Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/592/25

Справа № 930/592/25 Провадження № 33/801/541/2025 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач: Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 30 травня 2025 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , встановив: Постановою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, а також стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника адвоката Снітка В.А. про скерування матеріалів справ про адміністративне правопорушення за місцем проживання ОСОБА_1 - Ямпільського районного суду Вінницької області, оскільки для даної категорії справ передбачена альтернативна підсудність. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які би підтвердили вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не розглянув його клопотання про проведення розгляду справ в режимі ВЗК, чим позбавив його права на захист. До апеляційної скарги апелянт додав клопотання де просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що розгляд справи проводився судом першої інстанції у його відсутність, про результати розгляду справи він не був повідомлений. Водночас, дізнавшись про судове рішення через офіційний сайт «Судова влада» ним було подано 04.04.2025 року апеляційну скаргу, проте через відсутність клопотання про поновлення строку, вона була повернена без розгляду. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріали справи, у яких відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Пояснив, що після ДТП він розгубився і не зміг пояснити свою позицію, яка полягає в тому, що відрив колеса стався через нерівності на дорозі. Саме це він хотів пояснити в Ямпільському районному суді, куди просив спрямувати справу. Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав. Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 263982 водій ОСОБА_1 06 березня 2025 р. о 16 год. 35 хв. на автодорозі М30 431 км 600 м поблизу в`їзду в с. Медвежа, керуючи автомобілем «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не забезпечив технічно-справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху транспортного засобу у причепа автомобіля відірвалось заднє колесо та пошкодило автомобіль «Volkswagen T6» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 який рухався в смузі зустрічного руху, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3а ПДР України, а тому його дії були кваліфіковані за статтею 124 КпАП України. Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Пунктом 2.3 ПДР України, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність в діях останнього складу даного правопорушення. Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, на якій зафіксовано обстановку місця події та пошкодження транспортного засобу з фото-таблицею до неї, письмовими поясненнями водія ОСОБА_3 . Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 63 Конституції України відмовився від будьяких пояснень. Водій ОСОБА_3 в поясненнях зазначив, що він їхав з м. Немирів в напрямку м. Вінниці, пі час руху у транспортного засобу що їхав по зустрічній смузі вискочило колесо. Намагаючи уникнути зіткнення з колесом він здійснив маневр, проте не встиг цього зробити, внаслідок чого колесо того транспортного засобу пошкодило його автомобіль. В матеріалах провадження наявна схема ДТП, яка складена у відповідності з вимогами наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. У вказаній схемі зафіксовано наступне: ділянку дороги, на якій відбулось ДТП, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів, пошкодження, які автомобілі отримали внаслідок ДТП. Розташування транспортних засобів, характер пошкоджень автомобілів, відображених на схемі місця ДТП, підтверджують факт відриву лівого колеса причепа до автомобіля «Renault Duster», що спричинило до пошкодження транспортного засобу «Volkswagen T6» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Схема ДТП складена у присутності водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ними підписана, при цьому будь-яких зауважень, заяв, скарг водії не подавали. Наявною в матеріалах справи фото-таблицею зафіксовано ушкодження транспортних засобів після зазначеної ДТП, а також те, що у прицепа до автомобіля «Renault Duster» відсутнє колесо, яке відлетіло під час руху. Отже, зазначені докази підтверджують причетність транспортного засобу «Renault Duster» з причепом під керуванням ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, механізм її настання. Згідно пункту 2.3 (а) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Враховуючи пояснення учасників ДТП, досліджені матеріали справи судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Renault Duster» з причепом не забезпечив відповідний технічний стан транспортного засобу, і як наслідок в у причепі д.н.з. НОМЕР_3 , під час руху відбувся відрив колеса, яке по інерції вилетіло на зустрічну смугу руху, де зіткнулося із транспортним засобом «Volkswagen T6» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та завдало цьому транспортному засобу пошкодження. Твердження ОСОБА_1 про безпідставність відмови в задоволенні клопотання про скерування матеріалів справ про адміністративні правопорушення відносно нього за місцем його проживання, вважаю необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 276 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою цієї статті дійсно передбачено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Водночас, згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні положень ст. 276 КпАП України», у випадку, коли законом передбачена альтернативна підсудність (ч. 2 ст.276 КпАП України), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ. Отже, аналіз положень ст. 257 КпАП України свідчить про те, що місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністративне правопорушення було вчинено ОСОБА_1 на автодорозі М30 431 км 600 м поблизу в`їзду в с. Медвежа Немирівської міської громади Вінницької області, що відноситься до територіальної підсудності Немирівського районного суду Вінницької області. Відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність клопотання захисника ОСОБА_4 про скерування справи на розгляд до Ямпільського районного суду Вінницької області, оскільки нормами діючого КпАП України питання зміни територіальної підсудності справи, шляхом направлення її для розгляду до іншого суду, на стадії судового розгляду не передбачене, а протоколи про адміністративні правопорушення правильно направлені для розгляду за місцем вчинення правопорушення до Немирівського районного суду Вінницької області. В зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в зв`язку з незадоволенням клопотання про передачу справи до іншого суду ОСОБА_1 нібито був позбавлений права на захист. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав вірну оцінку доказам та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, порушив п.п. 2.3 (а) ПДР України, що у комплексі всіх вихідних факторів дії перебуває у причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України. Посилання апелянта на невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального та матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, є правовою підставою адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному статтями 251, 252 КпАП України. Ні в апеляційній скарзі, ані в усних поясненнях апеляційному суду ОСОБА_1 не навів іншої версії події ніж та, яка викладена в протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду першої інстанції. Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, а відтак постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись статтями 251, 268, 289, 294 КпАП України, Суд,- постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І.М. Стадник