Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/411/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 червня 2025 року м. Дніпросправа № 340/411/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025р. у справі № 340/411/25 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 21.01.2025р. ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шевченко С.В. за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання протиправним і скасування та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 23.01.2025р. /а.с. 1-7/. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду 27.01.2025р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №340/411/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін / а.с. 30-31/. Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії в частині зміни страхового стажу, тому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області № 935050195488 від 11.10.2024р. щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зарахувати до страхового стажу період роботи в дитячому садочку «Дружба» Монгольської Народної Республіки з 26.01.1989р. по 30.05.1991р. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025р. у справі №340/411/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково; визнано протиправним і скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.10.2024р., яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перерахунок пенсії (зміна страхового стажу) від 03.10.2024р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії (зміна страхового стажу) від 03.10.2024р., врахувавши правові висновки суду; в іншій частині позовних вимог відмовити /а.с.51-54/. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 06.03.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 06.03.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2025р. у справі №340/411/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Полтавській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025р. у справі №340/411/25 та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №340/411/25. Матеріали адміністративної справи №340/411/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 25.03.2025р. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025р. у справі №340/411/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 20.05.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.02.2025р. у цій справі та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Представник позивача за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав 10.03.2025р. відзив, який зареєстрований судом апеляційної інстанції 11.03.2025р. В обґрунтування, представник позивача посилався на те, що трудова книжка позивача містить записи про роботу в Монголії з 26.01.1989р. по 30.05.1991р., а тому рішення ГУ ПФУ в Полтавській область є протиправним. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. 03.10.2024р. позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії (зміну страхового стажу), в якій просила зарахувати до страхового стажу період праці в республіці Монголія з 26.01.1989р. по 30.05.1991р., яка за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням № 935050195488 від 11.10.2024р. відповідач прийняв рішення, яким відмовив у перерахунку пенсії, оскільки уточнююча довідка про стаж не завірена відбитком мастичної печатки і містить виправлення дати звільнення з роботи. Трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача в Республіці Монголія з 26.01.1989р. по 30.05.1991р., записи не містять виправлень. Уточнююча довідка про стаж у Республіці Монголія від 29.05.1991р. нотаріально посвідчена в Генеральному консульстві СРСР, що доводиться відбитком мастичної печатки і підписом відповідальної особи, і видана для обліку трудового стажу. Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду першої інстанції з цим позовом за захистом свого порушеного права. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993р. затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. У постанові від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У постанові Верховного Суду від 17.09.2024р. у справі № 440/4164/23 суд зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача в Республіці Монголія з 26.01.1989р. по 30.05.1991р., між записами трудової книжки і уточнюючої довідки про стаж немає протиріч, та уточнююча довідка про стаж не містить виправлень дати звільнення з роботи. А тому суд першої інстанції робив обґрунтований висновок про те, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи в Республіці Монголія з 26.01.1989р. по 30.05.1991р. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 07.02.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025р. у справі №340/411/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 04.06.2025р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов