Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36315/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36315/24 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С., повний текст судового рішення складено 11.02.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Лук`янчук О.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В : 25.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2022 по 17.01.2023; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2022 по 17.01.2023 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої премії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, за весь час затримки виплати, за період з 01.07.2021 по день фактичної виплати 25.10.2024; - зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої премії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, за весь час затримки виплати, за період з 01.07.2021 по день фактичної виплати 25.10.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у день виключення із списків особового складу йому не виплачено усіх належних видів грошового забезпечення. Остаточний розрахунок із ОСОБА_1 проведено лише на виконання рішення суду у справі №420/33282/23, однак без середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати премії. Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому акцентовано увагу на тому, що приписи статей 116, 117 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються. Також, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області акцентує увагу на тому, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але на більш як за шість місяців. Крім того, відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплачено відповідачем на користь позивача при звільненні. До того ж, на думку відповідача, позовна вимога стосовно компенсації втрати частини доходів є передчасною. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2022 по 17.01.2023. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2022 по 17.01.2023 у розмірі 29 944грн. 74 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум премії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, нарахованих 25.10.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 по справі № 420/33282/23. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 27.08.2024 по 24.10.2024, у зв`язку з порушенням термінів виплати сум премії за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, нарахованих на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/33282/23 від 04.03.2024, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. Присуджено до стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2022 по 17.01.2023 у розмірі 29 944грн. 74 коп. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу окружний адміністративний суд дійшов висновку, що розумно обґрунтований розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, становить 3000грн. Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2022 по 17.01.2023, а також здійсненого розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, викладено прохання першу частину оскаржуваного судового акту змінити, а іншу - скасувати. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 стверджує, що судом першої інстанції неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2022 по 17.01.2023. Також, на думку позивача, окружним адміністративним судом неправильно здійснено розподіл судових витрат. У свою чергу, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з обґрунтуваннями якого, останнє уважає, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку відповідача, оскаржуване рішення окружного адміністративного суду прийнято із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №16о/с від 17.01.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення 20.01.2022. Уважаючи, що ОСОБА_1 неправильно розраховано та не в повному обсязі виплачено премію, останній звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №420/33282/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №494 (по особовому складу) від 21.09.2021 "Про преміювання" в частині встановлення ОСОБА_1 премії за серпень 2021 року у розмірі 10% посадового окладу. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №542 (по особовому складу) від 12.10.2021 "Про преміювання" в частині встановлення ОСОБА_1 премії за вересень 2021 року у розмірі 10% посадового окладу. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №609 (по особовому складу) від 09.11.2021 "Про преміювання" в частині встановлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2021 року у розмірі 10% посадового окладу. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №673 (по особовому складу) від 08.12.2021 "Про преміювання" в частині встановлення ОСОБА_1 премії за листопад 2021 року у розмірі 10% посадового окладу. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДСНС України в Одеській області №676 (по особовому складу) від 18.09.2023 "Про преміювання полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 ". Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року у розмірі 120% посадового окладу за кожний місяць, з урахуванням раніше виплачених сум премії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким рішенням Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області оскарженого його в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №420/33282/23 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 - без змін. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №420/33282/23 набрало законної сили. На виконання вищеназваного судового акту Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на користь ОСОБА_1 виплачено: 10.10.2024 - 17712грн. 01коп.; 25.10.2024 - 12262грн. 16коп. З огляду на несвоєчасне проведення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області за невчасний розрахунок при виключені позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання відповідальності за затримку розрахунку при виключені військовослужбовців зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не врегульовано положеннями спеціального законодавства. У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України). Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України приписи спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником. Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Подібні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні спірного питання неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших. Статтею 117 КЗпП України у редакції чинній до 19.07.2022, обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції чинній після 19.07.2022, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Колегія суддів зазначає, що зміна нормативного регулювання впливає на його застосування до спірних правовідносин. Отже, у межах цієї справи до періоду з 17.01.2022 по 18.07.2022 підлягають врахуванню норми статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла до 19.07.2022, та правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, а з 19.07.2022 - стаття 117 КЗпП України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022. Такого підходу під час дослідження аналогічних правовідносин дотримується Верховний Суд розглядаючи справи №380/19103/22, №560/9586/22, №560/687/24, №620/5758/22. Як установлено апеляційним адміністративним судом, здійснюючи розгляд даної справи в досліджуваній частині правовідносин окружний адміністративний суд дотримався саме наведеного вище підходу, у зв`язку з чим цілком правомірно вказав про необхідність поділу періоду на дві частини, а саме до 19.07.2022 та після 19.07.2022. Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає виплаті на користь позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 17.01.2022. Згідно до наявної в матеріалах справи довідки ГУ ДСНС в Одеській області від 29.01.2025 №01/006/13 середній заробіток ОСОБА_1 за 1 календарний день становить 872грн. 77коп. Отже, за період з 17.01.2022 по 18.07.2022 (182 календарних дні) сума середнього заробітку становить 158844грн. 14коп. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц розглянула питання визначення пропорційного та співмірного розміру коштів, які підлягають стягненню з роботодавця у зв`язку з несвоєчасними виплатами працівникам. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд зазначив, що необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Верховний Суд у справі №200/4185/20-а дійшов висновку, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про виплату належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд ураховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було установлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Під час вирішення даної справи апеляційний суд враховує наведені критерії, а також визначену судом касаційної інстанції у справі №480/3105/19 формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, що лінгвістичне тлумачення тексту статті 117 КЗпП України дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку за період до 19.07.2022 виплачується в розмірі прямо пропорційному розміру невиплачених звільненому працівникові сум. Таким чином, для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2022 по 18.07.2022 (до внесення змін у статтю 117 КЗпП України) застосовуються норми статті 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, та необхідно встановити: (1) розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100; (2) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; (3) частку коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; (4) частку коштів, яку не було виплачено позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних при звільненні виплат. Так, коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору): - виплачена індексація грошового забезпечення або інша частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках. Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою: - середньоденний розмір грошового забезпечення * коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку. Здійснюючи розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку колегія суддів зазначає, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 872грн. 77коп. Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 17.01.2022. повний розрахунок проведено 25.10.2024. Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується так: - 29974грн. 17коп. (виплачена ГУ ДСНС в Одеській області на виконання рішення суду премія) / 158844грн. 14коп. (розрахована судом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, тобто за період з 17.01.2022 по 19.07.2022 (набрання чинності новою редакцією статті 177 КЗпП України), що складає 182 дні) х 100 = 18,87%. За таких обставин, розмір недоотриманих позивачем при звільненні сум складає 18,87% від суми, що підлягала виплаті за період з 17.01.2022 по 19.07.2022 (182 дні), тобто від 158844грн. 14коп. (158844грн. 14коп. х 18,87% = 29973грн. 89коп.). Колегія суддів зауважує, що сума середнього заробітку в розмірі 29973грн. 89коп. є співмірною із загальною сумою не виплачених відповідачем позивачу коштів. Відносно періоду з 19.07.2022 по 17.01.2023, тобто середнього заробітку в межах шести місяців (редакція статті 117 КЗпП України після 19.07.2022), колегія суддів зазначає наступне. Такий період налічує 183 календарних дні, а тому сума середнього заробітку становить 159716грн. 91коп. Відтак, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області має виплатити на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2022 по 17.01.2023 в загальному розмірі 189690грн. 80коп. Викладені вище обставини залишились поза увагою суду першої інстанції та вплинули на правильність розрахунку суми середнього заробітку. Щодо здійсненого окружним адміністративним судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції вказує таке. Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді. В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої. Так, як установлено колегією суддів, 05.05.2021 між адвокатським об`єднанням «Губський та партнери» та ОСОБА_1 укладено договір №373 про надання правової допомоги. Предметом даного правочину є надання адвокатським об`єднанням усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані, чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Як з`ясовано колегією суддів, на виконання умов договору про надання правової допомоги від 05.05.2021 №373 (з урахуванням додаткових угод), адвокатським об`єднанням «Губський та партнери» надано ОСОБА_1 правничу допомогу за його позовом до ГУ ДСНС в Одеській області щодо порушення строків повного розрахунку при звільненні. Згідно додаткової угоди №5 від 18.10.2024 гонорар адвокатського об`єднання «Губський та партнери» складає 8400грн. З матеріалів справи убачається, що за отриману правову допомогу ОСОБА_1 сплачено на користь адвокатського об`єднання «Губський та партнери» гонорар в сумі 8400грн. (платіжна інструкція від 21.11.2024 №@2PL127445. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 8400грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною, адже дана справа є типовою, відноситься до справ незначної складності, її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 3000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об`єктивно визначена окружним адміністративним судом. З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд погоджується із мотивами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції з власної ініціативи зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке. Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Як установлено апеляційним адміністративним судом, у поданому ГУ ДСНС в Одеській області до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачем викладено власні заперечення стосовно заявлених ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8400грн. За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводу позивача про те, що окружним адміністративним судом з власної ініціативи зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу. Не є юридично спроможним також довід скаржника про те, що суд першої інстанції втрутився у відносини адвоката з позивачем, які визначено договором про надання правової допомоги від №373 від 05.05.2021, в частині визначення гонорару в розмірі 8400грн., з урахуванням наступного. Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Як установлено судом апеляційної інстанції, надаючи оцінку досліджуваним правовідносинам окружний адміністративний суд керувався саме такими критеріями. У межах спірних спірного питання ГУ ДСНС в Одеській області доведено, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, який визначено у фіксованому розміру (гонорар), не є співмірним зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, а тому судом першої інстанції цілком правомірно зменшено суму судових витрат до 3000грн. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 висновки щодо суми середнього заробітку, яку має бути виплачено ГУ ДСНС в Одеській області на користь ОСОБА_1 не відповідають обставинам справи, а тому така частина судового акту підлягає зміні. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 змінити в частині суми середнього заробітку, яку має бути виплачено ГУ ДСНС в Одеській області на користь ОСОБА_1 . Прийняти у відповідній частині нове судове рішення. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2022 по 17.01.2023 в сумі 189690грн. 80коп. В іншій частині вимог апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №420/36315/24 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.В. Лук`янчук О.І. Шляхтицький