Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29432/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29432/25 Суддя І інстанції Рищенко А.Ю. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 29.09.2025 року №047050006719; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.09.2025 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позовну заяву задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсій ОСОБА_1 від 29.09.2025 року №047050006719. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.09.2025 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Зазначає, що аналіз наданих позивачем документів показує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 на дату подачі заяви не підтверджено в установленому законом порядку. При цьому, скаржник посилається на те, що трудову книжку від 06.04.1981 НОМЕР_2 до уваги не взято, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » (рос. мова) не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 » (рос. мова). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач, 22.09.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2025 року №047050006719 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. В рішенні від 29.09.2025 року №047050006719 зазначено зокрема наступне. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 до 22 років. За доданими документами до страхового стажу не враховано трудову книжку НОМЕР_1 , дата заповнення 06.04.1981, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 ». Свідоцтва про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до уваги не взято, оскільки по батькові матері « ОСОБА_3 » не відповідає свідоцтву про народження матері « ОСОБА_2 ». Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 29.09.2025 року №047050006719 вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. При цьому, пенсійним органом не було зараховано до страхового позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 06.04.1981, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » (рос. мова) не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 » (рос. мова). Свідоцтва про народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до уваги не взято, оскільки по батькові матері « ОСОБА_3 » (рос. мова) не відповідає свідоцтву про народження матері « ОСОБА_2 » (рос. мова). Проаналізувавши підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу. Поряд з цим, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 06.04.1981, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція). Відповідно до п.1.2 Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу. Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу. Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06.04.1981. Так, з титульного аркуша трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981 вбачається, що власником трудової книжки є " ОСОБА_4 " (мовою оригіналу), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата заповнення трудової книжки « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (мовою оригіналу). Титульний аркуш містить відтиск печатки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, а також підпис особи на ім`я якої видана трудова книжка. Разом з тим, відповідно до відомостей паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , копія якого наявна в матеріалах справи, прізвище, ім`я та по-батькові позивача українською мовою - " ОСОБА_1 ". В свою чергу, відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» прізвище, імена та по батькові громадян України виконуються державною мовою відповідно до правил українського правопису, передаються шляхом транслітерації за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою та не перекладаються іншими мовами. При цьому, жодних обґрунтувань того, що зазначене в трудовій книжці по-батькові позивача « ОСОБА_2 » не відповідає українському - « ОСОБА_5 », оскаржуване рішення пенсійного органу не містить. За таких обставин, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.04.1981 є протиправним. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 29.09.2025 року №047050006719, а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1981 та повторно розгляну заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.09.2025 року. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Кальник суддя С.В. Сафронова