Окрема думка КЦС ВС № 760/14310/22

ОКРЕМА ДУМКА Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Зайцева А. Ю. 04 червня 2025 року м. Київ справа № 760/14310/22 провадження № 61-4597св25 У жовтні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва (далі - приватний виконавець) Павлюк Н. В. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку. В обґрунтування подання зазначав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 (після зміни прізвища - « ОСОБА_3 ») та ОСОБА_4 (після зміни прізвища - « ОСОБА_3 ») на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» заборгованості в розмірі 3 051 259,81 грн. В ході виконавчого провадження проведено виконавчі дії з виявлення майна боржника, за рахунок якого можливо стягнути заборгованість. За результатами проведених виконавчих дій приватному виконавцю стало відомо, що боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв. м, яка не зареєстрована за нею у визначеному законом порядку. Іншого майна, на яке б можливо було звернути стягнення приватним виконавцем не виявлено. Посилаючись на викладені обставини, приватний виконавець, з огляду на положення частини десятої статті 440 ЦПК України, просив суд звернути стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 68,9 кв. м, що складається з однієї кімнати житловою площею 24,0 кв. м, реєстраційний номер майна 33532724. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року подання задоволено. Звернуто стягнення на квартиру боржника ОСОБА_1 , право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме - на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 68,9 кв. м, що складається з однієї кімнати житловою площею 24,0 кв. м, реєстраційний номер майна 33532724. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиті приватним виконавцем інші заходи, зокрема звернення стягнення на майно та кошти боржника, не призвели до повного виконання рішення суду, у зв`язку з чим наявні підстави для звернення стягнення на квартиру боржника, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . У грудні 2024 року ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси, звернувся до суду з апеляційною скаргою. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 рокуапеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не порушено, тому апеляційне провадження підлягає закриттю. При цьому апеляційний суд зазначив, що зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що в її мотивувальній та резолютивній частинах відсутні висновки суду про права та/чи обов`язки ОСОБА_5 09 квітня 2025 року ОСОБА_5 в особі представника - адвоката Поліщука С. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргоюна ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року, в якій просив скасувати вказане судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 червня 2025 рокукасаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Поліщук С. В., залишив без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року залишив без змін. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_5 не є особою, права чи інтереси якої порушені у цій судовій справі. Установивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Не можу погодитись з такими висновками колегії суддів та наявністю підстав для закриття апеляційного провадження з наступних міркувань. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (частини друга, третя статті 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша, третя, п`ята статті 4 ЦПК України). У цій справі судом встановлено, що 14 травня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серії НОМЕР_1 від 14 травня 2000 року. В подальшому у 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 змінили прізвище на « ОСОБА_3 (а)». 24 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1 . В цей час ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з особою, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_5 . Оскільки майно набуте подружжям за час шлюбу воно в силу статті 60 Сімейного кодексу України вважається їх спільним сумісним майном, а тому відповідно до статті 63 СК України 1/2 у праві власності на це майно (квартиру) належить ОСОБА_5 , тобто особі яка подала апеляційну скаргу. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року звернуто стягнення на квартиру, яка в тому числі належить ОСОБА_5 , а саме - на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а тому він має право оскаржити таке рішення до апеляційного суду. У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Очевидно, що звернувши стягнення на квартиру, яка належить і ОСОБА_5 , суд вирішив питання щодо нього та його майна без його участі у цій справі. Враховуючи фундаментальні принципи як вітчизняного законодавства так і міжнародного права, що кожна особа має право на судовий захист своїх порушених прав, зокрема і права власності, на участь у розгляді своєї справи, на оскарження ухваленого в ній рішення і ці права гарантуються та захищаються державою, відмова заявнику як співвласнику майна у праві на оскарження судового рішення, яким звернуто стягнення на його майно, у справі у якій він участі не брав, предстати перед судом та бути почутим, не відповідає принципу верховенства права, вищенаведеним нормам законів України так і статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини. Враховуючи наведене, ухвала апеляційного суду підлягала скасуванню, а апеляційна скарга підлягала розгляду апеляційним судом по суті її доводів, чим було б забезпечено беззаперечні права заявника на доступ до суду. Суддя А. Ю. Зайцев