Постанова Волинський апеляційний суд № 162/209/25

Справа № 162/209/25 Головуючий у 1 інстанції: Савич А. С. Провадження № 22-ц/802/675/25 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від стягнення аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що він з відповідачкою з 07.05.1994 по 19.10.2021 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2022 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на усіх дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до їх повноліття. На дату ухвалення цього рішення діти проживали разом з відповідачем. На цей час він проживає та зареєстрований разом з дітьми, офіційно працевлаштований, має стабільний і регулярний дохід, матеріально забезпечує та утримує своїх дітей. В той же час, відповідач ніде не працює, тобто не має стабільного доходу, необхідного для матеріального забезпечення дітей та їх утримання. Вважає, що має місце зміна обставин, що впливає на стягнення аліментів з нього на користь відповідача. Ураховуючи наведене, просив звільнити його від стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на трьох неповнолітніх дітей, які були визначені рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 23.02.2022 у справі № 162/70/22, шляхом припинення такого стягнення. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити. Відповідач апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що сторони з 07.05.1994 по 19.10.2021 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7, 9, 11, 13-14). Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 23 лютого 2022 року з позивача, як батька, на користь відповідача, як матері, стягнуто аліменти на усіх дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття (а.с.15-17). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Підставою для звільнення від стягнення аліментів на трьох неповнолітніх дітей, шляхом припинення такого стягнення позивач у позовній заяві зазначає проживання та реєстрацію на цей час разом із дітьми за однією адресою та його офіційне працевлаштування, наявність стабільного, регулярного доходу, тобто матеріальне забезпечення та утримання своїх дітей. І навпаки, відсутність роботи і стабільного доходу у відповідача для утримання дітей. Однак, зазначені обставини не є такими, що впливають на звільнення від сплати аліментів. Утримання дітей шляхом стягнення аліментів урегульовано нормами Сімейного кодексу України. Не право, а саме обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у статті 180 СК України. На такий обов`язок не впливають обставини, пов`язані ні з перебуванням батьків у шлюбі, ні з їх місцем проживання, ні з їх працевлаштуванням. Посилання в суді апеляційної інстанції представника позивача на ту обставину, що суд першої інстанції не перевірив цільового використання відповідачем сплачених аліментів на дітей відхиляються апеляційним судом, оскільки такої підстави у позовній заяві не зазначено. Крім того, це усне твердження сторона позивача не підтвердила жодними належними, допустимими і достовірними доказами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ураховуючи наведене, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 , подану від його імені представником ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любешівського районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді