Ухвала КЦС ВС № 754/12131/23

У х в а л а 30 травня 2025 року м. Київ Справа № 754/12131/23 Провадження № 61-15231ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Батурін Сергій Володимирович (далі - адвокат), на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до відповідачки про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлового приміщення та позбавлення права користування житлом і в с т а н о в и в:

1. У вересні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: - усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення відповідачки з будинку на АДРЕСА_1 (далі - будинок) без надання іншого жилого приміщення; - позбавити відповідачку права користування будинком. 2. 21 травня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: усунув позивачу перешкоди у здійсненні права власності шляхом передання ключів і виселення відповідачки з будинку без надання іншого жилого приміщення; у задоволенні інших вимог відмовив. 3. 2 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову (повний текст склав 4 листопада 2024 року), згідно з якою апеляційну скаргу відповідачки залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 4. 12 листопада 2024 року адвокат в інтересах відповідачки подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтував так: - апеляційний суд не врахував висновки, сформульовані у постановах: (1) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, про те, що, вирішуючи питання про наявність передбачених законом підстав для виселення особи чи визнавання її такою, що втратила право користування житлом (наслідком чого по суті буде виселення), з огляду на принцип верховенства права суд має у кожній справі оцінити втручання у право на повагу до житла на предмет не лише законності, але й необхідності у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, втручання має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співмірним із переслідуваною легітимною метою; (2) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22, про те, що тривале проживання особи у житлі є достатньою підставою для того, щоб вважати це житло належним їй у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); (3) Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, бо заміна неналежного відповідача відбувається у порядку, визначеному ЦПК України; за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача й ухвалює рішення щодо суті заявлених вимог до належного відповідача; тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який останній виконує під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження; таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову; (4) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 530/487/20, про те, що Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості визначати суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії касаційного перегляду справи відповідачів і співвідповідачів; встановивши, що у справі не залучені усі суб`єкти, які мають відповідати за заявленими вимогами, суд змінює підстави відмови у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів; - суди не врахували, що протягом 16 років відповідачка та її родина відкрито і безперервно користувалися будинком, співвласником якого був ОСОБА_3 (далі - спадкодавець). Після нього спадщину прийняв позивач. Відповідачка доглядала за спадкодавцем, оскільки він мав статус особи з інвалідністю І групи; - на цей час чоловік відповідачки з трьома неповнолітніми дітьми мешкає у спірному будинку. Іншого житла їхня сім`я не має; - ще до оформлення спадщини позивач знав, що у будинку проживає родина ОСОБА_1 , і що вони там мешкають з дозволу попередніх власників. Тобто вселення їхньої сім`ї не було самоправним. Однак у 2023 році з ініціативи позивача будинок відключили від електро- та газопостачання з метою виселення сім`ї відповідачки; - суди не звернули увагу, що тривалий час проживання відповідачки в житлі незалежно від його правового режиму є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним відповідачці у розумінні статті 8 Конвенції. Виселення її з такого житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням її права на повагу до житла; - незважаючи на те, що, крім відповідачки, у будинку проживають її чоловік - ОСОБА_5 , неповнолітні діти - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач подав позов лише до відповідачки. Визначення неповного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. 5. 17 січня 2025 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Відповідачка мала: вказати про наявність або відсутність у неї й адвоката електронних кабінетів; конкретизувати підстави касаційного оскарження; надати для позивача копії доданих до касаційної скарги документів і квитанцію про доплату 936,00 грн судового збору. 6. 10 лютого 2025 року адвокат в інтересах відповідачки подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, згідно з якою виконав вимоги ухвали від 17 січня 2025 року.

7. Разом із касаційною скаргою адвокат в інтересах відповідачки подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Мотивував так: 2 жовтня 2024 року апеляційний суд прийняв оскаржену постанову; 4 листопада 2024 року цей суд склав її повний текст; 12 листопада 2024 року відповідачка подала касаційну скаргу. 7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України). 7.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення(частина друга статті 390 ЦПК України). 7.3. Оскільки відповідачка подала касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови апеляційного суду, вона дотримала вимогу, передбачену частиною першою статті 390 ЦПК України. Тому немає підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження.

10. До касаційної скарги адвокат в інтересах відповідачки додав заяву про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року до завершення касаційного перегляду. Обґрунтував так: позивач вчиняє дії з фактичного виселення відповідачки з будинку з метою наступного його продажу; існує необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін та запобігання порушенню прав відповідачки. 10.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України). 10.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України). 10.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте відповідачка належного обґрунтування не навела, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду першої інстанції та вчинення з боку позивача дій, спрямованих на її виселення, не надала. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з житлового приміщення та позбавлення права користування житлом.

3. Витребувати із Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу № 754/12131/23.

4. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2024 року.

5. Надіслати позивачу копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити йому право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко