Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/480/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/480/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 296/480/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 05 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пилипюк Л.М. у місті Житомирі, в с т а н о в и в: У січні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»», позивач, товариство) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 541,74 грн, судовий збір та 9 200 грн витрат на правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначав, що 23 січня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відповідальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка - 26% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитної лінією, але не менше 50 грн. Вказував, що АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Стверджував, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача. Вказував, що станом на 20 грудня 2021 року за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 32 541,74 грн. 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 23 січня 2018 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Заочним рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 05 березня 2025 року у задоволені позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є передчасним та таким, що ухвалено без належного дослідження доказів, які містяться в матеріалах справи. Зазначає, що скаржником разом із позовною заявою надано оферту відповідача на отримання кредиту, в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту. На підтвердження прийняття даної оферти відповідача АТ «Альфа Банк» було вчинено конклюдентні дії, а саме, видано кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи. Більш того, в наданій до позовної заяви оферті відповідача чітко зазначено, що останній підтверджує власноручним підписом, що йому на його оферту АТ «Альфа Банк» надано акцепту. Вважає, що укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем відбулося саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача АТ «Альфа Банк». Стверджує, що надані виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем усупереч вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано належних, достовірних і допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору CCNG-630842031 від 23 січня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , отримання ним кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених у позові, наявності у нього заборгованості за даним договором і підстав для їх стягнення. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, мотивуючи наступним. Із позовних вимог убачається, що 19 травня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Згідно даної копії оферти укладено угоду про надання кредиту № 501143425, відповідно до умов якої ОСОБА_1 запропонував банку відкрити йому поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 200 000 грн. Умови кредитування: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 25 450,00 грн, процентна ставка фіксована 33,00% річних, 28,00 % річних за період з 12-го по 23-й місяць користування кредитом, 23,00 % річних - за період з 24-го по 36-й місяць користування кредитом, строк кредитування 36 місяців. Дата повернення кредиту 20 травня 2022 року. Для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № 29093501143425 (п.2 оферти на укладення Кредитного договору). Відповідно до умов кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: сума кредиту до 200 000 грн, процентна ставка фіксована 26,00 % річних, строк дії кредитної картки 3 роки з моменту випуску. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн (а.с. 6). Також у матеріалах справи є копія підписаного 19 травня 2019 року паспорту споживчого кредиту (а.с. 7). Згідно долученого до позову розрахунку заборгованості, станом на 20 грудня 2021 року по даному кредитному договору заборгованість становить 32 541,74 грн (а.с.26). Також із матеріалів справи убачається, що 20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №

4. Відповідно до копій акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року, платіжного доручення від 20 грудня 2021 року № 34291, витягу з реєстру договорів права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими вимогами, АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором CCNG-630842031 від 23 січня 2018 року. Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору ( стаття 634 ЦК України). Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України). За приписами частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Частиною 1статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1статті 519 ЦК України). Представником Товариства до позовної заяви долучені копії наступних документів: - оферти на укладання угоди про надання кредиту № 501143425, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії; - договору факторингу №4 від 20.12.2021, який був укладений між АТ «Альфа банк» і позивачем. Однак, в той же час, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501143425, обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19 травня 2019 року, адже згідно виписки з додатку до договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року АТ "Альфа Банк" відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за конкретним кредитним договором з певним номером ССNG-630842031 від 23 січня 2018 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що цей номер та назва не міститься в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 501143425, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, а самого кредитного договору ССNG-630842031 від 23 січня 2018 року, який укладений між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 . Також, представником позивача до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу. Наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема виписки по рахунку; оферти ОСОБА_1 на укладення Угоди про надання кредиту №501143425, обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19 травня 2019 року та акцепт Банку зазначеної оферти від 19 травня 2019 року, розрахунок заборгованості свідчать про існування між первісним кредитором та відповідачем правовідносин за договором кредиту від 19 травня 2019 року. Проте, згідно даних копії договору факторингу №4 від 20 грудня 2021 року та виписки з додатку до цього договору до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № CCNG-630842031 від 23 січня 2018 року ( а.с. 10-14, 17). За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що представником позивача належними та допустимими доказами не доведено наявність факту укладення кредитного договору CCNG-630842031 від 23 січня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , отримання ним кредитних коштів на умовах і в обсязі, зазначених у позові, а також наявності у нього заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором. Крім того, колегія суддів звертає увагу на долучену представником Товариства до позовної заяви у якості доказу отримання відповідачем кредитних коштів документ, який названо як «виписка по рахунку відповідача». Але у цьому «документі» відсутня інформація ким він складений, і він ніким не підписаний. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, представником позивача не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору CCNG-630842031 від 23 січня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , отримання ним кредитних коштів та існування у нього заборгованості. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Відтак, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позову, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення, а заочне рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 05 березня 2025 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді