Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/17748/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/17748/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : ТОВ «Маядо» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Чернівецька митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Маядо» зареєстроване як юридична особа 17.06.2008 року, його місцезнаходження: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38, код ЄДРПОУ 35843786. Основним видом економічної діяльності товариства є « 22.21» Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас. Так, 19 травня 2022 року між позивачем (покупець) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYІ A.S. (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія «АДОПЕН») (Республіка Туреччина, продавець) укладено контракт міжнародної поставки №13 (а.с.91-94), за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар згідно інвойсів. Згідно з пунктом 4.1 контракту №13 ціна на товар, що постачається, визначається сторонами в доларах США. Ціна за одиницю товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і є незмінною. Товар за контрактом №13: профіль ПВХ в асортименті; захисна плівка і плівка для ламінування для ПВХ профілів; фурнітура віконна і дверна в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировина для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічна оснастка, обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; рекламна продукція (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастка і фурнітура, призначена для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції. Відповідно до пункту 3.1 Контракту №13 кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів із дати інвойса. Разом із товаром продавець передає позивачу наступні документи: інвойс (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); товаросупровідні документи. У ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування. Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії контракту. Постачання товару у досліджуваному випадку здійснювалося згідно інвойсу №Y012023040000124-125 від 20.02.2023 року на загальну суму 35 309,38 доларів США на умовах EXW TR ANTALYA, місце доставки - м. Львів (а.с.74) 01.03.2023 року товариством до Чернівецької митниці було подано електронну митну декларацію 23UA408020015723U5 (а.с.85-86), у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом Y012023040000124-125 від 20.02.2023 року: товар №1: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) на суму 35 187,37 доларів США (1,72доларів США/кг); товар №2: 3925 90 10 00: (Вироби з пластмас, призначені для постійного встановлення в/або на дверях, вікнах) на суму 122,01 доларів США (6,57 доларів США /кг). Загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) у сумі 1 409 034,11 грн. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: контракт купівлі-продажу товарів №13 від 19.05.2022 року; інвойс №Y012023040000124-125 від 20.02.2023 року; міжнародна транспортна накладна (CMR) №1920 від 21.02.2023 року; пакувальний лист №б/н від 20.02.2023 року; сертифікат про походження товару №Y 0038326 від 20.02.2023 року; договір про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №15 від 20.02.2023 року; довідка про транспортні витрати №15-1 від 20.02.2023 року; заявка на транспортно-експедиційні послуги №25 від 17.02.2023 року; договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022 року; лист; копія митної декларації країни відправлення №23070100EX00005011 від 21.02.2023 року. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення (а.с.60-61), у якому, із посиланням на положення частин другої, третьої, четвертої статті 53 та пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України, витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо); виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вказано про можливість подання і інших наявних додаткових документів. Товариство, у свою чергу, в листі від 01.03.2023 року (а.с.70-71) вказало, що рахунок за товар сплачено ще не було, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару у підприємства відсутні; страхування товару не здійснювалось. Також зазначили, що оскільки поставка здійснювалась на умовах EXW, декларантом під час оформлення митної декларації було надано транспортні документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу, зокрема, договір надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні №27.01-23 від 27.01.2023 року, рахунок на оплату, довідку транспортних витрат та інші документи. Повідомлено про відсутність можливості надати акти виконаних робіт, оскільки послуги в повному обсязі ще не надані. Крім того, зазначено, що у запиті відсутні підстави для надання декларантом додаткових документів, що підтверджують митну вартість. 02.03.2023 року Чернівецька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000062/2 (а.с.105-106), у відповідності до якого застосувала резервний метод визначення митної вартості щодо товару №1: 3916 20 00 90, визначивши із розрахунку 2,15 долари США/кг. на загальну суму 47 762,25 доларів США проти заявлених 1,72 доларів США/кг. на загальну суму 35 187,37 доларів США відповідно. Підставами неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що подані позивачем документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: - відповідно до пункту 3.2 контракту №13 від 19.05.2022 року строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, зазначені відомості у поданому інвойсі відсутні; - згідно пункту 5 контракту №13 передбачена можливість попередньої оплати, відомостей щодо здійснення оплати не надано; - в графах 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та покупець пов`язані між собою, але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула; відомостей та документів з приводу зазначеного питання не надано; - поставка товару здійснена на умовах EXW, які передбачають, що продавець надає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому місці, без здійснення митного очищення для експорту та завантаження на приймаючий транспортний засіб, відсутня складова митної вартості щодо митного очищення; - рахунок на оплату від 20.02.2023 року №15 містить відомості щодо вартості експедиторських послуг по іноземній території (800 грн. додані до митної вартості) та по території України (200 грн. - не додавались до митної вартості товару), відомостей, які б документально підтверджували критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону на надано; - у графі 16 CMR від 21.02.2023 року №1920 перевізником зазначено Antoniev Marin, рахунок на оплату №15 від 20.02.2023 року виставлений ФОП «ОСОБА_1», у заявці від 17.02.2023 року №25 зазначено дані по водію: ОСОБА_2, роз`яснень і документального підтвердження щодо розбіжностей не надано. Тут же зазначалось про витребування у позивача додаткових документів, подання останнім листа і копії митної декларації країни відправлення, констатовано, що надані декларантом додаткові документи не спростовують вищезазначені розбіжності, а тому заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Вказано, що відбулась процедура консультацій між митним органом та декларантом із метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Згідно з положеннями частини першої статті 55 МК України митним органом було здійснено коригування митної вартості товару і визначено митну вартість товарів за резервним методом. За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість товару: МД №UA408020/2023/010079 від 11.02.2023 року, країна виробництва TR, рівень митної вартості 2,15 долари США кілограм. У цей же день виписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000303 (а.с.99-100). З метою випуску товару у вільний обіг, позивач з урахуванням рішення про коригування, подав нову митну декларацію №23UA408020016095U8 від 02.03.2023 року і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій. Проте, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються міжнародними договорами, Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України). Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення. Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 4 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За правилами частини п`ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. Таким чином, законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Водночас, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК). Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. В силу положень частин восьмої та дев`ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. В той же час, норми МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 року у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 року у справі №820/307/17 та інших. Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. За нормами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості. Стосовно зауважень митниці у випадку, який розглядається, судом першої інстанції було вірно зауважено наступне. Щодо відсутності в інвойсі строків поставки було зазначено, що у відповідності до пункту 3.2 контракту №13 від 19.05.2022 року строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів з дати інвойсу. Тобто, сторонами договору встановлений строк поставки партії товару, що не може перевищувати 60 робочих днів, при цьому, в умовах договору не вказано що зазначення строку поставки партії є обов`язковими для формування вартості товару. До того ж, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України. У цьому випадку відсутність відомостей про строки поставки товару у інвойсі, при зазначенні у контракті кінцевого строку поставки, жодним чином не вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом. Так, щодо оплати, митниця посилалась на те, що контрактом передбачалась можливість попередньої оплати, констатувавши відсутність відомостей про оплату. Однак, по-перше, згідно з пунктом 5.2 контракту №13 виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару. Тобто, сторони погодили можливість як попередньої оплати, так і оплати за товар після його отримання. По-друге, товариство у відповідь на витребування додаткових документів повідомляло відповідача про те, що оплату ще не було проведено. За положеннями статті 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. Відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару. Відтак, ненадання позивачем документів про оплату за імпортований товар у досліджуваному випадку не є розбіжністю. Стосовно ненадання відомостей про відсутність впливу пов`язаності між собою продавця та покупця, судом першої інстанції було вірно зауважено, що за змістом частин дванадцятої, тринадцятої та чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Доведення впливу пов`язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (Угода). Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених частиною вісімнадцятою статті 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом. Пунктом 2 статті 1 Угоди закріплено, що згідно з підпунктом «а», під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов`язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді. Отже, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У той же час, посилання відповідача на те, що позивач мав підтвердити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну товару при продажу між пов`язаними особами, є таким, що не відповідає нормам МК України і нормам названої Угоди. Обов`язок доведення того, що пов`язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо він не справляється із цим обов`язком, необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. У випадку, який розглядається, митний орган не обґрунтував, що названі відносини вплинули на ціну імпортованих товарів, тому його доводи у цій частині відхиляються. Стосовно вказівки в оскаржуваному рішенні на те, що рахунок на оплату містить інформацію щодо наявності експедиційних послуг на території України (200 грн), які не додавались до митної вартості товару, то пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а пунктом 6 частини другої статті 53 МК України до переліку документів, які підтверджують митну вартість товару, включено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Тобто передбачено включення до вартості товару витрат на перевезення до кордону України. До того ж, у Митному кодексі відсутня вимога про надання митному органу документів про обґрунтування розподілу експедиційних послуг. Відтак, доводи митниці і у цій частині є необґрунтованими. Стосовно зауважень до транспортних документів, зокрема зазначення у міжнародній транспортній накладній не експедитора, а іншої особи, так само вказівки на конкретного водія у заявці на перевезення, твердження про неможливість перевірити факт оплати за здійснення транспортно-експедиційних послуг і підтвердження складової митної вартості з митного очищення, колегія суддів зазначає таке. Положеннями договору про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні від 27.01.2023 року №27.01.-23 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Маядо» (Замовник) і який було надано декларантом до оформлення митної декларації визначено, що замовник доручає, а експедитор переймає на себе обов`язки від свого імені за рахунок засобів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні (а.с.96-98). Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що замовник інформує експедитора про об`єми необхідних транспортно-експедиційних послуг, кількість і необхідний вид автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді заявки. ТОВ «Маядо» оформлено заявку від 07.02.2023 року №25 до договору від 27.01.2023 року №27.01.-23 на організацію перевезення вантажу за маршрутом перевезення Анталія (Туреччина) - Львів (Україна). Вартість перевезення - 146274,40 грн. (а.с.64). З довідки про транспортні витрати від 20.02.2023 року №15-1, сформованої ФОП ОСОБА_1 (а.с.63), вбачається, що вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу за маршрутом Анталія (Туреччина) - Львів (Україна) складає: на відрізку Анталія (Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет 117019,52 грн; експедиційні послуги на відрізу Анталія (Туреччина) - пункт перетину кордону Порубне/Сірет - 800,00 грн; на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - Львів (Україна) - 28254,88 грн; експедиційні послуги на відрізку пункту перетину кордону Порубне/Сірет - Львів (Україна) - 200,00 грн. Інформація з довідки відповідає відомостям рахунку на оплату №15 від 20.02.2023 року (а.с.62). Так, з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 02.07.2020 року по справі №803/916/17, від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14, від 07.05.2020 року по справі №400/2922/18, висновується, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, та, які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), також не визначено виключного переліку документів наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Зокрема, наказом №599 визначено тільки можливий, а не виключний перелік документів для підтвердження витрат на транспортування, а саме: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту». За таких обставин, довідка експедитора про понесені ним витрати на транспортування є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Стосовно зауважень про залучення третіх осіб, то залучення експедитором третьої особи перевізника відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Колегія суддів зауважує, сама по собі відсутність у наданих декларантом рахунках відомостей щодо включення митного оформлення товару для експорту в транспортні витрати, за наявності відповідних довідок про транспортні витрати, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів і не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору. До того ж, протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 року у справі №808/1402/18, якою визначено, що: «митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності». В той же час, вказані відповідачем у повідомленні недоліки не дають підстав для висновку про відсутність у документах в досліджуваному випадку усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів. Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом. Отже, за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Водночас, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу. Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, чого у випадку, який розглядається, дотримано не було. З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтував наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення. За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, враховуючи все вищезазначене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.