Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/10515/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/10515/25 Провадження № 33/820/376/25 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Смірнова В.В., за участю секретаря судового засідання Степанюка А.М., захисника Кеміня С.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Муращика О.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2025 року о 23 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою,приниженні, заподіянні ляпаса рукою по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному і психічному здоров`ю. Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Муращика О.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим, оскільки в порушення приписів ст. 245 КУпАП судом першої інстанції не було всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано фактичні обставини даної справи та не вирішено її в точній відповідальності із законом. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП належними та допустимими доказами не підтверджена та не доведена. За вказаних обставин просив скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисника Кеміня С.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_2 , яка прохала задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, викладені апелянтом, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної, психологічної або матеріальної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події адміністративного правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли воно вчинено в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Тобто насильство має бути спрямовано проти когось із членів сім`ї, або близьких родичів. Домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров`ю особи, при цьому такі дії мають бути спрямовані проти членів сім`ї або близьких родичів. Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП. При цьому висновки про вину особи у вчиненні інкримінованого їй правопорушення мають ґрунтуватися на належних і допустимих доказах. Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини»), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Обґрунтовуючи свій висновок про наявність домашнього насильства, суд посилався на досліджені у судовому засіданні докази, а саме: протокол серії ВАД 417772 від 13.04.2025, заявою ОСОБА_2 , щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ,де зазначено що ОСОБА_1 13.04.2025 вчинив домашнє насильство відносно неї, та які свідчать про те, що ОСОБА_1 діяв умисно з наміром вплинути на психіку своєї дружини ОСОБА_2 шляхом висловлювання нецензурною лайкою, приниження, заподіянні ляпаса рукою по обличчю, чим спричинив емоційну невпевненість потерпілої, нездатність захистити себе, та це завдало шкоду її та психічному та фізичному здоров`ю. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисних дій психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої Однак, з висновком суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, погодитись неможливо, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 Кодексу України про адміністративних правопорушень. Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 була заява його дружини ОСОБА_2 . Так, у заяві ОСОБА_2 на ім`я начальника ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітану поліції В. Птащуку остання вказала, що її чоловік, ОСОБА_1 , 13 квітня 2025 року близько 23 год. 00 хв. в кв. АДРЕСА_2 , вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, чим завдав значної шкоди її психологічному та фізичному здоров`ю. В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що шкодує про свій вчинок. В суді апеляційної інстанції підтвердив тільки про наявність конфлікту з потерпілою. Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що конфлікт був у зв`язку з тим, що чоловік її приревнував, а вона на емоціях викликала поліцію та обмовила чоловіка. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід`ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів. З огляду на те, що суд розглядає справу лише в межах складеного відносно ОСОБА_1 протоколу серії ВАД № 417772 від 13 квітня 2025 року, встановленню та перевірці підлягали саме обставини, викладені у диспозиції протоколу, а саме, що ОСОБА_1 13 квітня 2025 року о 23 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, приниженні, заподіянні ляпаса рукою по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному і психічному здоров`ю. Отже, особа, яка складала протокол, повинна була визначитись, у чому полягали умисні дії ОСОБА_1 , які завдали шкоди фізичному і психічному здоров`ю. Таким чином, долучені до протоколу докази не узгоджуються між собою, є суперечливими між собою в тому числі із показаннями потерпілої, наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції, а також з їх аналізу неможливо беззаперечно дійти висновку про те, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_2 нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що завдало чи могло завдати останній шкоди фізичному і психічному здоров`ю. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Стосовно складеного на ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Таким чином, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнього насильства, тобто умисного вчинення діянь фізичного і психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному і психічному здоров`ю потерпілої, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Насильство у родині, будь-якого характеру, відрізняється тим від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13 квітня 2025 року дійсно виник конфлікт. В подальшому, те, що конфлікт між ОСОБА_2 з її чоловіком ОСОБА_1 супроводжувався написанням заяви ОСОБА_2 , автоматично не утворює склад правопорушення у виді домашнього насильства фізичного і психологічного характеру. За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. З огляду на викладене та керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника Муращика О.В., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №417772 від 13 квітня 2025 року, закрити на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Вікторія СМІРНОВА