Ухвала КЦС ВС № 592/14387/23

УХВАЛА 29 травня 2025 року м. Київ справа № 592/14387/23 провадження № 61-6711 ск25 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 травня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 37 304,14 грн; по внескам з обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 55,06 грн та 61,36 грн - заборгованість по внескам за послугу заміни ВКО; заборгованість з абонплати - 34,10 грн; 469,64 грн - 3% річних; 1 234,34 грн - пені та 1 741,14 грн - інфляційних збитків. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 31 жовтня 2020 року по 30 листопада 2023 року в сумі 37 304,14 грн; заборгованість за надані послуги із внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 55,06 грнта 61,36 грн заборгованості з внесків за послугу заміни ВКО; заборгованість за надані послуги з абонентської плати в сумі 34,10 грн; 469,64 грн - 3% річних; 1 234,34 грн - пені та 1 741,14 грн -інфляційних збитків. 21 травня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2025 року (на час подання касаційної скарги) - 3 028,00 грн. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову у цій справі становить 40 899,78 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000). Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій. У касаційній скарзі заявник посилається на випадки, передбачені підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню. Заявник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга стосується вирішення фундаментальних питань права, а її розгляд сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики для захисту прав і законних інтересів громадян України. Верховний Суд, враховуючи предмет позову та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які фактично зводяться до необґрунтованості судових рішень та необхідності переоцінки доказів, що згідно з статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими твердженнями заявника не погоджується і вважає їх необґрунтованими. Заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також заявник посилається на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки подальше поширення такої практики може зачіпати інтереси широкого кола осіб, та має для нього виняткове значення з огляду на його майновий стан та необмежений в часі конфлікт. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Зазначені заявником доводи зводяться до незгоди особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями простягнення заборгованості у загальному розмірі 40 899,78 грн та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції. Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо. Проте, заявником не доведено, а колегією суддів не встановлено значного суспільного інтересу до справи № 592/14387/23 в контексті наведених вище критеріїв чи її виняткового значення для особи, яка подає скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення. Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_1 скористався. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, зупинення виконання судового рішення та відстрочення (розстрочення) сплати судового збору вирішенню не підлягають. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 травня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарг матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара