Ухвала КЦС ВС № 761/3894/18

У х в а л а Іменем України 2 червня 2025 року м. Київ Справа № 761/3894/18 Провадження № 61-6305ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Буняк Валерій Сергійович (далі - адвокат), на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року у справі за позовом скаржниці до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» за участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за заявою скаржниці про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року та в с т а н о в и в:

1. У провадженні Шевченківського районного суду перебуває справа за заявою скаржниці про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного рішення цього суду. 18 лютого 2025 року він постановив ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви про прийняття доповнення до заяви скаржниці про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 25 вересня 2018 року. Не погодившись із цією ухвалою, скаржниця подала апеляційну скаргу. 2. 18 квітня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою повернув апеляційну скаргу скаржниці. Мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про прийняття доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на які можна подати апеляційну скаргу окремо від рішення суду. 3. 13 травня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та скерувати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

4. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 4.1. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 352 ЦПК України). 4.2. Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не можна оскаржити до ухвалення судом рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17). 4.3. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про прийняття доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Тому, якщо учасник справи не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про прийняття доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, застосовний припис частини другої вказаної статті про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. 4.4. За змістом пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Саме цим приписом правильно керувався апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу скаржниці. 4.5. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження ухвал із питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, яке має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, що можуть зумовлювати невиправдані зволікання під час такого розгляду. Ця мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, яку за законом не можна окремо оскаржити в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (пункти 27-28)). 4.6. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). 4.7. Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про прийняття доповнення до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не входить до визначеного у частині першій статті 353 ЦПК України переліку ухвал, на які апеляційну скаргу можна подати окремо від рішення суду, апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційну скаргу скаржниці на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України. Таке застосування процесуальних норм є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення, зокрема пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2025 року у справі за позовомОСОБА_1 до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» за участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко \