Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/1968/23

Справа № 297/1968/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 15 травня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д., суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г. з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року у складі судді Фейіра О.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою,- встановив: У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою. Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.10.2021 близько 20:55 год. неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 року народження, не маючи відповідного права на керування транспортним засобом марки «Мазда-3», реєстраційний номер Польської республіки НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Стефаника м. Берегове, керуючи вказаним транспортним засобом, не дотримуючись безпечної дистанції, скоїв зіткнення з попутнім автомобілем марки «Рено-Дастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого, дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання неповнолітнім ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, але враховуючи те, що останній не досяг віку з якого може настати адміністративна відповідальність за статтею 124 та статтею 126 КУпАП, тому до адміністративної відповідальності притягнутий батько ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 було завдано матеріальні збитки, так як в результаті зіткнення транспортних засобів автомобіль марки «Рено-Дастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 отримав значні технічні пошкодження. Так, висновком експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 23 570, 96 грн.. Також, у зв`язку із пошкодженням транспортному засобу, ОСОБА_2 зазнав моральних страждань, які полягають у тому, що відповідальною за заподіяну шкоду особою відмовлено у повному та своєчасному відшкодуванні заподіяних збитків, він змушений був неодноразово звертатися до відповідача з проханням відшкодувати шкоду в добровільному порядку, однак постійні відмови призводили до стресу та роздратування. Крім того, він був та є відповідальною особою за збереження транспортного засобу, а тому, був змушений надавати пояснення на роботі щодо пошкоджень автомобіля та збереження його у первісному стані. Внаслідок пошкодження майна та самого факту ДТП, в позивача виникла роздратованість, постійні переживання та турботи пов`язані із пошкодженням автомобіля, а також з необхідність звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. А тому, вважає справедливим та адекватним розміром відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 50 000 грн. Також зазначив, що оскільки відповідач ОСОБА_3 є неповнолітньою особою, тому завдану шкоду слід стягнути з нього та його батька, відповідно положень ч. 1 ст. 1179 ЦК України. За вказаних обставин позивач просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 23 570,00 грн. матеріальної та 50 000,00 моральної шкоди та судові витрати. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу в розмірі 23 570 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 00 коп. та 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду та 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 32 коп. витрат пов`язаних із залученням експерта. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 06.12.2021 є обов`язковою для суду лише у питанні, що ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , і нею не може доводитись факт порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху, що призвело до ушкодження відповідного транспортного засобу. Судом не взято до уваги, що, як слідує із долученого до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault Duster, номерний знак НОМЕР_3 , його власником є ПП «Шериф-Берегово», однак позов поданий ОСОБА_2 . Разом з тим, до позову долучено також копію наказу №1-В від 03.01.2020 (далі - Наказ) за підписом ОСОБА_5 , де зазначено, серед іншого, «закріпити службовий автомобіль Рено Дастер (державний номер НОМЕР_3 ) за заст.директора ОСОБА_2 . Також судом проігноровано інформацію, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником ПП «Шериф-Берегово» є Лефлер ОСОБА_6 , а не ОСОБА_5 , як зазначено у вищевказаному Наказі. Тобто, наказ виданий не директором ПП «Шериф-Берегово». Відповідно неможливо ідентифікувати, чи ОСОБА_2 , який зазначений у вищенаведеному наказі, та ОСОБА_2 - позивач по даній справі, є однією і тією ж особою. Крім того, у наказі зазначено дані автомобіля як Рено Дастер, хоча згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобілем із державним номером НОМЕР_3 є Renault Duster. Більше того, відповідні позови про стягнення збитків, завданих майну, можуть заявляти власники майна, тобто у разі завдання збитків автомобілю Renault Duster із державним номером НОМЕР_3 позовну заяву повинно було подавати ПП «Шериф-Берегово», а ОСОБА_2 не має повноважень щодо стягнення збитків, завданих вказаному автомобілю. Стосовно ОСОБА_7 , то відносно нього факт завдання збитків іншому транспортному засобу ним не може доводитись даною постановою, адже він не був навіть учасником розгляду справи, не міг відповідно висловлювати свої доводи та клопотання, оскаржувати постанову тощо. Суд не взяв до уваги те, що позивачем недотримано вимоги ст. 1179 ЦК України, адже пред`являючи позов до ОСОБА_1 він не доводить факт відсутності можливості ОСОБА_3 самостійно відповідати за завдану шкоду. Тобто у разі, якщо позивач вважає, що неповнолітня особа завдала йому певних збитків, первинно він повинен спробувати стягнути відповідні збитки з цієї особи, і тільки у разі відсутності відповідних фінансових можливостей - стягувати некомпенсовані збитки із батьків. Судом проігноровано, що долучений до позовної заяви висновок експертного дослідження від 08.06.2023 є недопустимим доказом, адже він не відповідає вимогам ч. 7 ст. 102 Цивільно-процесуального кодексу України (у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок), тому не може братися до уваги під час вирішення справи по суті. Тобто, розмір завданих автомобілю збитків не доведено жодним належним та допустимим доказом. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позивач ОСОБА_2 та його представник Моняк Роман Васильович в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцій залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Печунка Віктор Омельянович подав заяву про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову. На підставі ч.2 ст.372 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез`явившихся осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2021 неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 року народження, близько 21:00 хв. в м. Берегово по вул. Стефаника сів за кермо автомобіля, після чого скоїв зіткнення з автомобілем, який належить ОСОБА_2 . Ці обставини встановлені постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 грудня 2021 року у справі №297/2961/21, якою визнано винним ОСОБА_1 винним за ч.1 статті 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім того, згідно листа начальника Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області №9370/106/27-2021 від 29.11.2021 слідує, що 19.10.2021 близько 20:55 год. неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 року народження, не маючи відповідного права на керування транспортним засобом марки «Мазда-3», реєстраційні номера Польської республіки НОМЕР_1 , рухався по вул. Стефаника в м. Берегове. Вказаний керманич не дотримуючись безпечної дистанції скоїв зіткнення в задній бампер з попутнім автомобілем марки «Рено-Дастер», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого дані автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало невиконання неповнолітнім гр. ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Однак, враховуючи, що ОСОБА_8 не досяг віку з якого може настати адміністративна відповідальність за статтею 124 та статтею 126 КУпАП, тому за вказане правопорушення притягнутий батько ОСОБА_1 за ч. 1 ст.184 КУпАП. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказана постанова та лист начальника Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області в сукупності підтверджують подію та місце адміністративного правопорушення, його обставини та суть. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача в частині відшкодування завданих йому в результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, а також недоведеності ним розміру оціненої моральної шкоди для її повного задоволення. Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного. Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року (надалі Закон №1961-IV) регулював правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час виникнення спірних правовідносин. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1 Закону №1961-IV). За вимогами статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п. 17.1. ст. 17 Закону №1961-IV страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. В п. 17.2. ст. 17 Закону №1961-IV зазначено, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. За положеннями ст. 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. У Законі №1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо - транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика. У пункті 33.1.4 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35 Закону №1961-IV). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Згідно положень підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мазда-3», реєстраційний номер Польської Республіки НОМЕР_1 , застрахована не була, даних про страхування вказаного автомобіля матеріали справи також не містять, а тому шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки повинна відшкодовуватися МТСБУ. Позивачем не надано доказів, чи він звертався до МТСБУ, чи була здійснена останнім виплата за майнову шкоду, чи отримував він відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.3 ст.13 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Частинами першою, третьою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17). З урахуванням встановленого, апеляційний суд приходить до висновку, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, а у випадку його відсутності МТСБУ. Матеріали справи не містять доказів того, що розмір спричиненої позивачу матеріальної шкоди перевищує встановлений договором страхування ліміт. Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 як винуватця у вчиненні ДТП, який на його момент був неповнолітнім, а також його батька ОСОБА_1 , та наполягав на стягненні спричиненої шкоди саме з відповідачів, МТСБУ не було залучено до справи і вимог до неї позивачем не заявлялося. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем висновок судового експерта Пчолинського Р.Ю. №ЕД-19/107-23/3870-АВ від 08.06.2023, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault, моделі Duster, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яку позивач просить стягнути з відповідачів, не є належним, допустимим та достовірним доказом у справі, оскільки у порушення вимог ч.5 ст.106 ЦПК України у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. З даного висновку також вбачається, що огляд автомобіля на предмет наявності у нього пошкоджень встановлені в акті огляду від 14.04.2023, а дорожньо транспортна пригода мала місце 19.10.2021. З врахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заподіяних йому збитків внаслідок ДТП, порушення його законних прав та наявність підстав для відшкодування заявленої шкоди. Відповідно до ч. 1 п. 3,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2023 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення. У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 26 травня 2025 року. Головуючий : Судді: