Постанова Хмельницький апеляційний суд № 684/69/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 року м. Хмельницький Справа № 684/69/25 Провадження № 33/820/342/25 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Залуцького В.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу адвоката Залуцького Віктора Нарцизовича на постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року, - в с т а н о в и в : Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , непрацюючого, паспорт НОМЕР_1 , виданий Старосинявським РС УДМС України в Хмельницькій області 21.10.2016, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору. За постановою суду, 18 лютого 2025 року о 16 год. 00 хв. в селі Паплинці Старосинявської ТГ по вул. Добромир, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. В поданій апеляційній скарзі захисник Залуцький В.Н. просить постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 02.04.2025 скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що постанова є незаконною та необгрунтованою, винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події. Протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог КУпАП. У протоколі зазначено, що 18 лютого 2025 року о 16 год. 00 хв. в селі Паплинці Старосинявської ТГ по вул. Добромир, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, d.H.3. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, проте яким чином, інспектор поліції встановив ознаки перебування в стані алкогольного сп`яніння не відомо. Разом з тим, згідно з відеозапису адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 , вбачається, що останній відповідає на питання співробітників поліції чітко, виразно, поведінка його адекватна та відповідає обстановці. Таким чином, поліцейський, який безпосередньо спілкувався з ОСОБА_1 , мав упереджене ставлення, вигадав ознаки алкогольного сп`яніння та навмисно ввів останнього в оману щодо їх наявності та необхідності його притягнення до адміністративної відповідальності. Старосинявський районний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності, а саме у зв`язку із різким погіршенням здоров`я дружини ОСОБА_1 , яка дала також такі покази в судовому засіданні. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Залуцького В.Н., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судом першої інстанції було дотримано вказаних вимог закону, зміст постанови щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283-284 КУпАП, справу розглянуто відповідно до вимог ст.280 КУпАП. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 18.02.2025 серії ЕПР 1№ 250453 18 лютого 2025 року о 16 год. 00 хв. в селі Паплинці Старосинявської ТГ по вул. Добромир, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№250453 від 18 лютого 2025 року, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення (а.с.1); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 лютого 2025 року КНП «Старосинявська багатопрофільна лікарня», відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду (а.с.4); - відеозаписом, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№250453 від 18.02.2025, на якому зафіксовано події за участю водія ОСОБА_1 до завершення складання протоколу. З відеозапису вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зафіксовано відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі (а.с.7). Апеляційний суд приходить до висновку, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, не суперечать фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про те, що протокол серії ЕПР 1№250453 від 18 лютого 2025 року є таким, що складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП. Так, згідно з вимогами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП, він містить усі необхідні відомості зазначені у вказаній статті. Матеріали відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, як того вимагає ч.2 ст.266 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що поліцейський мав упереджене ставлення, вигадав ознаки алкогольного сп`яніння та навмисно ввів ОСОБА_1 в оману щодо їх наявності та необхідності його притягнення до адміністративної відповідальності, є безпідставними. За змістом статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735. Наведені вимоги закону свідчать, що повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були зафіксовані на відео. Так, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Після чого поліцейськими було запропоновано йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, проте після пред`явлення приладу Драгер відмовився, посилаючись на те, що не керував транспортним засобом. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції № 1452/735 та виявивши ці ознаки поліцейський законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі адвокат Залуцький В.Н. посилається на те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, так як він діяв в стані крайньої необхідності, а саме у зв`язку із різким погіршенням здоров`я його дружини. Зазначені доводи апеляційний суд вважає непереконливими та недоведеними, зважаючи на наступне. Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно ст. 18 КУпАПне є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Таким чином, вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №686/5225/17. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції було допитано дружину ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка пояснила, що 18 лютого 2025 року вони з чоловіком повертались від батьків в напрямку м. Хмельницький та вона перебувала за кермом автомобіля, однак в ході руху в неї погіршилось самопочуття, тому вона з`їхала на обочину та зупинила авто. Після чого її чоловік ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та проїхав невелику відстань, потім з`їхав через дорогу до магазину, щоб придбати для неї води, після чого до них під`їхали працівники поліції, яким вона пояснювала дані обставини, а саме те, що вона керувала авто, а чоловік лише проїхав до магазину. Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 міг скористатися послугами таксі, залучити іншого водія тощо. Доказів, того що така небезпека для життя і здоров`я дружини не могла бути усунена іншим шляхом, також не надано, обставин передбачених ст.17 КУпАП, що виключають адміністративну відповідальність не встановлено. Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності. Апеляційний суд не вбачає у діях працівників поліції та суду першої інстанції ознак упередженості, необ`єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи. Доказів на підтвердження зворотного апелянтом не надано Тому апеляційний суд не погоджується з наведеними вище доводами апеляційної скарги про те, що працівник поліції ввів ОСОБА_1 в оману щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння та необхідності його притягнення до адміністративної відповідальності, а суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги та положення ст.ст. 7, 245, 252 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, визначив вид стягнення і його розмір у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до вимог статті 33 КУпАП. Постанова суду є законною і підстав для її скасування не має. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Постанову Старосинявського районного суду Хмельницької області від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Залуцького В.Н. - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Володимир БАРЧУК