Постанова Дніпровський апеляційний суд № 191/783/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1361/25 Справа № 191/783/21 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Травкіній В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року у складі судді Костеленко Я.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом, посилаючись на те, що 04 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір кредитної лінії 8/2007 /840-МКЗ/31 на суму 24000,00 доларів США терміном на 84 місяці. З метою забезпечення виконання даного зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_2 04 вересня 2007 року було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати перед первісним кредитором у повному обсязі. Також між первісним кредитором та ОСОБА_2 04 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого, остання передала в іпотеку нежитлову будівлю (магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24 липня 2019 року між ними та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір №8/2007/840-МКЗ/31 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, за яким первісний кредитор відступив йому шляхом продажу права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року та договорами забезпечення застави, поруки, іпотеки тощо (за наявності). Зазначає, що відповідно до додатку № 1 до договору №8/2007/840-МКЗ/31 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 24 липня 2019 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 24 липня 2019 року складає 6680,63 доларів США, з яких: основний борг - 2683, 10 дол. США; проценти - 2118,59 дол. США; пеня - 1878,94 дол. США. Проте, заборгованість за кредитним договором у розмірі 6680,63 доларів США не погашена, ОСОБА_2 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором. На підставі викладеного, просили стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором кредитної лінії № 8/2007 /840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року у розмірі 7278,04 доларів США, вирішити питання судових витрат та стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин у справі, не дослідив належним чином надані докази та безпідставно відмовив у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки на час дії карантину перебіг стоків зупиняється. Окрім того, вказує, що суд фактично визнав порушення прав боржниками щодо повернення грошових коштів, однак помилково застосував до спірних правовідносин строк позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 04 вересня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії №8/2007/840-МКЗ/31, за умовами якого ОСОБА_2 відкрито кредитну лінію в сумі 24000,00 доларів США терміном на 84 місяці з 04 вересня 2007 року та строком повернення до 03 вересня 2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,4 % річних. Відповідно до графіку погашення кредиту, додатку 1 від 04 вересня 2007 року до додаткової угоди № 1 до кредитного договору, до 03 вересня 2014 року ОСОБА_2 повинен сплатити ПАТ «КБ «Надра» 38710,25 доларів США. 04 вересня 2007 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 07 вересня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого остання поручилася перед ПАТ «КБ «Надра» за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 07 вересня 2007 року, а також зобов`язалась відповідати перед первісним кредитором у повному обсязі солідарно з ОСОБА_2 ; договір іпотеки №31/1, згідно з умовами якого ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 перед ПАТ «КБ «Надра» зобов`язань за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 07 вересня 2007 року передала ПАТ «КБ «Надра» в іпотеку нежитлову будівлю (магазину), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2011 року, яке набрало законної сили 12 березня 2011 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених для погашення заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 07 вересня 2007 року у розмірі 26161,79 дол.США (624865,35 грн.) відмовлено, у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, чи одержувала вона вимогу кредитора як поручитель, чи перейшло до неї право вимоги за зобов`язанням, яке ґрунтується на кредитній угоді з боржником ОСОБА_2 та чи надавала вона ОСОБА_2 докази переходу до неї прав у зобов`язанні. 24 липня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої І.В. та ОСОБА_1 було укладено договір № 8/2007/840-МКЗ/31 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, згідно з яким ПАТ «КБ «Надра» відступило ОСОБА_1 шляхом продажу права вимоги до ОСОБА_2 за договором кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року та договорами забезпечення: застави, поруки, іпотеки тощо (за наявності). Відповідно до додатку № 1 до договору № 8/2007/840-МКЗ/31 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 24 липня 2019 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 24 липня 2019 року складав 6680,63 доларів США, з яких: основний борг - 2683, 10 дол. США; відсотки - 2118,59 дол. США; пеня - 1878,94 дол. США. Відповідно до листа-повідомлення, додаток до договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) новим кредитором ОСОБА_1 повідомлено ОСОБА_2 про заміну кредитора за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року. Вказане повідомлення було направлено на адресу поручителя ОСОБА_2 та отримано нею 30 липня 2019 року, що підтверджується описом про вкладене, фіскальним чеком та трекінгом Укрпошти. Крім того, вимоги ОСОБА_1 від 19 серпня 2019 року та від 04 червня 2020 року про погашення заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року направлялися лише поручителю та заставодавцю ОСОБА_2 та були отримані нею 27 серпня 2019 та 08 серпня 2020 року відповідно, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, фіскальними чеками та витягами трекінгу Укрпошти. Таким чином, ні повідомлень про заміну кредитора, ні вимог про погашення заборгованості за кредитом від нового кредитора ОСОБА_3 боржник ОСОБА_2 не отримував. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є сторонами у цивільній справі №191/783/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно з якою в рахунок погашення заборгованості та задоволення вимог кредитора за договором кредитної лінії № 8/2007/840-МКЗ/31 від 04 вересня 2007 року ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 , як новому кредиторові та іпотекодержателю, предмет іпотеки - нежитлову будівлю (магазин) загальною площею 114,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2022 року ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2021 року скасовано через порушення прав іншої особи ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі у справі. Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів, сплачених по зазначеному кредитному договору. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Відповідно до довідки, наданої ПАТ «КБ «Надра» вихід.№1-10-3822 від 26 травня 2016 року ОСОБА_2 , станом на 19 травня 2016 року загальна сума заборгованості по кредитному договору №8/2007/840-МК/3/31 від 04 вересня 2007 року складає 3946,43 дол.США, що включає суму основного боргу 2683,10 дол. США, відсотки 872,56 дол. США. Пеня 390,77 дол. США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем за законом після її смерті є ОСОБА_1 , до якого відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 лютого 2024 року перейшло право власності на 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 29 квітня 2024 провадження у справі в частині заявленого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 закрито. Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено парафом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення. Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Момент початку перебігу позовної давності визначений у ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно із якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила. Вагомі правові висновки щодо визначення моменту перебігу позовної давності викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18): можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст.ст.15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (п.48); аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов (п.59); позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (п.60). Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи. У зобов`язальних відносинах (ст. 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, яким є строк виконання зобов`язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. За ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Якщо кредитор змінює на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, позовна давність обчислюється від цієї дати. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 303/4448/15-ц. Судом встановлено, що кредитний договір №8/2007/840-МКЗ/31 був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» на строк з 04 вересня 2007 року по 03 вересня 2014 року. Право вимоги за вказаним договором перейшло до ОСОБА_1 24 липня 2019 року. Жодних вимог та повідомлень новим кредитором ОСОБА_2 не направлялося. Зі змісту рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року вбачається, що останній платіж за договором був здійснений ОСОБА_2 у березні 2014 року. Однак, до суду ОСОБА_1 звернувся лише 17 березня 2021 року, доказів того, що в період з вересня 2014 (дата закінчення строку дії договору) до 17 березня 2018 року (в межах строку позовної давності) відповідачем ОСОБА_2 були сплачені кошти в рахунок погашення заборгованості чи існували якісь інші обставини, які можуть слугувати підставою для переривання строку позовної давності, суду не надано, матеріали справи не містять. Таким чином, враховуючи, що з моменту порушення відповідачем зобов`язання за кредитним договором до часу звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом минуло більше трьох років, позов поданий з пропуском строку позовної давності, передбаченого положеннями ст. 257 ЦК України, про застосування наслідків якого під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено відповідачем ОСОБА_2 . Згідно із ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) зроблено висновок, «що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не пропущено, а тому наявні правові підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені обставини були предметом розгляду судом першої інстанції, на ці доводи судом було надано вичерпну відповідь. Посилання скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що його права порушені щодо повернення грошових коштів та наявні підстави для стягнення з боржника заборгованості, а тому суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом надано на ці доводи вичерпну відповідь, вказані доводи суперечать наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції в свою чергу було в повному обсязі з`ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 травня 2025 року Повний текст судового рішення складено 02 червня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна