Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/18620/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/18620/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Ганечко О.М., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати незаконними та протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 по розгляду рапортів ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану». - зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на військово-лікарську комісію для встановлення придатності/непридатності до військової служби, та нарахувати та виплатити додаткову винагороду збільшену до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану». Позовні вимоги обгрунтовано бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо ігнорування рапортів позивача про надання направлення на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності його до військової служби та можливості її подальшого проходження після отримання важкого поранення при захисті Батьківщини, внаслідок якого у позивача прогресує погіршення стану здоров`я, що може призвести до невідворотних наслідків під час несення служби. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позовні вимоги - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 по нерозгляду рапортів ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання йому законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану». Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 про надання йому законної можливості повторного проходження військово-лікарської комісії з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, та з проханням нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським і їх сім`ям під час дії воєнного стану». В іншій частині - відмовлено повністю. В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було порушено процедуру звернення до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 10.03.2023 року, стосовно питання направлення його повторно пройти військово-лікарську комісію з метою встановлення придатності або не придатності до військової служби, оскільки вищезазначений рапорт не містить реєстраційного індексу (вхідного номеру з датою), відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Також, скаржником зауважено, що позивачем в адміністративному позові не були зазначені ідентифікаційні коди юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідачів по справі, а саме: Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 , а також поштовий індекс останнього, тому така позовна заява підлягала залишенню без руху. Крім того, до адміністративного позову не додані особисті документи ОСОБА_1 (паспорт, ідентифікаційний код та ін.), які посвідчують його особистість, що також свідчить про недоліки також позовної заяви. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби НОМЕР_1 , стрільцем четвертого батальйону дванадцятої роти другого взводу другого відділення. При виконанні бойового завдання по захисту Батьківщини 14.12.2022 у відповідності довідки військової частини НОМЕР_1 та медичних документів підтверджено отримання позивачем 14.12.2022 поранення: МВТ. Вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення з наявністю стороннього тіла в скроневій кістці зліва, забій головного мозку ІІ ст. Вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівого плеча. За обставин: 14.12.2022 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , через артилерійський обстріл противника. Поранення отримано при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф та яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Довідкою від 05.01.2023 № 306, підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК КНП «ЗОКЛ ім. А. Новака» ЗОР 05.01.2023 та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення, стан після (14.12.2022) ПХО рани м`яких тканин лівого плеча, (28.12.2022) видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва. Тимчасове порушення функції ЦНС, жування, слуху. Згідно з Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, дана травма належить до категорії тяжких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). Констатовано, що на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. У відповідності до довідки ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 21.02.2023 № 123 підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК військової частини НОМЕР_2 21.02.2023 та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення (вибухової травми), стан після (14.12.2022) первинної хірургічної обробки рани м`яких тканин лівого плеча, видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва (28.12.2022). Констатовано, що на підставі класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, травма позивача відноситься до важких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб та Таблиці додаткових вимог - потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. Згідно з виписного епікризу № 294 закладу охорони здоров`я військової частини НОМЕР_2 , на підставі направлення командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023, позивач знаходився на стаціонарі у відділенні медичної реабілітації з 06.02.2023 по 21.02.2023 внаслідок відповідного діагнозу (зазначений вище). Встановлено супутні захворювання (зміни) селезінки, печінки, 12-ти палої кишки, легень, мозку. Результат лікування - з покращенням. Рекомендовано продовження лікування та реалізації висновку ВЛК від 21.02.2023 №

123. Довідкою ВЛК військової частини НОМЕР_3 від 10.04.2023 № 1172 підтверджено проведення медичного огляду позивача ВЛК ВЧ НОМЕР_3 10.04.2023 та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) з захистом Батьківщини. Встановлено, окрім стану (діагнозу, про який вже зазначено вище) внаслідок поранення (вибухової травми 14.12.2022), стану після (14.12.2022) первинної хірургічної обробки рани м`яких тканин лівого плеча, видалення стороннього тіла скроневої кістки зліва (28.12.2022), наслідки вибухової травми у вигляді стійкого вестибуло-атактичного, астено-вегетативного виндромів, зміцнілих рубців з больовим синдромом, з незначними порушеннями функції лівої верхньої кінцівки; акубаротравми з пошкодженням лівої барабанної перетинки, у вигляді хронічної лівобічної нейросенсорної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 6 м правим, 4 м лівим вухом. Травма класифікується як тяжка. Додатково оглядом встановлено захворювання не пов`язане з проходженням військової служби, а саме: гіперметропія обох очей в 0,5 Д на кожне око. Факосклероз обох очей. Обмежений остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з ураженням L2-S1 міжхребцевих дисків, ретролістез L5, хребця І ступеня, S-подібний сколіоз І ступеня. За насідками огляду, на підставі статті 8 графи ІІ Розкладу хвороб встановлено, що позивач потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у ВМКЦ Східного регіону (м. Дніпро). З огляду на викладене, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 10.03.2023, яким просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду збільшену до 100000 грн відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.202 № 168, у зв`язку з бойовим пораненням. Крім того, рапортом командиру військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2023 позивач просив забезпечити надання йому законної можливості повторного проходження ВЛК з метою встановлення придатності/непридатності до військової служби, для чого видати йому у встановленому порядку направлення на медичний огляд ВЛК; надати направлення на комплексну реабілітацію після бойового поранення і продовжити відпустку після 24.03.2023. У зв`язку з відмовою командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рапорти, позивач звертався до Генерального штабу ЗСУ та направляв вищевказані рапорти для їх скерування командиру військової частини НОМЕР_1 . Як вказує позивач, відповідей за результатами розгляду вказаних рапортів він не отримав, що слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність доказів розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапортів позивача від 10.03.2023 про направлення його на ВЛК для визначення придатності до військової служби після поранення та нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, вказане свідчить про протиправну бездіяльність по нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023. Як наслідок, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023 та зобов`язання такого відповідача розглянути такі рапорти з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). За приписами частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з частиною шостої статті 4 Закону № 2232-XIІ Генеральний штаб Збройних Сил України проводить розподіл призовників за станом здоров`я та рівнем освіти пропорційно між Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями. Приписами підпункту «б» пункту 2 частини четвертої, частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XIІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно, порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153). Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України (пункт 5 Положення № 1153). Згідно з пунктом 180, підпунктом 4 пункту 180 Положення № 1153 військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються соціальні відпустки, зокрема, відпустка для лікування у зв`язку з хворобою. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії військовослужбовцям, відрядженим до військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях, надаються командирами таких військових частин за місцем тимчасового виконання службових обов`язків. Посадова особа, яка надала такі відпустки, письмово інформує про це командира військової частини, який направив військовослужбовця у відрядження (пункт 186 Положення № 1153). У силу вимог пунктів 233, 240 Положення № 1153, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що можливість виконання військового обов`язку та проходження військовослужбовцем військової служби, зокрема після поранення, у першу чергу залежить від його придатності до військової служби за станом здоров`я. Згідно з положеннями Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У свою чергу, пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №53/2022 постановлено Кабінету Міністрів України в одноденний строк затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 1 березня 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України на 30 відсотків та доведення до 20 відсотків від початку 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України. На виконання вказаного Указу 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача, Кабінетом Міністрів України не приймалось. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, окрім іншого, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Відтак, оскільки що позивач отримав 14.12.2022 тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, останній має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) у вказаний період. Як наслідок, військова частина НОМЕР_1 мала включити позивача до відповідного наказу для виплати зазначеної винагороди, проте останній вказаних дій не вчинив. У свою чергу, з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402). За приписами пунктів 1.1., 1.2. глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це; медичний огляд, окрім іншого, військовослужбовців; визначення ступеня придатності до військової служби; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Направлення на медичний огляд військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами (підпункт б) пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення № 402). За медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування ВЛК приймає постанову про потребу у відпустці за станом здоров`я на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка за станом здоров`я ВЛК продовжується на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.13. глави 6 розділу II Положення № 402). Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК (пункт 6.15. глави 6 розділу II Положення № 402). Таким чином, виходячи з наведених положень законодавства в сукупності вбачається, що направлення на медичний огляд військовослужбовців, у першу чергу проводиться прямими начальниками, зокрема командирами військових частин. Аналогічно відпустка за станом здоров`я на підставі постанови ВЛК надається командиром відповідної військової частини. У відповідності до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі -Інструкція № 124) рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. У той же час, як вірно відмічено судом першої інстанції, чинним законодавством не визначено та не передбачено ряд моментів при подачі рапортів військовослужбовцями, як-то реєстрація, термін розгляду, оформлення відповіді командира по суті, що спростовує відповідні доводи скаржника. Втім, військовослужбовець наділений правом на ініціювання питань, пов`язаних з проходженням військової служби (проходження ВЛК, виплати грошового забезпечення, тощо) та подання рапортів з відповідних питань до безпосереднього керівника. У свою чергу, згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції № 124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ. Відтак, що командир військової частини зобов`язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених у ньому питань. Враховуючи викладене, з огляду на відсутність доказів розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапортів позивача від 10.03.2023 про направлення його на ВЛК для визначення придатності до військової служби після поранення та нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць відповідно Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, вказане свідчить про допущення таким відповідачем протиправної бездіяльності по нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023. Як наслідок, належним способом захисту порушених прав є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів позивача від 10.03.2023 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 розглянути такі рапорти з урахуванням висновків, наведених у даному рішенні. Посилання скаржника на невідповідність позовної заяви вимогам статті 160 КАС України колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що повноваження щодо залишення позовної заяви без руху наявні лише у суду першої інстанції. У свою чергу, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданої йому Кодексом адміністративного судочинства України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, УХВАЛИВ : Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.М. Ганечко В.В. Кузьменко