Постанова 4815 № 570/4617/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2025 року м. Рівне Справа № 570/4617/24 Провадження № 22-ц/4815/615/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року (ухвалене у складі судді Кушнір Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У вересні 2024 року ТзОВ "ФК "Ейс" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09 грудня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір № 222515183 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відразу, після вчинених відповідачем дій щодо підписання даного договору, 09.12.2022 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 9000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Згодом, 28.11.2019 року, 31.12.2020 року, 31.12.2021 року та 31.12.2022 року сторони укладали додаткові угоди, якими продовжували строк дії договору факторингу. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги за кредитним договором № 222515183 від 09.12.2022 року. 30 жовтня 2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43750,80 грн. 17 липня 2024 року ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Ейс" відступлено право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Відповідач не виконував умови договору належним чином, не повністю сплачував платежі, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, то вони не підлягають зменшенню. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 222515183 від 09.12.2022 року у розмірі 43750,80 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду обґрунтовано тим, що на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 ще не виникло (не існувало) зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та боржником ОСОБА_1 , не був укладений кредитний договір, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Отже, право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу, хоча як право майбутньої вимоги на момент укладення договору мало би бути визначеним. Оскільки ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно відповідача як боржника у зобов`язанні не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу від 30.10.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 17.07.2024 ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", яке за вищенаведених обставин не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором №222515183, укладеним 09.12.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Не погоджуючись із заочним рішення суду ТзОВ "ФК "Ейс" оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи. З урахуванням визначених строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом усього часу його дії з 28.11.2018 року по 31.12.2023 року. У момент підписання реєстру прав вимоги відбувається передача (відступлення) прав вимоги, визначених у цьому реєстрі, відповідно до умов факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, при цьому передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює права вимоги, зазначені в реєстрах. Реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір № 222515183 від 09.12.2022 року, укладений 14.02.2023 року, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не було майбутнім. 20 грудня 2023 року відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ "Таліон Плюс"" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 43750,80 грн. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до ТОВ "ФК "Ейс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43750,80 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року. Укладання договору факторингу між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 09.12.2022 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором № 222515183 від 09.12.2022 року були передані ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на користь ТОВ "Таліон Плюс" та, у подальшому, позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином. Таким чином, суд першої інстанції, у оскаржуваному рішенні, не встановив фактичних обставин справи, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 6056,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. стягнути з відповідача. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК Українипередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Норма статті 526 ЦК Українивизначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до ст. 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII(надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII). Судом встановлено, що 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" уклали кредитний договір №222515183, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Згідно з п.2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9 000 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 08 січня 2023 року. Договір кредитної лінії підписаний відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV8CC99. 09 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9 000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Згідно з п.2.1. цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених договором. Згодом, укладенням додаткових угод від 28 листопада 2019 року №19, від 31 грудня 2020 № 26, від 31 грудня 2021 року №27, від 31 грудня 2022 року № 31 сторони продовжили строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року включно. ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №222515183 на загальну суму 21 758 грн. 40 коп., з яких: 9 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 758 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками /витяг з реєстру прав вимоги №216 від 14.02.2023 року. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №222515183 на загальну суму 43 750 грн. 80 коп., з яких: 9 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 34 750 грн. 80 коп. - сума заборгованості за відсотками. 17 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові вимоги в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 року, ОСОБА_1 зазначений боржником за договором №222515183 на загальну суму 43 750 грн. 80 коп., з яких: 9 000 грн. прострочене тіло кредиту, 34 750 грн. 80 коп. - прострочені відсотки, що також зазначено у виписці з особового рахунку відповідача станом на 21 серпня 2024 року. З огляду на викладене є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про належне переуступлення прав вимоги за договорами факторингів. Відповідно до ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно зі ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З огляду на те, що укладений між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було пролонговано на підставі додаткових угод до нього №19, 26, 27, 31 до 31 грудня 2023 року, то на день укладення кредитного договору він був чинний і така обставина не може спонукати до висновку про недійсність передачі прав вимоги. Наявні в матеріалах справи договори факторингу із витягами з реєстрів прав вимог підтверджують належне набуття позивачем права вимоги за укладеним з відповідачем кредитним договором і сумнівів щодо цього не викликають. Між тим, частково обґрунтованими є доводи про правомірне нарахування процентів, оскільки його здійснено поза межами узгодженим строком кредитування. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Як зазначалося, умовами п.п. 2.1, 2.3 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9 000 грн. 00 коп.. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 9 000 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 08 січня 2023 року. Разом з тим у п. 3.2 кредитного договору його сторони погодили, що встановлений у п. 3.1. договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження дисконтного періоду. Докази виконання ОСОБА_1 умов п. 3.2. кредитного договору у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 08 січня 2023 року. Як вбачається зі змісту п.п. 8.3 договору зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідача виникло зобов`язання зі сплати процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та яке згідно з пп. 8.3 договору складає 5670,00 грн., а загальна вартість кредиту 14670,00 гривень. Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК Україниє невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України). Ураховуючи, що апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги ТзОВ "ФК "Ейс", то відповідач повинен відшкодувати позивачу 4020,00 грн. витрат на правничу допомогу, надану в судах першої та апеляційної інстанції, які є доведеними та обґрунтованими, а також 2030,58 грн. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 512, 514, 526, 638 1054ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" задовольнити частково. Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2025 року скасувати . Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії №222515183 від 09 грудня 2022 року у розмірі 14670 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" 4020 (чотири тисячі двадцять) грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" 2030 (дві тисячі тридцять) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.