Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5058/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5058/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» до Київської митниці Держмитcлужби про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхарчопромкомплекс» (далі - позивач, ТОВ «Укрхарчопромкомплекс») звернулось у суд з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови. На обґрунтування позову зазначає, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано, які підстави дають обґрунтовану можливість уважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товара, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (далі - апелянт, відповідач) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, що декларантом додатково не надано на запит митниці для підтвердження заявленої вартості товарів документів у повному обсязі, а ті, що були надані, містили розбіжності та не підтверджували числові значення складових вартості товару. Наголошує, що оскаржувані рішення містять необхідну інформацію, передбачену частиною 2 статті 55 Митного кодексу України та пунктом 2.1 глави ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, указано обставини винесення рішення, причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту). Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що для здійснення своєї господарської діяльності, яка полягає у виготовленні готової продукції з давальницької сировини, 24 жовтня 2017 року позивачем укладено контракт № Р24/10-17 з компанією-нерезидентом POLAR SEAFOOD A/S (далі - замовник). За умовами контракту замовник надає товар у вигляді сировини, а виконавець здійснює виготовлення готової продукції, яку в подальшому експортує замовнику. При цьому пунктом 1.5. контракту встановлено, що право власності на відходи, які утворилися в результаті виробництва, передається виконавцю на безоплатній основі, валюта митного очищення відходів від виробництва - долар США. Відходи передаються безоплатно, так як не являють собою жодної цінності, а є побічним продуктом, не призначеним для споживання людини. Для можливості реалізації побічних продуктів спеціалізованим організаціям та тваринним фермам в обов`язковому порядку необхідно розмитнити відходи в режимі імпорту. 29 жовтня 2020 року позивач подав до митного органу електронну митну декларацію 1 та пакет супровідних документів. Зазначена митна декларація була подана з метою розмитнення 6 839.7 кілограм відходів тріски (кістки, хребти, шкіра, плавники), не для споживання людиною, що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини. На виконання умов контракту № Р24/10-17 компанія-нерезидент POLAR SEAFOOD A/S надала позивачу рахунок-проформу (надалі - інвойс) № 75/2019 від 23 жовтня 2020 року на партію «відходів тріски (кістки, хребти, шкіра, плавники) не для споживання людиною», яку позивач задекларував для митного оформлення за спірною митною декларацією

1. Відповідно до зазначеного інвойсу: повне найменування товару відходи тріски (кістки, хребти, шкіра, плавники), не для споживання людиною, вага - 6 839,70 кг., ціна за один кілограм - 0,05 доларів США та загальна вартість - 341,99 доларів США. Окрім контракту, інвойсу та самої митної декларації 1, до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару позивачем були подані наступні документи: автотранспортна накладна № 586254 від 29 жовтня 2020 року, рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №КТ- иА 125000-0084-2018 від 24 вересня 2018 року, попереднє рішення з питань надання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території № 65/7.8-28.10-01-28 від 11 грудня 2019 року, попередню митну декларацію № иА100000.2019.886225 від 11 грудня 2019 року, розрахунок від 23 жовтня 2020 року, технологічну карту б/н від 23 жовтня 2020 року. 29 жовтня 2020 року позивач отримав повідомлення від Київської митниці Держмитслужби про необхідність подачі, за наявності, додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відходів. У відповідь на зазначене повідомлення позивач надав пояснення, що товар який було подано для митного оформлення, згідно спірної митної декларації, є залишками (відходами), що утворились в результаті здійснення операцій з переробки іноземних товарів, які було ввезено в Україну в митному режимі переробки на митній території. Відходи переробки передаються позивачу на безоплатній основі та вартість визначається тільки для цілей митного оформлення згідно до умов Митного кодексу України. Також, додатково було надано копії митних декларацій країни відправлення для товару, в результаті переробки якого утворилися спірні відходи. 29 жовтня 2020 року митним органом було видано картку відмови №UA100480/2020/00351 в прийнятті спірної митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100480/2020/610183/1 від 29 жовтня 2020 року. В результаті чого митним органом самостійно визначено митну вартість за резервним методом наступним чином: «відходи риби Тріска свіжоморожена (Frozen Cod/Gadus Morhua), що являє собою заморожені частини хребтів риби з реберними кістками, із незначними залишками м`яса, із шкіркою з лускою та плавцями (bones, backbones, skin, fins), що утворилися в результаті виготовлення порцій філе та іншої рибної продукції з давальницької сировини. Виробник: ТОВ «Укрхарчопромкомплекс», Україна» у розмірі 0.3654 доларів США за 1 кілограм, що всього складає 2499,23 долара США. У графі 33 спірного рішення про коригування джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, вказано рішення про визначення митної вартості №UА100480/2019/610024/1 від 11 лютого 2020 pоку, №UA100480/2019/610021/1 від 06 лютого 2020 pоку, № UA100480/2019/801019 від 06 лютого 2020 року. На обгрунтування такого рішення митний орган зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідач уважає, що неможливо здійснити перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості), так як в спірній митній декларації не вказано умови поставки та страхування товару, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Аналогічна ситуація по розмитненню відходів тріски за контрактом на виготовлення готової продукції з давальницької сировини № Р24/10-17 від 24 жовтня 2017 року відбулася з наступними митними деклараціями: - митною декларацією №UA 100480.2020.812755 від 29 жовтня 2020 року (далі - митна декларація 2); - митною декларацією № UA 100480.2020.812754 від 29 жовтня 2020 року (далі - митна декларація 3); - митною декларацією № UA100480.2020.813055 від 03 листопада 2020 року (далі - митна декларація 4); - митною декларацією № UA 100480.2020.813052 від 03 листопада 2020 року (далі - митна декларація 5); - митною декларацією № UA 100480.2020.813053 від 03 листопада 2020 року (далі - митна декларація 6); - митною декларацією № UA 100480.2020.813054 від 03 листопада 2020 року (далі - митна декларація 7); - митною декларацією № UA 100480.2020.813422 від 10 листопада 2020 року (далі - митна декларація 8); - митною декларацією № UA 100480.2020.813427 від 10 листопада 2020 року (далі - митна декларація 9); - митною декларацією № UA 100480.2020.813428 від 10 листопада 2020 року (далі - митна декларація 10); - митною декларацією № UA 100480.2020.813421 від 10 листопада 2020 року (далі - митна декларація 11). Вартість відходів по цим митним деклараціям, як і у випадку з митною декларацією 1, позивач визначив відповідно до статті 57 Митного кодексу України за основним методом у розмірі 0,05 доларів CШA за 1 кілограм відходів. Підставою для такого методу визначення вартості відходів тріски стали відповідні рахунки-фактури, видані компанією-нерезидентом POLAR SEAFOOD A/S на виконання умов вищезазначеного контракту №Р24/10-17 від 24 жовтня 2017 року. Як убачається із матеріалів справи, при розмитненні партії відходів: вагою 6976,30 кг за митною декларацією 2 було визначено митну вартість у розмірі 348,82 доларів США (рахунок-проформа № 74/2019 від 23 жовтня 2020 pоку), вагою 6532.63 кг за митною декларацією 3 було визначено митну вартість у розмірі 326,63 доларів США (рахунок- проформа № 73/2019 від 23 жовтня 2020 року), вагою 5762,80 кг за митною декларацією 4 було визначено митну вартість у розмірі 288.14 доларів США (рахунок-проформа № 80/2019 від 23 жовтня 2020 pоку), вагою 5659.06 кг за митною декларацією 5 було визначено митну вартість у розмірі 282,95 доларів США (рахунок-проформа № 77/2019 від 23 жовтня 2020 року), 5988.80 кг за митною декларацією 6 було визначено митну вартість у розмірі 299.44 доларів США (рахунок-проформа № 78/2019 від 23 жовтня 2020 року), 5 943,60 кг за митною декларацією 7 було визначено митну вартість у розмірі 297,18 доларів США (рахунок-проформа № 79/2019 від 23 жовтня 2020 року), 5186 кг за митною декларацією 8 було визначено митну вартість у розмірі 259.30 доларів США (рахунок-проформа № 18/2020 від 05 листопада 2020 року), 5221.5 кг за митною декларацією 9 було визначено митну вартість у розмірі 261.08 доларів США (рахунок-проформа № 19/2020 від 05 листопада 2020 року), 5399,25 кг за митною декларацією 10 було визначено митну вартість у розмірі 269,96 доларів США (рахунок-проформа № 20/2020 від 05 листопада 2020 року), 5919,14 кг за митною декларацією 11 було визначено митну вартість у розмірі 295,96 доларів США (рахунок- проформа № 41/2020 від 05 листопада 2020 року). Також, на підтвердження заявлених митних вартостей позивач під кожну митну декларацію, як і у випадку з митною декларацією 1, надав повні пакети документів. Проте митний орган відмовив у прийнятті митних декларацій, ухвалив рішення про коригування митної вартості та самостійно визначив митну вартість за резервним методом по 0,3654 долари США за 1 кг відходів тріски. Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. Натомість, на думку суду першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару. Колегія суддів з таким висновком суду погоджується з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України встановлює та регулює Митний кодекс України (далі - МК України). Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257МК України). Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Згідно з частиною 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 1-2 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За правилами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин 5-6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 809/278/17, від 23 січня 2020 року в справі № 804/4365. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Ця норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. У силу приписів частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав уважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частини 6 статті 54 Митного кодексу України). Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частин 1 - 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Поряд з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15. Колегія суддів звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку. Тобто законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналіз викладених правових норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при розгляді даної справи не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведені розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Окрім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Судова колегія зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Як убачається із змісту спірних рішень про коригування митної вартості, фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до електроної митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов`язує тільки з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Однак посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. Колегія суддів звертає увагу на те, що в рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Указаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18). Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, в разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Тобто не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року в справі №21-91а12 та від 11 вересня 2012 року в справі №21-262а12. Як убачається із графи 33 спірного рішення про коригування, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є рішення про визначення митної вартості № UА100480/2019/610024/1 від 11 лютого 2020 року, № UA100480/2019/610021/1 від 06 лютого 2020 року, №UA100480/2019/801019 від 06 лютого 2020 року. Митний орган зазначає, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, тому неможливо здійснити перевірку включення всіх витрат (складових митної вартості), у спірній митній декларації не вказано умови поставки та страхування товару, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Судом першої інстанції правильно встановлено, що умови поставки для давальницької сировини були визначені розділом 4 контракту № Р24/10-17 від 24 жовтня 2017 року з компанією-нерезидентом POLAR SEAFOOD A/S, де місцем доставки є Україна, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична

496. Зазначена адреса є місцем здійснення переробки та зберігання риби. Умовами цього контракту визначено, що право власності на відходи переходить до позивача, тому необхідності в його транспортуванні та страхуванні немає. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 лютого 2018 року в справі №803/1112/17, якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які на його думку, входять до митної вартості товарів. Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, що визначення вартості товару в розмірі 0,05 доларів США свідчить про не включення всіх складових митної вартості, а вартість установлена замовником шляхом оцінки ціноутворення, якби останній реалізував відходи самостійно. Колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару. Своєю чергою наданими позивачем документами підтверджено, що визначена ним у митній декларації вартість товару базується на об`єктивних даних і піддається обчисленню. Колегія суддів зауважує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товара і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У правових позиціях Верховного Суду неоднаразово наголошувалося на невідповідності рішень про коригування митної вартості товарів вимогам законодавства з тієї підстави, що митницею у спірних рішеннях не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17). Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегією суддів ураховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 02 лютого 2022 року.)