Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14411/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14411/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року у справі №420/14411/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації У С Т А Н О В И В: 10 травня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» (далі позивач, товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби №UA500500/2024/000265/1 від 23.04.2024 року про коригування митної вартості товарів та карту відмови № UA500500/2024/000489. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказував, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено Товариством, суперечить вимогам Митного кодексу України. Як стверджував позивач, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього. За таких обставин, на переконання Товариства, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 15 серпня 2024 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000265/1 від 23.04.2024 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України №UA500500/2024/000489. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що позивачем подано належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого Товариством товару іншого (резервного) методу. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (далі скаржник, митний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані Товариством до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням позивачем правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема: - відсутністю, поданих до митного оформлення документів, які б містили відомості щодо витрат на транспортування, а також невідповідності змісту наданого інвойсу умовам зовнішньоекономічного договору (контракту). У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» спростовує доводи апеляційної скарги митного органу, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 23 листопада 2023 року між компанією KAMANI INDUSTRIES (далі - продавець) та ТОВ «АГРОС МОРЕ» (далі - покупець, вантажоодержувач) укладено контракт №С184/КІ/45/23-24. (а.с.17-20) Відповідно до умов та положень контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року продавець продає, а покупець купує такі товари як: продукти харчування (риба і морепродукти морожені, сушені, копчені, в`ялені консервовані та ін.), а також інші товари продовольчої та промислової групи, що поставляються продавцем, у кількості та за цінами, які вказуються в інвойсах у міру формування кожної партії вантажу. (п. 1.1. Контракту). Умови постачання - FСА, СІР, СІF, СFR, СРТ відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, необхідне зазначається в інвойсі, який відповідає кожній поставці. Датою постачання вважається дата завантаження товару на судно (підпункт 2.1. пункту 2 контракту). Згідно до підпункту 2.3. пункту 2 контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року покупець надсилає продавцю електронну версію замовлення. Продавець перевіряє та підтверджує замовлення (підпункт 2.4. пункту 2 контракту). Відповідно до підпункту 2.9. пункту 2 контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року платежі за цим контрактом здійснюються покупцем у доларах США на умовах банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця. Платежі за цим контрактом можуть здійснюватися як за передоплатою, так і протягом 180 днів із дня отримання товару. На виконання вимог підпункту 2.3. пункту 2 контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року, ТОВ «АГРОС МОРЕ» (покупець) направило продавцю заявки (Ордер) №15216 від 08.02.2024 року та №15217 від 09.02.2024 року, в яких зазначено найменування товару, його вагу та кількість, що планується придбати, матеріал та спосіб упаковки. Також вказано, що вартість упаковки та доставки має входити у вартість товару. Інвойсом №КІ/ЕХР/45/23-24-1 від 15.02.2024 року та №КІ/ЕХР/45/23-24-2 від 15.02.2024 року сторони погодили умови доставки СРТ Одеса, найменування, вагу, кількість, ціну за кілограм, загальну вартість товару, матеріал та спосіб упаковки. Для проведення митного оформлення товару, поставленого на виконання умов пункту контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року, декларантом ФОП Крипаєв С. В. в інтересах ТОВ «АГРОС МОРЕ» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UА500500013342116. (а.с.49) Згідно до відомостей графи 42, 43 митної декларації №24UА500500013342116 декларантом зазначено метод визначення митної вартості « 1 - основний» за ціною договору 73440 доларів США. Умови поставки (графа 20 митної декларації №24UА500500013342116) СРТ UA ODESA. При поданні митної декларації №24UА500500013342116 декларантом надано Одеській митниці наступні документи, зокрема: - інвойс №КІ/ЕХР/45/23-24-1 від 15.02.2024 року, №КІ/ЕХР/45/23-24-2 від 15.02.2024 року; - коносамент HLCUBO12402ARRA1 від 26.02.2024 року; - автотранспортна накладна 602700 від 11.04.2024 року, 604200 від 13.04.2024 року; -зовнішньоекономічний договір (контракт) №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року; - сертифікат про походження товару С05915 від 15.02.2024 року; - фотосанітарний сертифікат PSC117PQ2024000631 від 23.02.2024 року. За наслідками дослідження документів, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. У зв`язку із зазначеним, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанта зобов`язано надати (за наявності) додаткові документи. На повідомлення митного органу про необхідність надати додаткові документи декларантом надіслано, зокрема, банківські документи SWIFT № 001161297 від 07.12-2023 року, № 001240144 від 11.03.2024 року, цінову довідку б/н від 18.04.2024 року та митну декларацію країни відправлення №SВ22170220241749 від 15.02.2024 року. 23.04.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000265/1. (а.с.68-69) Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що: 1) Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року поставка товару здійснюється на умовах СРТ UA ODESA. Вказані умови СРТ (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Водночас, в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, яке у свою чергу унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. 2) Згідно до підпункту 2.9 зовнішньоекономічного договору (контракту) №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року платежі по даному контракту можуть здійснюватися, як на умовах передоплати, так і на протязі 180 днів з дня отримання товару, що має бути вказане у інвойсі. Але в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 15.02.2024 року №КІ/ЕХР/45/23-24-1 зазначена інформація відсутня, що є порушенням приписів підпункту 2.9 вказаного контракту. У відповідності із вказаним рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації. Як слідує зі змісту рішення про коригування митної вартості товару, враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів: товар №1 2.01 дол. США/кг (МД від 27.02.2024 року №UA209230/2024/18138), ніж заявлено декларантом 1.36 дол. США/кг; товар №2 2.01 дол. США/кг (МД від 24.01.2024 року №UA110150/2024/1030), ніж заявлено декларантом 1.36 дол. США/кг. Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 МК України: митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України). Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом у розмірі 73440 доларів США. Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивачкою митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) Митного кодексу України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при установлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів, а також установлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Так, в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення митний орган посилається на те, що у поданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо витрат на транспортування з урахуванням умов поставки CPT Odesa. Як установлено судовою колегією та слідує зі змісту інвойсів №КІ/ЕХР/45/23-24-1 від 15.02.2024 року, №КІ/ЕХР/45/23-24-2 від 15.02.2024 року, поставка товару здійснювалася на умовах CPT Odesa. Зі змісту наявного в матеріалах справи коносаменту (BILL OF LADING) HLCUBO12402ARRA1 від 26.02.2024 року слідує, що продавцем - компанією KAMANI INDUSTRIES, у якості посередника перевізника YUGMORTRANS LLC, здійснено поставку товару поза митною територією України (морський фрахт) з порту завантаження MUNDRA, INDIA до порту розвантаження у місті RENI, UKRAINE. (а.с.32) Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (Carriage Paid To) (named place of destination), або «Фрахт/перевезення оплачені до» означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення. Умовами поставки CPT (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов`язку покупця здійснювати страхування товару. Термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін «CPT» зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. При цьому, згідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати коносамент - це документ, що підтверджує укладення договору морського перевезення і прийняття або навантаження вантажу перевізником, яким останній зобов`язується передати вантаж проти вручення документа. Крім того, згідно із міжнародними правилами перевезення, якщо коносамент видається на умовах «freight prepaid», то це означає, що фрахт повинен бути зібраний до видачі вантажу одержувачу. При цьому зовсім не обов`язково, що фрахт повинен заплатити сам одержувач. За погодженням з морським перевізником фрахт може оплатити будь-яка особа, в тому числі відправник в порту відвантаження. Разом з цим, напис «shipped on board» свідчить про те, що товар фактично був завантажений на борт. Відтак, товар, що передається відповідно до такого коносаменту, за визначенням вже відвантажено, та відповідно фрахт, повинен бути оплачений фрахтувальником судновласнику. З урахуванням викладеного, коносамент встановлює факт навантаження на борт судна, а також підтверджує зобов`язання перевізника перевезти вантаж у порт призначення і видати його відповідній особі. Вказаний документ виконує три основні функції: підтверджує укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, за яким перевізник зобов`язується доставити вантаж та видати отримувачу; засвідчує факт прийняття вантажу для перевезення; є товаросупроводжуючим документом, оскільки дає право на одержання вантажу тому, на кого він виписаний. Апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 9.3. розділу 9 правил «ІНКОТЕРМС 2010» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT: фрахт/перевезення оплачені до (назва місця призначення)) передбачено, що "C"- терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Відтак, здійснення поставки товару на умовах СРТ, включає в себе вартість перевезення від місця завантаження до місяця відвантаження товару за адресами, погодженими сторонами. За правилами поставки на умовах CPT Odesa, у даному випадку витрати з доставки товару на територію України покладаються на продавця - KAMANI INDUSTRIES. Отже, погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що вартість товару вже включає в себе транспортні витрати до узгодженого пункту призначення. Установлені вище обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги митного органу щодо не підтвердження Товариством правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової. Стосовно доводів митного органу про те, що в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 15.02.2024 року №КІ/ЕХР/45/23-24-1 не зазначено (не визначено) умови оплати за товар як того вимагають положення підпункту 2.9 контракту №С184/КІ/45/23-24 від 23 листопада 2023 року, апеляційний суд вказує про таке. З матеріалів справи убачається, що 23.11.2023 року продавцем - компанією KAMANI INDUSTRIES виставлений рахунок фактура №КІ/ЕХР/45/2023-24, за яким мало бути сплачено вартість товару у розмірі 73440 дол. США. Позивач сплатив вказану у рахунку-фактурі суму за допомогою системи SWIFT №001161297 від 07.12.2023 року та №001240144 від 11.03.2024 року. Докази оплати SWIFT було надано до Одеської митниці. За таких обставин, апеляційний суд уважає правильним висновок суду попередньої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують ціну товару 73440 дол. США та його оплату в повному розмірі. Більше того, при вирішенні даної справи апеляційний суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26.03.2019 року по справі №826/17973/14. Зокрема, касаційним адміністративним судом у постанові від 26.03.2019 року по справі №826/17973/14 зазначено про те, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...». В свою чергу, під час розгляду даної справи митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах недоліків, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар. Отже, правильність визначення Товариством митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем. При цьому, судом першої інстанції належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи митного органу про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару. Апеляційний суд погоджується з висновками суду попередньої інстанції, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке. Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466). Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості. Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Підприємством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Так, судовою колегією за результатами дослідження спірного рішення митного органу з`ясовано, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом резервним. Рівень митної вартості визначено згідно до рівня митної вартості у максимально наближений час до митного оформлення товарів на підставі інформації, наявної у митному органі, а саме: товар №1 2.01 дол. США/кг (МД від 27.02.2024 року №UA209230/2024/18138), ніж заявлено декларантом 1.36 дол. США/кг; товар №2 2.01 дол. США/кг (МД від 24.01.2024 року №UA110150/2024/1030), ніж заявлено декларантом 1.36 дол. США/кг. Слід зазначити, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. Водночас, як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій не надано митні декларації в підтвердження правомірності зроблених коригувань на обсяг партії товару, задекларованого позивачем. Одеською митницею не зазначено обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо здійснених коригувань. Також відповідачем не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, фактурну вартість, країну та час імпорту в Україну, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки. Указане свідчить про порушення митним органом вимог до змісту рішення про коригування заявленої митної вартості товарів встановлених статтею 55 Митного кодексу України. Зокрема, ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Частиною 3 статті 55 Митного кодексу України визначено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №

598. Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. З урахуванням наведеного вище, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суд від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19. Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім цього, за сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, які обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). У свою чергу, автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. За таких обставин, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Натомість, митним органом не доведено правомірність оскаржуваних рішень, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування резервного методу визначення митної вартості товарів. Окрім того, відповідачем не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку з чим недотримано передбаченого статтею 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Доводи ж апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі митним органом не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги. У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 року у справі №420/14411/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС МОРЕ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держаної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов