Постанова 4805 № 296/8577/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/8577/23 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №296/8577/23 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019 у розмірі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. В обґрунтування позову зазначало, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії №592330272. Відповідно до умов договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник у відповідних порядку та умовах зобов`язалася повернути кредит, виплачувати проценти за користування ним, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на відповідних умовах. Вказує, що банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. У свою чергу, ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 22 січня 2023 року має заборгованість у сумі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. Зазначає, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Вказує, що з метою досудового та добровільного врегулювання спору, АТ «Сенс Банк» на адресу позичальника направило досудову вимогу від 05 червня 2023 року щодо виконання договірних зобов`язань, яку ОСОБА_1 залишила без реагування. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Стверджує, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження виконання банком взятих на себе зобов`язань. Зазначає, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк», відтак підтверджується, факт укладення 18.11.2019 між сторонами кредитного договору, що був підписаний відповідачем, з якого вбачається, що остання підтвердила акцепт публічної пропозиції та укладення договору між нею та банком на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці www.alfabank.ua або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі. Вказує, що долучений банком до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Зазначає, що надана банком виписка, яка була долучена до позовної заяви, підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено також у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. Вказує, що суд першої інстанції не здійснив власного розрахунку заборгованості, поверхнево та формально підійшов до розгляду даної справи, а також і відповідач не надав власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого банком. Зазначає, що досудова вимога була надіслана на адресу відповідача, відтак, кредитор направляв споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене наявними в матеріалах справи доказами. Звертає увагу на те, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що договірні відносини між банком і відповідачем виникли 18.11.2019. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. 28 травня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що строк кредитування було визначено сторонами на 15 місяців, а тому кінцевим терміном повернення кредиту є 19.02.2021. Вказує, що відповідно до виписки по рахунку за кредитною картою ОСОБА_1 відсотки нараховувалися у період з 18.11.2019 по 17.02.2023. Зазначає, що з огляду на закінчення строку кредитування, нарахування позивачем процентів після спливу визначеного договором строку кредитування не відповідає положенням закону. Жодних договорів пролонгації між сторонами не укладалося, погодження на продовження строку користування карткою позичальником матеріали справи не містять. Вказує, що розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, оскільки з нього неможливо встановити, яку кредитну карту отримала відповідач. Стверджує, що надані банком докази об`єктивно не підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі. Вказує, що отримання кредитором комісійної винагороди в розмірі 18 712,24 грн від суми кредиту є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування». Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася з офертою на укладання угоди про надання кредиту №592330272 до АТ «Альфа-Банк», яка була акцептована банком. У вказаній оферті визначено умови споживчого кредиту: тип кредиту «споживчий кредит»; сума кредиту 6 633,89 грн; процентна ставка, % річних 0,01 %, тип ставки - фіксована; за надання кредиту 7,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладання угоди; строк кредиту - 15 місяців. Додатком № 1 до угоди про надання кредиту №592330272 від 18.11.2019 є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супровідних послуг, який підписаний ОСОБА_1 . Підписанням оферти клієнт надав згоду банку на передачу до кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку, передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений, у тому числі, у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ. Відповідно до паспорту споживчого кредиту, що підписаний 18.11.2019 ОСОБА_1 , встановлено, що тип кредиту - споживчий кредит, мета отримання кредиту - споживчі цілі, сума/ліміт кредиту - 6 633, 89 грн., спосіб і строк надання кредиту - безготівковим шляхом, строк кредитування - 15 місяців, графік платежів - до 19 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 522,00 грн., загальна кількість платежів - 15; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 0, 01%, загальні витрати за кредитом -1631,47 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту - 7 831,37 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019 станом на 22 січня 2023 року за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами АТ «Сенс Банк» до позовної заяви було додано виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.11.2019 по 28.02.2023. 12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 05.06.2023 на адресу позичальника позивачем було направлено досудовому вимогу щодо виконання договірних зобов`язань та погашення простроченої заборгованості у сумі 41 585,89 грн., однак доказів виконання вказаної вимоги відповідачкою матеріали справи не містять. З опису вкладення у цінний лист вбачається, що ОСОБА_1 направлено за адресою: АДРЕСА_1 досудову вимогу АТ «Сенс Банк». Відповідно до печатки Укрпошти датою направлення є 07.06.2023. Також позивачем надано список «85» згрупованих відправлень Укрпошта Станждарт поданих АТ «Сенс Банк», з якого слідує, що ОСОБА_1 направлено за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення, де зазначено номер відправлення 0504576718920. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено право банку на договірне списання сум відсотків, комісій та інших платежів. Крім того, відповідно до виписки по рахунку за кредитною картою відповідача здійснювалось списання коштів за овердрафт, комісія за обслуговування основної картки та розрахунково-касове обслуговування картки, що не передбачено умовами укладеного договору. Розрахунок заборгованості не містить інформації щодо порядку здійснених обрахунків. Суду також не надано доказів на підтвердження видачі кредиту. Надана позивачем виписка по банківському рахунку підтверджує самостійне списання позивачем відсотків, комісій за користування кредитом, тоді як відсутні письмові докази на підтвердження повноважень банку на вказані дії; письмове доручення відповідача на списання відсотків, комісій, штрафів відсутнє. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Виконання кредитором своїх зобов`язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов`язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи розрахунку заборгованості за кредитом у гривні. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1054 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У справі, що переглядається встановлено, що між сторонами у належній письмовій формі укладено кредитний договір №592330272 від 18.11.2019. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019 банк виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні кошти. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 18.11.2019 по 28.02.2023 відповідач користувалася кредитними коштами, здійснювала перекази, сплачувала частково заборгованість та проценти за користування кредитними коштами, що також підтверджує факт укладення кредитного договору. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019 станом на 22 січня 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. Таким чином, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачкою коштів за вказаним вище договором, користування кредитними коштами, часткову сплату платежів та не належне виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019. ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Сенс Банк» та не довела відсутність заборгованості. Відтак встановивши, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом в судовому порядку та стягнення з відповідача на його користь заборгованість за кредитом в розмірі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За наведених вище обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову АТ «Сенс Банк». Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2684 грн та апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн., а всього 6317,60 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №592330272 від 18.11.2019 у розмірі 41 585,89 грн., з яких: 20 613,62 грн - тіло кредиту, 166,40 грн - відсотки за користування кредитом, 18 125,41 грн - прострочене тіло кредиту, 2680,46 грн - відсотки за прострочену заборгованість. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2684 грн та апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн., а всього 6317,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді