Постанова 4811 № 461/6294/16-ц

Справа № 461/6294/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В. В. Провадження № 22-ц/811/4017/24 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Підлужного В.І. з участю: представника АТ КБ «Привабанк» - Карпінського С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2024 року,- ВСТАНОВИВ: у листопаді 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду із заявою про роз`яснення рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення заборгованості. В обгрунтування заяви покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 12 березня 2018 року, розірвано договір № SAMDN01000712401709 (Вклад «Стандарт») від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7363.68 доларів США та 1899.83 грн. судових витрат. Вищезазначеним рішенням суду, крім заборгованості за договором банківського вкладу на користь ОСОБА_1 стягнуто в тому числі і відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 1363.68 доларів США, які за своєю природою є доходом позивача, що відповідно до законодавства підлягає оподаткуванню. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» як юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору за рахунок доходів, нарахованих на підставі рішення суду, незалежно від того, яким чином здійснюється виконання рішення суду. Якщо юридична особа виплачує будь-які доходи фізичній особі, то вона зобов`язана із сум доходу вирахувати податки, сплатити їх до бюджету, а суму, яка залишилася, виплатити такій фізичній особі. У даному випадку у нього з однієї сторони виник обов`язок виконати рішення суду, а з іншої сторони з доходів, які підлягають виплаті фізичній особі, утримати та сплатити від імені такої особи податки. Однак, ухвалюючи рішення, суд захистив права позивача, однак не врахував, що суми, які підлягають виплаті позивачу, є її доходом, який підлягає оподаткуванню. З наведених підстав просить роз`яснити рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16-ц, а саме: -чи мають суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» позивачу з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України; -за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2024 року у задоволенні заяви адвоката Карпінського Сергія Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про роз`яснення судового рішення від 21.04.2017 у цивільній справі № 461/6294/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення боргу відмовлено. Ухвалу суду оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що резолютивна частина рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі №461/6294/16-ц викладена коректно та підстав для різночитання чи суперечностей ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині немає, є помилковим, оскільки суми, стягнуті судом на користь позивача, підлягають оподаткуванню, однак це не враховано судом при ухваленні рішення. Необхідність роз`яснення рішення суду полягає у тому, що під час його виконання з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» стягують кошти в більшій сумі, ніж присуджено рішенням суду, оскільки банк як податковий агент фізичної особи, зобов`язаний сплатити за позивача податки і збори. Таким чином, виникла необхідність у роз`ясненні, а саме, за рахунок яких саме коштів Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» як податковий агент зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми зазначені в резолютивній частині рішення суду підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України. З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду та ухвалити постанову, якою заяву задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» Карпінського С.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про роз`яснення рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви стосуються роз`яснення виконання рішення суду, підставності застосування податкового законодавства при виконанні рішення суду, рішення суду є чітким та зрозумілим, а відтак відсутні підстави для його роз`яснення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судове рішення це акт, яким закінчується розгляд цивільної справи, яке відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюється судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена (ч. 4 ст. 271 ЦПК України). Роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків з приводу його зрозумілості. Відповідно до роз`яснень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі» роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається кілька варіантів тлумачення; роз`яснюються не висновки, яких дійшов суд, а ухвалене судове рішення; підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз`яснення інших частин судового рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру для примусового виконання. Роз`ясненням судового рішення фактично є викладення його змісту таким чином, щоб ті його частини, які викликають труднощі для його розуміння, були висвітлені чіткіше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи судове рішення, не вправі вносити будь-які зміни в ухвалене судове рішення. Тобто, процесуальна процедура роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. При цьому, роз`яснено може бути виключно судове рішення, яке підлягає виконанню. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення судового рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення. Суд може відмовити у роз`ясненні судового рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз`ясненню. Крім того, відповідно до ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.11.2017, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Голови правління Дубілета Олександра Валерійовича. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 363 (сім тисяч триста шістдесят три) долари 68 центів США заборгованості та 1899 (одну тисячу вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 83 копійок судових витрат.. Постановою Верховного Суду від 12.03.2018, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року залишено без змін. Зі змісту резолютивної частини рішення суду вбачається, що суд у даній справі вирішував питання виключно в межах заявлених позовних вимог, якими були розірвання договору №SAMDN 01000712401709 (вклад «Стандарт» с ежемесячной выплатой) від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7 363 (сім тисяч триста шістдесят три) доларів 68 центів США заборгованості. Із заяви АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що заявник просить роз`яснити рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16-ц, зазначивши в ухвалі про роз`яснення рішення суду про те, чи мають суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» позивачу з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України; за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету, якщо суми, зазначені в резолютивній частині рішення суду, підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України. Аналіз змісту заяви АТ КБ «Приватбанк» про роз`яснення рішення суду свідчить про те, що шляхом роз`яснення рішення суду заявник фактично просить роз`яснити порядок виконання рішення суду, застосування податкового законодавства при виконанні рішення суду про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором депозиту. Колегія суддів зазначає, що правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) зі стягнутої судом суми заборгованості, яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за умовами депозитного договору знаходяться у площині податкових, а не цивільних відносин, які виникли з підстав укладення договору депозиту, а тому суд при вирішенні спору про стягнення заборгованості за договором депозиту не вирішує питання про належні до сплати податки (обов`язкові платежі). Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення суду не було враховано, що суми заборгованості, стягнуті на користь ОСОБА_1 підлягають оподаткуванню, а необхідність роз`яснення рішення суду полягає у тому, що під час його виконання з АТ КБ «ПриватБанк» будуть сплачені кошти в більшій сумі, ніж присуджено рішенням суду, оскільки банк, як податковий агент фізичної особи, зобов`язаний сплатити за позивача податки і збори. Колегія суддів вважає, що не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для роз`яснення рішення суду доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що заявнику не зрозумілий порядок виконання рішення суду в частині оподаткування стягнутої судом суми. У резолютивній частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 року зазначено суму заборгованості, яка підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , резолютивна частина рішення суду є цілком зрозумілою, не містить суперечностей, неточностей або кількох можливих варіантів тлумачення, заявник у поданій ним заяві про роз`яснення рішення суду не зазначив, у чому саме полягає незрозумілість рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 року не потребує будь-яких роз`яснень, а тому відсутні підстави для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про роз`яснення рішення суду. За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк», вірно врахував на те, що заявник фактично просив роз`яснити застосування податкового законодавства при виконанні рішення суду, що, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є підставою для роз`яснення рішення суду. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив наступне. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи особи. У підпункті 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України, наведено перелік визначених законодавцем видів пасивного доходу. Одним із видів такого доходу є, зокрема, проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інші проценти (у тому числі дисконтні доходи). Визначення терміну «проценти» міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит. Ураховуючи положення підпунктів 170.4.1 і 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, банк або інша фінансова установа виступає у ролі податкового агента і автоматично здійснює нарахування та стягнення процентів за депозитом. Таким чином, законом фактично чітко визначено імперативний порядок сплати податків та інших обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом, однак це з вразуванням вищенаведених висновків суду, не є підставою для роз`яснення рішення Галицького районного суду м. Львова від 21.04.2017 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28.05.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк