Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/2387/24

Справа № 130/2387/24 Провадження № 22-ц/801/1215/2025 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2025 рокуСправа № 130/2387/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Берегового О.Ю., Стадника І.М. з участю секретаря судового засідання: Кахно О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 130/2387/24 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» та ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним, скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Шепеля К. А., - встановив: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» та ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений між відповідачами, посвідчений 13 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А. за реєстровим № 817; скасувати державну реєстрацію іпотеки нежитлової будівлі гаража площею 736,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33141305103, номер запису про іпотеку 28897713; скасувати державну реєстрацію обтяження нежитлової будівлі гаража, площею 736,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , номер запису обтяження 28897608. Позов обґрунтовано тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року у справі №130/3055/16-ц стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, у розмірі 249046,03 грн. Товариством судове рішення не виконується. 27 травня 2024 року відкрито виконавче провадження із примусового виконання судового рішення. У ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» відсутні грошові кошти на рахунках, однак у власності є рухоме та нерухоме майно. Приватним виконавцем 5 червня 2024 року винесено постанову про розшук майна боржника, однак до часу звернення з позовом до суду майно боржника знайдено не було, оскільки ним приховується це майно. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у власності ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» перебуває нерухоме майно - нежитлова будівля гараж площею 736,8 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , однак воно обтяжене іпотекою згідно з іпотечним договором, укладеним між ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» та ОСОБА_2 .. Отже, єдиним майном, за рахунок якого можна було б задовольнити вимоги стягувача, є майно, що перебуває в іпотеці. Іпотечний договір вчинений на шкоду кредитору, внаслідок укладення якого позивач не може задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника. Про фраудаторність іпотечного договору свідчить те, що він був укладений 13 листопада 2018 року, тобто під час судового розгляду спору між ОСОБА_1 та ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» про відшкодування шкоди. Зазначені обставини описані в постанові Вінницького апеляційного суду, яка набула законної сили. Отже, ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» передбачало для себе негативні наслідки у разі задоволення позову та можливість звернення стягнення на нерухоме майно. Іпотекодержателем за договором є ОСОБА_2 , який є єдиним учасником ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», іпотечним договором забезпечується виконання зобов`язання за договором про надання засновником ОСОБА_2 поворотної фінансової допомоги ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі». Тобто, спірний договір направлений не на реальне регулювання цивільних відносин між сторонами, а використовується ними для уникнення сплати боргу. ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» фактично господарською діяльністю не займається, а використовується Гуком В.О. для володіння майном. В даному випадку відбулось змішування майнових інтересів обох відповідачів, що нівелює їх майнову самостійність. Формальна юридична відокремленість відповідачів у цьому випадку не має значення, підлягає застосуванню доктрина «поняття корпоративної завіси», що відповідно до практики ЄСПЛ може відбуватися у випадках, коли учасник володіє значним пакетом акцій, який дозволяє йому одноосібно формувати волю юридичної особи, коли акціонер є активним, впливає на справи компанії, бере участь в оперативному управлінні (на відміну від акціонера, який не бере участі в оперативному управлінні компанією і лише очікує на дивіденди). Тобто, в усіх випадках, коли компанія та акціонер нерозривно пов`язані між собою (ідентифікуються як одне ціле) і було б їх штучним відокремлення (з урахуванням відмінностей в обставинах справи). Строк виконання іпотечного зобов`язання, згідно з пунктом 1.1. Іпотечного договору, 28 квітня 2020 року, він не продовжений, зміни не вносились, тобто строк скінчився. Однак, незважаючи на закінчення його дії, ОСОБА_2 не здійснює жодних активних дій щодо повернення йому боргу, що доводить доводи позивача про недобросовісність відповідачів під час вчинення цього договору. Про фраудаторність спірного іпотечного договору свідчать такі обставини: невиконання іпотекодавцем рішення суду про стягнення заборгованості; укладення іпотечного договору під час наявності судового спору; строк виконання договору скінчився 28 квітня 2020 року, однак іпотека не була ні припинена, ні продовжена; договірна оцінка предмета іпотеки в 5 разів менше за суму іпотечного зобов`язання. Тому позивач звертається з даним позовом до суду з метою захисту своїх майнових прав та просить його задовольнити. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2025 рокупозов задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» (код ЄДРПОУ 38328431) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений 13 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Огороднік Ж.А., за реєстровим номером

817. Скасовано державну реєстрацію іпотеки нежитлової будівлі гараж площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33141305103, номер запису про іпотеку: 28897713. Скасовано державну реєстрацію обтяження нежитлової будівлі гараж площею 736,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33141305103, номер запису про обтяження: 28897608. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» (код ЄДРПОУ 38328431) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3633,60 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп: по 1816 (одній тисячі вісімсот шістнадцять) грн 80 коп. з кожного.. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, які мітяться в матеріалах справи, а висновки викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування такого рішення. 30 квітня 2025 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 адвоката Давиденко В.В., в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення а оскаржуване рішення без змін. 02 червня 2025 року на адресу Вінницького апеляційного суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» надійшло клопотання про долучення доказів, а саме долучення до матеріалів справи постанови приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. від 01 травня 2025 року про зняття майна з розшуку, винесену в рамках ВП № 75144173. 03 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції : відомостей щодо загального розмірі заборгованості ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» перед кредиторами згідно виконавчих проваджень, які перебували в провадженні відділу по відношенню до ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» станом на 01 грудня 2029 року, відомості щодо загального розміру заборгованості ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» перед кредиторами згідно виконавчих проваджень, які перебували в проваджені відділу по відношенню до ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» станом на 01.01.2024 року. Витребувати від приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Собчука В.В. інформацію щодо результатів пошуку боржника ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» в рамках виконавчого провадження № 75144173 та інформацію щодо наявності у приватного виконавця доступу до майна боржника для вчинення виконавчих дій. Відповідно до частин 2 та 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19 (провадження № 61-12536св20) зроблено висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, передбачає наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії. Як у клопотанні відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів так і у клопотанні директора ТОВ «ВАНТАЖ БІ.ЕМ.ДЖІ.» Пахолюк Тетяни Олександрівни про долучення доказів, не наведено об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії під час розгляду справи у суді першої інстанції. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву (т. 1 а.с. 219-221), в якому відсутні будь які клопотання. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18 зробив висновок, що неіснування певних доказів на момент постановлення рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів незалежно від інших причин неподання позивачем таких доказів до суду. Навпаки саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Враховуючи вище викладене колегія ухвалила відмовити у задоволенні вище зазначених клопотань, із занесенням ухвали в протокол судового засідання. У судовому засіданні представник позивача Давиденко В.В. апеляційну скаргу заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність осіб, які не з`явилися. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року у справі №130/3055/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове. Постановлено позов задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану як власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП у розмірі 249046,03 грн, стягнути витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1200 грн, моральну шкоду у розмірі 10000 грн (а.с.17-28 т.1). Згідно з копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, на підставі виконавчого листа №130/3055/16-ц від 24 травня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. відкрито виконавче провадження №75144173 про стягнення з ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 249046,03 грн, витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1200 грн та моральної шкоди у розмірі 10000 грн (а.с.29-30 т.1). 5 червня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком В.В. у цьому ж виконавчому провадженні винесено постанову про розшук майна боржника, оскільки встановлено, що виконавчого документа не виконано, згідно з відповіддю МВС України, за боржником зареєстровані транспортні засоби (а.с.31-33 т.1). Відповідно до копії іпотечного договору, укладеного 13 листопада 2018 року між ОСОБА_2 з однієї сторони, надалі «іпотекодержатель» та ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», надалі «іпотекодавець» з другої сторони, уклали договір, який забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору №28/04/2017 Л про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 28 квітня 2017 року. Предметом іпотеки є належне іпотекодавцю на праві власності нерухоме майно, зареєстроване, як окремий, виділений в натурі об`єкт, а саме нежитлова будівля гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа гаража становить 736,8 кв.м (а.с.34-37 т.1). З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за параметрами запиту нежитлова будівля гараж, об`єкт житлової нерухомості по АДРЕСА_1 , 5 листопада 2014 року зареєстровано право власності за ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі»; 13 листопада 2018 року внесено інформацію про іпотеку, номер запису 28897713, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44023481 від 13 листопада 2018 року; строк виконання основного зобов`язання 28 квітня 2020 року, розмір основного зобов`язання 3000000,00 грн; правочин, у якому установлене основне зобов`язання: договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги, виданий 28 квітня 2017 року; встановлено вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжував ОСОБА_2 , особа майно/права якої обтяжуються: ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44018253 від 13 листопада 2018 року; опис предмета обтяження все майно ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» (а.с.38-40 т.1). Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» здійснено 29 листопада 2012 року, кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 , керівник юридичної особи з 17 липня 2018 року ОСОБА_6 (а.с.41 т.1). Рішенням засновників та протоколом загальних зборів засновників №1 від 20 листопада 2012 року затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі», метою діяльності товариства є здійснення господарської діяльності, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків). Предметом (цілями) діяльності товариства, зокрема, є діяльність у сфері: транспорту, складського господарства та допоміжної діяльності у сфері транспорту та інше. Засновниками та учасниками товариства є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.222-226 т.1). Згідно з копіями договорів купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» від 18 жовтня 2016 року та 1 листопада 2016 року, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_2 свої частки в статутному капіталі товариства і покупець ОСОБА_2 став власником частки в статутному капіталі товариства в розмірі 100% статутного капіталу (а.с.227 229 т.1). Відповідно до звітів по рахунках та податкових декларацій з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» за 2016 -2020 рік підприємство отримувало доходи та сплачувало податки (а.с.233-248 т.1). Відповідно до копій довідок від 9 липня 2015 року ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» не має жодних зобов`язань перед ПАТ «Радикал банк» за всіма, попередньо укладеними Товариством з банком кредитними договорами. Поручителі за виконання ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» зобов`язань перед ПАТ «Радикал банк» за кредитними договорами сплатили в рахунок повного виконання зазначених зобов`язань (а.с. 11-12 т.2). Згідно з копіями наказів за квітень 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вантаж Бі.Ем.Джі» звільнено з посади водіїв підприємства за згодою сторін на підставі частини першої статті 36 КЗпП України (а.с.22- 61т.2). З виписки з Єдиного реєстру боржників щодо ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» видно, що були відкриті виконавчі провадження і на даний час деякі закриті, частково були виконання боргових зобов`язань, частково виконавчі провадження скасовані (а.с.62-71 т.2). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 15 цього Кодексу гарантується право особи на захист цивільних прав та інтересів. Тлумачення статей 215, 216 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України). Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), Постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)). Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України). Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)». Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц 3 липня 2019 року сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 Цивільного кодексу України). Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (Постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20). Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа). Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20). Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (Постанова Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, Постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17). Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 Цивільного кодексу України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 Цивільного кодексу України) не допускається (Постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21). У Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 754/18852/21 вказано, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори. У фраудаторному оплатному договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятиметься боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №910/7547/17 суд зазначив, що у юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів). Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить. Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі №306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц). Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами. Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Відповідач ОСОБА_10 та представник відповідача ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» вказують на безпідставність позову, заперечують щодо фраудаторності оспорюваного договору посилаючись на те, що він був укладений 13 листопада 2018 року, тобто задовго до винесення постанови Вінницьким апеляційним судом (9 травня 2024 року), якою з ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» стягнуто майнову шкоду. Суд першої інстанції вірно не приймає до уваги такі твердження відповідачів, оскільки у постанові Вінницького апеляційного суду від 9 травня 2024 року зазначено наступне. «У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 січня 2016 року об 11год. 00хв. На 181-му км. Автодороги «Ульяновка Миколаїв» була скоєна ДТП, а саме водій автомобіля «Сканія Р420 8523-10» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі», ОСОБА_5 внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху вчинив зіткнення з автомобілем «Рено Магнум 19.400» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_11 , і який належить ОСОБА_1 .. За фактом правопорушення, яке призвело до вчинення зазначеної ДТП працівниками ДАІ Новоодеського ВП Вознесенського ВП на водія ОСОБА_5 було складено протокол за ст.124 КУпАП. Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено штраф в розмірі 340 грн. Проведеним автотоварознавчим дослідженням було встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику колісного транспортного засобу «Рено Магнум 19.400» д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням фізичного зносу КТЗ складає 299046,03 грн. Між ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» та ПАТ «СК «Здорово» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого забезпеченим транспортним засобом став автомобіль «Сканія Р420 8523-10» д.н.з. НОМЕР_2 . ПАТ «СК «Здорово» у добровільному порядку 8 серпня 2016 року здійснено страхове відшкодування у розмірі 50000 грн у межах повного ліміту відповідальності страховика. 24 жовтня 2016 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою претензією про добровільне погашення матеріального збитку, завданого власнику наземного колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортний пригоді, проте з боку відповідача зазначена заява претензія була залишена без належного реагування.» (а.с.17-18 т.1). Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Із вищезазначеного випливає, що дорожньо-транспортна пригода відбулась 23 січня 2016 року, водія ОСОБА_5 , який керував належним ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» автомобілем 5 лютого 2016 року, визнано винним у вчиненні ДТП. Із вимогою про добровільне відшкодування шкоди позивач зверталась до відповідача 24 жовтня 2016 року. Тобто ці всі обставини спростовують твердження відповідачів про те, що оспорюваний іпотечний договір укладено після того, як позивач звернувся з позовом до суду, що свідчить про його законність. Також не заслуговують на увагу твердження відповідачів про те, що підприємство до 2020 року здійснювало підприємницьку діяльність, отримувало прибуток, що підтверджується податковими деклараціями, і мало можливість відшкодувати завдану позивачу шкоду, якби у підприємства виник такий обов`язок до 2020 року, оскільки ТОВ «Вантаж Бі.Ем.Джі» 24 жовтня 2016 року направлялась письмова заява претензія про добровільне погашення матеріального збитку, однак відшкодування позивачка так і не отримала. Всі ці обставини свідчать про небажання відповідачами відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду. Позивачем надано суду докази, які вказують на наявність очевидної недобросовісності та зловживання правами стосовно кредитора під час укладення оскаржуваного договору іпотеки, тож посилання на обставини позову є підтвердженими. Відповідачам було відомо про ДТП; про те, що необхідно буде відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, тобто вони передбачали настання зобов`язання перед позивачем, яке виникло в 2016 році, і з метою уникнення від сплати майнової шкоди було укладено іпотечний договір, що на думку суду є достатнім для висновку про очевидну недобросовісність та є підставою для визнання договору іпотеки недійсним та скасування його державної реєстрації та обтяження. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для відповідача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: О.Ю. Береговий І.М. Стадник