на його особистий номер телефону у додаток «Viber», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка від 06.12.2024 (Т3 а.с.94). Згідно довідки про доставку електронного листа від 06.12.2024 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином на їх офіційну електронну адресу (Т3 а.с.93). Третя особа ОСОБА_4 повідомлена шляхом надіслання їй судової повістки поштовими засобами зв`язку, яка повернулася у вигляді рекомендованого повідомлення з відміткою про вручення від 30.01.2025. Третя особа ОСОБА_3 повідомлялася шляхом надсилання їй судової повістки поштовими засобами зв`язку, однак така повернулася з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 касаційний суд виснував, що довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28 лютого 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1744, ОСОБА_5 в добровільному порядку, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К-2003867 від 10 вересня 2010 року, який укладений між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_8 та ПАТ "Дельта Банк", належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, зокрема: торгово-офісний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 914,4 кв.м., вартістю 3811950 гривень та земельну ділянку, площею 0,0498 га. (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для комерційного використання, передав у власність Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (Т.1 а.с.12-15). Згідно витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №835317 та №838862 від 28 лютого 2013 року власником в цілій частині будівлі, торгово-офісного комплексу, реєстраційний номер нерухомого об`єкта 14939421244, загальною площею 914,4 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0498 га, кадастровий номер - 2124410100:07:007:0046, реєстраційний номер нерухомого об`єкта 15017821244, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , є Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (Т.1 а.с.18-19). Із інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомо, що торгово-офісний комплекс, реєстраційний номер нерухомого об`єкта 14939421244, загальною площею 914,4 кв.м., який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,0498 га, кадастровий номер - 2124410100:07:007:0046, реєстраційний номер нерухомого об`єкта 15017821244, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2015 року, перейшли у власність ТОВ "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)", про що 19 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)" за № 13338297 (індексний номер рішення 29034478) щодо спірної земельної ділянки, та за № 13338979 (індексний номер рішення 28338904) щодо спірного торгово-офісного комплексу. 28 березня 2016 року між ТОВ "МЕГНА ГРУП ІНДУСТРІЯ-УК (МГОЛД)" та ТОВ "Карат-Шек" укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Черніковою О.Є., зареєстровані у реєстрі за № 169 та № 170, відповідно до яких спірне нерухоме майно було відчужене на користь ТОВ "Карат-Шек", про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи про право власності ТОВ "Карат-Шек" за № 13957297 (індексний номер рішення 29033679), щодо торгово-офісного комплексу та за № 13958000 (індексний номер рішення 29034478), щодо земельної ділянки. 11 травня 2016 року між ТОВ "Карат-Шек" та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н.М., зареєстровані у реєстрі за № 1644 та № 1645, відповідно до яких спірне нерухоме майно було відчужено на користь ОСОБА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено записи. (Т.1 а.с. 54-66). Згідно листа в.о. Голови Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року за №357/5413/13, надано письмову відповідь представнику ПАТ "Дельта Банк" та зазначено, що згідно перевірки автоматизованої системи документообігу суду Д3 у період з 2011 по 2016 роки включно, встановлено, що у провадженні суддів Ірпінського міського суду Київської області, в тому числі судді Чернова Д.Є., не перебувала справа №357/5413/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегна Груп Індустрія УК (МГОЛД) до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії (Т.1 а.с.35). Аналогічну відповідь на письмову заяву представника ПАТ "Дельта Банк" було отримано з Апеляційного суду Київської області згідно листа за №03-16/24633/16 від 25 серпня 2016 року (Т.1 а.с.37). Із листа апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2018 року за № 06-40/1/2018 відомо, що ними проведено службову перевірку, результатами якої встановлено інформацію, яка свідчать про наявність ознак підробки судового рішення від 05 лютого 2015 року у справі №357/5413/13. Вказаний висновок надіслано до прокуратури Київської області та до Шевченківського управління поліції (Т.1 а.с. 46). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 10 червня 2020 року, витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» торгово-офісний комплекс, загальною площею 914.4 квадратних метри та земельну ділянку, площею 0,0498 га. (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046, для комерційного призначення, які розташовані в АДРЕСА_1 , України. Цим же рішенням суду встановлено, що в зв`язку з вибуттям із власності позивача ПАТ "Дельта Банк" торгово-офісного комплексу та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , та наступним їх продажом юридичною особою, яка не мала на це права, позивач згідно зі ст. 388 ЦК України має право витребувати це майно від набувача відповідача ОСОБА_1 у свою власність. Крім цього, суд прийшов до висновку, що вказане спірне нерухоме майно торгово-офісний комплекс та земельна ділянка, розташовані в АДРЕСА_1 , вибуло з власності позивача не з його волі, оскільки вибуло на підставі рішення суду, яке судом не ухвалювалося (Т.2 а.с. 40-51). Згідно договору купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, укладеного 10 вересня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" (продавець) та ТОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстром № 1561, продавець передає покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна: торгово-офісного комплексу, загальною площею 914.4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14939421244, право власності на яке виникло у продавця на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 28.02.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1744; рішення Тячівського районного суду від 02.10.2017 та постанови Верховного Суду від 10.06.2020 року по справі № 307/2993/16, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує паво власності; відновлення становища яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків, витрат, а також інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; та інші майнові права які пов`язані з виникненням, обмеженням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключено: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно або припинено / обтяжено право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, міністерства юстиції та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасування рішенням судів про недійсність правочинів на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів / відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності / нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло / існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред`явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем; стягнення понесених судових витрат (Т.1 а.с.199-202). Із договору іпотеки від 20 вересня 2016 року відомо, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно, а саме: торгово-офісний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 914,4 кв.м., вартістю 2 486 254 гривень та земельну ділянку, площею 0,0498 га. (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для комерційного використання. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. 11 травня 2016 року за № 1644 та № 1645 (Т.2 а.с. 13-14). В подальшому спірне майно було поділено на дві рівні частки та відчужено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (Т.2 а.с. 37-39). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 55 Конституції України закріплено основоположне право на судовий захист, яке полягає в оскарженні в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Крім того, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно ч.1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. В своїх доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кукарека К.С., зазначає, що право власності на спірне майно відповідач набув згідно вимог чинного законодавства. Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі, не визнавався недійсним чи удаваним правочином. З такими доводами апеляційний суд погодитись не може з огляду на таке. Згідно листа в.о. Голови Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2016 року за №357/5413/13, надано письмову відповідь представнику ПАТ "Дельта Банк" та зазначено, що згідно перевірки автоматизованої системи документообігу суду Д3 у період з 2011 по 2016 роки включно, встановлено, що у провадженні суддів Ірпінського міського суду Київської області, в тому числі судді Чернова Д.Є., не перебувала справа №357/5413/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегна Груп Індустрія УК (МГОЛД) до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання права власності на нерухоме майно та земельну ділянку та зобов`язання вчинити певні дії. Аналогічну відповідь на письмову заяву представника ПАТ "Дельта Банк" було отримано з Апеляційного суду Київської області згідно листа за №03-16/24633/16 від 25 серпня 2016 року. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року у справі №307/2993/16-ц, залишеного без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі №307/2993/16-ц, витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» торгово-офісний комплекс, загальною площею 914.4 квадратних метри та земельну ділянку, площею 0,0498 га. (кадастровий номер 2124410100:07:007:0046), для комерційного призначення, які розташовані в АДРЕСА_1 , України. Вищезазначеним рішенням суду встановлено, що в зв`язку з вибуттям із власності позивача ПАТ «Дельта Банк» торгово-офісного комплексу та земельної ділянки в АДРЕСА_1 , та наступним їх продажем юридичною особою, яка не мала на це права, позивач згідно зі ст. 388 ЦК України має право витребувати це майно від набувача відповідача ОСОБА_1 у свою власність. Крім цього, суд прийшов до висновку, що вказане спірне нерухоме майно торгово-офісний комплекс та земельна ділянка, розташовані в АДРЕСА_1 , вибуло з власності позивача не з його волі, оскільки вибуло на підставі рішення суду, яке судом не ухвалювалося. З вищенаведеного слідує, що ТОВ «Мегна Груп Індустрія УК (МГОЛД)», ТОВ «Карат-Шек», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали право розпоряджатися, користуватися чи володіти майном, яке вибуло від правомірного власника ПАТ «Дельта Банк»(правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»). Тобто, всі доводи ОСОБА_1 , які стосуються спірного нерухомого майна не заслуговують на увагу, оскільки останній є недобросовісним набувачем такого майна, не зважаючи на те чи він знав про такі обставини чи ні. Крім цього, договором купівлі-продажу майнових прав, відмінних від права власності, укладеного 10 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» (продавець) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (покупець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстром № 1561, продавець передав покупцю всі належні йому права, в тому числі і на спірний об`єкт нерухомого майна. Слід погодитись з висновками суду першої інстанції, що Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року у справі №307/2993/16-ц та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року у справі №307/2993/16-ц, встановлено, що єдиним правомірним володільцем спірного майна є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, адвокат Кукарека К.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає, що права ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не є спільними, а є такими, що виникли з різних підстав, та не є однорідними. ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не повинно було залучатись судом першої інстанції як співвідповідач, оскільки таке є правонаступником. В даному випадку, таке процесуальне рішення не впливає на суть спору, оскільки особа, якої стосується безпосередньо даний спір ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є учасником спору, його права та обов`язки захищаються та вирішується їх подальша доля судом. А тому, вирішальне значення відіграє саме захист порушеного права в цій справі, а не процесуальний статус сторони та процесуальне рішення суду першої інстанції на підставі якого було залученого таку сторону. Доводи відповідача, що оскаржити ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2019 він не зміг через те, що така ухвала є протокольною не заслуговують на увагу та спростовуються наступною практикою касаційного суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14.12.2022 у справі №757/38949/16, прийшов до висновку, що при вирішенні питання права особи на апеляційне оскарження визначальним є саме зміст процесуального рішення суду першої інстанції, а не його форма. Дана позиція узгоджується з раніше висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.09.2020 у справі №756/12128/15-ц, де касаційний суд зазначив, що протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку, якщо вона входить до переліку, передбаченого статтею 353 ЦПК України. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм процесуального та матеріального права, із дотриманням принципів всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування всіх істотних обставин справи. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кукарека Катерина Сергіївна, залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 червня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: