Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/5184/22

Справа № 308/5184/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 квітня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Собослоя Г.Г., з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кислий Андрій Матвійович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року у складі судді Крегул М.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в с т а н о в и в : У травні 2022 року ОСОБА_2 звернулася в суд із даним позовом, згідно якого просила суд: визнати земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території с.Концово, Холмківської сільської ради, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії IV- ЗК №026945) спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2частину земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території с.Концово, Холмківської сільської ради, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №026945); визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану на території с.Концово, Холмківської сільської ради, (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії IV-ЗК №026945); визнати об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.06.1995 між нею та відповідачем ОСОБА_1 було укладено шлюб, від якого у них народилися двоє дітей донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07 лютого 2022 року відповідачем ОСОБА_1 по справі подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. У зв`язку з цим, позивачем подано позов про поділ спільного сумісного майна подружжя. Зазначала, що за час перебування у шлюбі та за спільні кошти вони з відповідачем набули значну кількість нерухомого та рухомого майна, а саме: земельну ділянку 0,10 га в с. Концово Холмківської сільської ради Ужгородського району для будівництва та обслуговування житлового будинку; будинок АДРЕСА_1 загальною площею 354,80 м.кв., житловою площею 164,30 м.кв. (об`єкт незавершеного будівництва); автомобіль марки AUDI 80, 1988 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; транспортний засіб «Камаз», 1989 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ХТС 551110К0022786; транспортний засіб «ГАЗ 5312», 1986 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 ; транспортний засіб «КАМАЗ», 1990 року виписку, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 ; транспортний засіб «екскаватор-навантужувач», реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_9 . При цьому, у зв`язку з відсутністю можливості самостійно довести право власності відповідача на транспортні засоби, позивач за результатами витребуваних судом доказів, подала до суду позовну заяву про збільшення позовних вимог, просила окрім вище наведеного визнати вказані транспортні засоби спільною сумісною власністю та здійснити поділ транспортних засобів між подружжям наступним чином: автомобіль марки AUDI 80, 1988 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 виділити у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного автомобіля в розмірі 74 034 грн (сімдесят чотири тисячі тридцять чотири грн.); транспортний засіб «Камаз», 1989 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ХТС 551110К0022786 виділити у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 501 786 грн. (п`ятсот одна тисяча сімсот вісімдесят шість грн.); транспортний засіб «КАМАЗ», 1990 року виписку, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 виділити у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 472 995 грн. (чотириста сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн.); транспортний засіб «екскаватор-навантужувач», реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_10 виділити у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 884 295 грн. (вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять грн.). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 , в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність (одну другу) ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність (одну другу) ідеальну частку об`єкта незавершеного будівництва житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_11 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , транспорті засоби: автомобіль марки AUDI 80, 1988 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , транспортний засіб «Камаз»,1989 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ХТС 551110К0022786; транспортний засіб «КАМАЗ», 1990 року виписку, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 ; транспортний засіб «екскаватор навантужувач», реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_13 . В порядку поділу спільного майна подружжя, автомобіль марки AUDI 80, 1988 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , виділено у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного автомобіля в розмірі 74 034 грн. (сімдесят чотири тисячі тридцять чотири грн.). В порядку поділу спільного майна подружжя, транспортний засіб «Камаз», 1989 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , ХТС 551110К0022786, виділено у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 501 786 грн. (п`ятсот одна тисяча сімсот вісімдесят шість грн.). В порядку поділу спільного майна подружжя, транспортний засіб «КАМАЗ», 1990 року виписку, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , виділено у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 472 995 грн. (чотириста сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять грн.). В порядку поділу спільного майна подружжя, транспортний засіб «екскаватор-навантужувач», реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 , номер кузова НОМЕР_13 , виділено у власність відповідача ОСОБА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частину зазначеного транспортного засобу в розмірі 884 295 грн. ( вісімсот вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять грн.). У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кислий Андрій Матвійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є недоведеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити. Вказує, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК чи іншими нормативними актами не передбачено, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 25.08.2020 у справі № 760/21223/17-ц. Зазначає, об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не прийнятий до експлуатації та відносно нього не здійснена державна реєстрація, відтак на цей об`єкт не виникло право власності. Вказує на недоведеність позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації за 1/2 частину вартості транспортних засобів, оскільки нею не надано належних та допустимих доказів вартості транспортних засобів, зокрема висновку експерта з питань оцінки вартості транспортних засобів, а наведена нею оцінка не може братися до уваги судом, адже вона не є спеціалістом у сфері оцінки вартості транспортних засобів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник апелянта адвокат Кислий А.М. підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Представник позивачки адвокат Демченко Т.С. заперечила подану апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково заявлений позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки такий відповідає обставинам справи та вимогам закону. Матеріалами справи встановлено, що згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2022 року справа № 308/1877/22 шлюб зареєстрований 17.06.1995 року виконкомом Лютянської сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області, за актовим записом №12, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_14 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. 06.05.1997 року відповідачу ОСОБА_1 Холмківською сільською Радою народних депутатів був виданий на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.1997 року, Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 72, площею 0,10га , що розташована в с. Концово, Холмківської сільської ради. На вказаній земельній ділянці - АДРЕСА_1 , побудований будинок садибного типу, готовністю 88%, що визнається сторонами, а також підтверджується паспортом на забудову земельної ділянки, згідно якого 19.05.1997 року ОСОБА_1 . Ужгородською районною державною адміністрацією надано дозвіл на забудову ділянки, дозволом на право виконання будівельних робіт технічним паспортом від 30.03.2022 року. Згідно висновку про вартість будинку від 25.04.2022 року, такий складається з двох поверхів, побудований (недобудований), загальною площею 354,8 кв.м., житловою 164,30 кв.м. Згідно інформації Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській щодо зареєстрованих за відповідачем ОСОБА_1 права власності на транспортні засоби № 10/3127-22 від 04.01.2023 року за відповідачем гр. ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_12 , рахується зареєстрованим екскаватор-навантажувач, марки «JCB 3СХ», 2007 року випуску, заводський номер НОМЕР_13 , номерний знак НОМЕР_8 . З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Закарпатській області № 31/7-123 від 19.01.2023 року слідує, що станом на 11.01.2023 року в Єдиному державному реєстрі ТЗ стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_12 , міститься інформація, що 04.03.2020 року за ним зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу транспортний засіб «КАМАЗ 5511», 1990 року випуску, VIN № НОМЕР_7 , з державним номерним знаком НОМЕР_6 . Також з відповіді сервісного центру № 31/7-1054 від 30.03.2023 року вбачається, що станом на 29.03.2023 року в Єдиному державному реєстрі ТЗ міститься інформація: -16.11.2004 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу AUDI 80 1.8 S, 1988 року випуску VIN № НОМЕР_15 , д.н.з. НОМЕР_1 за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; -18.06.2006 року здійснено реєстрацію ТЗ придбаного на аукціоні товар. біржі КАМАЗ 55111, 1989 року випуску VIN № НОМЕР_16 , д.н.з. НОМЕР_3 за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; -04.03.2020 року зареєстровано за договором купівлі-продажу КАМАЗ 5511, 1990 року випуску, VIN № НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_6 за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 . Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України. Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), положення ст. ст. 60 та 70 СК України, ст. 368 ЦК України, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вищевказане майно подружжя було придбане сторонами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 під час шлюбу, за їхні спільні кошти та побудоване спільними зусиллями подружжя, оскільки зворотного суду відповідачем ОСОБА_1 , його представником не доведено, а тому таке майно є спільною сумісною власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Приписами частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації - з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації - з моменту державної реєстрації. Згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього. До цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, а отже є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям. Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 525/511/16-ц, від 20 лютого 2020 року у справі № 496/6067/15-ц. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Зокема, у Постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 454/1678/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 488/3103/17-ц викладено правові висновки, з яких вбачається, що за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Однак, як зазначено у вказаній вище Постанові Верховного Суду, у разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва, суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Правовий аналіз наведених вище норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення. Матеріалами справи установлено, що об`єкт незавершеного будівництва спірний будинок, в АДРЕСА_1 , зведений сторонами за час шлюбу, на земельній ділянці, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва становить 88%, що дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, та довести до завершення будівництво об`єкта нерухомого майна, однак, такий не введений в експлуатацію саме із-за поведінки відповідача ОСОБА_1 , який заперечує право позивача на частку у майні та можливості її реалізувати своє право на поділ даного нерухомого майна. З врахуванням наведеного даний об`єкт нерухомого майна може бути предметом поділу майна подружжя та визнання в судовому порядку права на часту у майні за кожним з подружжям. Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 509/2196/15-ц, провадження № 61-13288св23). За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що транспортні засоби зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1 та житловий будинок АДРЕСА_1 , (об`єкт незавершеного будівництва), набуті сторонами за час зареєстрованого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, і виходячи із презумпції рівності часток подружжя у спільному майні, обґрунтовано в порядку поділу визнав за кожним з подружжя право на частину даного майна, та стягнувши на користь позивача компенсацію за частину транспортних засобів, що залишились у власності відповідача. Доводи апеляційної скарги про недоведеність вимог позивача про визнання за нею право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , оскільки такий не прийнятий до експлуатації та не здійснена його державна реєстрація, є безпідставними, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вищевказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини між сторонами, а тому не заслуговують на увагу. Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем вартості транспортних засобів. Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Матеріалами справи установлено, що ухвалою суду першої інстанції від 30.05.2023 року задоволено клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів та зобов`язано відповідача ОСОБА_1 з метою проведення оцінки майна надати суб`єкту оціночної діяльності ОСОБА_6 технічні паспорти та доступ до належних та зареєстрованих за ОСОБА_1 на праві власності вищевказаних транспортних засобів в термін до 12.06.2023 року. Дана ухвала суду була вручена відповідачу ОСОБА_1 , який був присутній під час розгляду клопотання про забезпечення доказів і зобов`язувався надати вказані в ухвалі документи та доступ до належних йому транспортних засобів. Однак, відповідач ОСОБА_1 не вжив жодних заходів до виконання даної ухвали та не надав технічні паспорти та доступ до зареєстрованих за ним транспортних засобів. Ухвалою суду першої інстанції від 09.02. 20024 року до відповідача ОСОБА_1 за невиконання ухвали суду від 30.05.2023 року застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 8052 грн. У подальшому відповідач ОСОБА_1 так і не виконав вищевказану ухвалу суду, а також не подав жодних доказів на спростування вартості спірних транспортних засобів, яка визначена позивачем. Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. З врахуванням наведеного суд першої інстанції у підтвердження вартості транспортних засобів обґрунтовано взяв до уваги докази, подані суду позивачкою. Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, з достатньою повнотою з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, та правомірно частково задовольнив заявлений позов . Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кислий Андрій Матвійович, залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 квітня 2025 року . Головуючий: Судді: