Постанова КЦС ВС № 757/15702/24-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2025 року м. Київ справа № 757/15702/24-ц провадження № 61-1936св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про визнання незаконними дій, стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування завданої моральної шкоди.

2. Позов мотивував тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, починаючи з 2008 року, однак із 2013 року фактично не отримував нарахованих йому пенсійних виплат.

3. На переконання позивача, грубе порушення його прав стало наслідком протиправних дій та вини посадових осіб АТ «Ощадбанк».

4. Зазначені дії полягали, зокрема, у безпідставній невидачі банківської картки для отримання пенсійних виплат у період з 01 червня 2013 року до дня подання позовної заяви, а також у невиплаті нарахованих йому Пенсійним фондом коштів пенсійного забезпечення до 01 березня 2023 року - за період з 01 липня 2013 року по 10 серпня 2019 року.

5. Крім того, працівниками банку було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві лист, у якому безпідставно зазначалося, що позивач не отримував пенсійні виплати зі свого карткового рахунку в період з 01 травня 2018 року по 01 квітня 2019 року.

6. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача незаконними, як результат порушення зобов`язань, стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати та три відсотки річних, а також відшкодувати завдану моральну шкоду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

8. Рішення районного суду щодо вирішення вимог позову про визнання незаконними дій посадових та службових осіб відповідача мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю таких вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження неправомірності дій банку, порушення останнім його законних прав і охоронюваних інтересів, а також норм чинного законодавства під час виконання договору щодо видачі платіжної картки та проведення виплат по рахунку.

9. Рішення суду за результатами розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних мотивоване безпідставністю таких вимог, оскільки позивач не надав суду доказів пред`явлення до банку розрахункового документа на виплату коштів з рахунку в період з 01 липня 2013 року по 10 серпня 2019 року.

10. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушення з боку банку зобов`язань за договором, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

11. Відмовляючи у задоволенні вимог позову про відшкодування завданої моральної шкоди, районний суд зазначив, що позивач обґрунтовував такі вимоги невидачею нової платіжної картки та невидачею грошових коштів внаслідок неправомірних дій банку, що завдало йому моральних страждань, проте не довів наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і завданою шкодою. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року змінено шляхом викладу його мотивувальної частини в редакції вказаної постанови. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року залишено без змін.

13. Змінюючи рішення районного суду в мотивувальній частині, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями створив умови, за яких позивач був позбавлений можливості отримувати банківські послуги, на які він розраховував під час укладення договору; відтак такі дії відповідача не можна визнати законними та обґрунтованими.

14. Апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в зазначеній частині необхідно було відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності, оскільки порушення прав позивача з боку банку мало місце в липні та листопаді 2013 року, а ОСОБА_1 , своєю чергою, звернувся до суду з позовом лише у квітні 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

15. Водночас апеляційний суд дійшов висновку, що рішення районного суду в іншій частині є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у вказаній справі.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

20. Заявник зазначає підставою касаційного оскарження неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що невиконання боржником (банком) грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому перебіг строку позовної давності розпочався з 01 березня 2023 року, тобто з моменту повного погашення зобов`язання з боку АТ «Ощадбанк», а тому вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо пропуску ним строку позовної давності. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

22. У березні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив АТ «Ощадбанк» на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Відповідно до Договору № 17214 від 07 липня 2012 року (далі - Договір) про відкриття фізичної особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою (для пенсіонерів по програмі «Арсенал» з кредитною лінією, позивачеві було відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) (далі - Рахунок) та видано платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с. 60-65).

24. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що банк відкриває позивачу картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) для обліку по ньому коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього Договору та нормативно-правових актів Національного банку України, правил Міжнародних Платіжних Систем (далі - МПС) та Тарифів за послуги Банку.

25. Відповідно до змісту пункту 1.3 Договору для користування рахунком банк оформлює та видає платіжну картку на умовах цього Договору.

26. Змістом пункту 2.2 Договору передбачено, що банк здійснює обслуговування Рахунку на оплатній основі відповідно до умов відкриття карткового рахунку та тарифів АТ «Ощадбанк» по обслуговуванню платіжних карток.

27. Відповідно до пункту 2.7 Договору платіжна картка є власністю банку, видається строком на один рік та повертається в банк по закінченню строку її дії. Строк дії банківської платіжної картки (далі - БПК) припиняється відповідно до дати, вказаної на картці, із закінченням 24-ї години останнього дня останнього місяця, що вказаній на неї. Протягом місяця до закінчення строку дії БПК позивач подає заяву на випуск наступної БПК з оплатою згідно з тарифами, або заяву на закриття карткового рахунку.

28. Банк зобов`язаний замінити або поновити позивачу БПК при отриманні від нього відповідної заяви з оплатою згідно тарифів (пункт 4.1.5 Договору).

29. Пунктом 5.1.1 Договору передбачено, що позивач має право використовувати БПК як засіб для здійснення безготівкової оплати товарів/послуг, а також для отримання грошей у готівковій формі у касах банків, фінансових установ та через банкомати. Операції з платіжними картками здійснюються в Україні з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

30. Згідно з пунктом 11.1 Договору, останній набуває чинності з дня його підписання та діє до дня закриття рахунку.

31. Позивач має право подати заяву про закриття рахунку, повернувши всі БПК в банк, та після строку, вказаного в пункті 11.1 Договору, отримати залишок коштів (пункт 5.1.6 Договору).

32. Строк дії БПК, емітованої на ім`я ОСОБА_1 , закінчився у травні 2013 року та її дію було припинено.

33. Позивач не звертався до банку із заявою про випуск нової картки та документами про оплату за її випуск на виконання вимог пункту 2.7 Договору.

34. Згідно з Випискою з електронної системи АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 . Банком до рахунку № НОМЕР_2 було випущено наступні платіжні картки: 27 червня 2013 року - платіжна картка № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ); 06 серпня 2013 року - платіжна картка № НОМЕР_6 (НОМЕР_14); 08 вересня 2014 року - платіжна картка № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ); 09 вересня 2016 року - платіжна картка № НОМЕР_9 ( НОМЕР_10 ); 11 жовтня 2019 року - платіжна картка № НОМЕР_11 ( НОМЕР_12 ) (а.с. 68). 35. 16 серпня 2013 року, 09 вересня 2013 року, 02 жовтня 2013 року, 08 жовтня 2013 року позивач звертався до АТ «Ощадбанк» із заявами щодо неправомірності дій посадових осіб банку, пов`язаних із переоформленням позивачу нової БПК та невиплатою коштів (а.с. 17; 18; 24-25; 26-28). 36. 01 листопада 2013 року АТ «Ощадбанк» на адресу ОСОБА_1 було направлено Листа вих. № 1544/1/15, в якому банком повідомлено про причини виникнення незручностей при виготовленні та отримання платіжних карток, запропоновано отримати пенсію в касі ТВВ № 10026/045 з пред`явленням паспорту, а також зазначено, що нова БПК перебуває в ТВБВ № 10026/045, про що позивачу було повідомлено (а.с. 19).

37. Доказів на підтвердження того, що позивач прибув до зазначеного у листі відділення банку для отримання нової БПК надано не було. 38. 12 листопада 2013 року позивач звернувся з заявою з проханням видати йому грошові кошти у сумі 29 515, 00 грн у зв`язку із невидачею картки через касу банку (а.с. 20).

39. Працівниками АТ «Ощадбанк» було підготовлено проект розпорядження на видачу коштів, але позивач отримати кошти відмовився. 40. 28 травня 2019 року АТ «Ощадбанк» листом вих.№ 100.16-08/64 відповідно до «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки в банківських установах», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року за № 1596 (Порядок), на адресу Голови комісії з припинення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило інформацію щодо рахунків пенсіонерів, по яким не отримуються кошти за період 01 травня 2018 року по 30 квітня 2019 року (а.с. 23). 41. 27 липня 2021 року позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» з заявою щодо здійснення особистого прийому громадян Головою правління АТ «Ощадбанк» (а.с. 77). 42. 20 серпня 2021 року АТ «Ощадбанк» на адресу позивача було направлено листа вих.№1/5-17/1361/4404/202100/с з роз`ясненнями щодо порядку особистого прийому громадян та інформацією щодо порядку ідентифікації осіб для отримання даних по рахунках (а.с. 73-75). 43. 28 квітня 2022 року позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» з заявою про злочин працівників щодо блокування його БПК, не видачею йому нової БПК та сум коштів, що знаходяться на рахунку (а.с. 30). 44. 06 травня 2022 року АТ «Ощадбанк» у відповідь на вказану заяву на адресу позивача направлено листа вих.№100.10/2-07/1218, в якому було роз`яснено порядок дії щодо використання платіжних карток, отримання виписок по рахунку (а.с. 31). 45. 17 червня 2022 року позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою щодо надання виписки по рахунку (а.с. 32).

46. На виконання заяви позивачу було надано виписку по рахунку. 47. 30 червня 2022 року позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» щодо надання виписки по рахунку українською мовою (а.с. 33). 48. 08 липня 2022 року АТ «Ощадбанк» у відповідь на вказану заяву позивачу було направлено листа вих. №100.10/2-07/1927, в якому роз`яснено порядок використання мови для оформлення банківських документів (а.с. 34). 49. 12 серпня 2022 року позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» щодо причин відмови у видачі коштів за період з червня 2013 року по 01 вересня 2019 року (а.с. 35). 50. 16 серпня 2022 року АТ «Ощадбанк» у відповідь на вказану заяву позивачу було направлено листа вих. №100.10/2-07/2293, в якому було роз`яснено порядок отримання коштів у касі Банку (а.с. 36). 51. 01 березня 2023 року позивачу на підставі поданої заяви відповідно до інструкції на видачу готівки № 358004411 (#1203580044111) було видано з рахунку через касу АТ «Ощадбанк» грошові кошти у сумі 100 000,00 грн (а.с. 39). 52. 02 березня 2023 року позивачу на підставі поданої заяви відповідно до Інструкції на видачу готівки №4365829311 (#1204365829311) було видано з Рахунку через касу АТ «Ощадбанк» грошові кошти у сумі 100 000,00 грн (а.с. 39). 53. 03 березня 2023 року позивачу на підставі поданої заяви відповідно до Інструкції на видачу готівки № 5170988611 (#1205170988611) було видано з Рахунку через касу АТ «Ощадбанк» грошові кошти у сумі 100 000,00 грн (а.с. 39 (зворот)). 54. 06 березня 2023 року позивачу на підставі поданої заяви відповідно до Інструкції на видачу готівки № 7582925811 (#1207582925811) було видано з Рахунку через касу АТ «Ощадбанк» грошові кошти у сумі 100 000,00 грн (а.с. 39 (зворот)). 55. 07 березня 2023 року позивачу на підставі поданої Заяви відповідно до Інструкції на видачу готівки № 8432620311 (#1208432620311) було видано з Рахунку через касу АТ «Ощадбанк» грошові кошти у сумі 1 688,90 грн (а.с. 38). 56. 07 березня 2023 року на підставі заяви позивача картковий рахунок № НОМЕР_1 було закрито (а.с. 81).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду

57. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

63. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, щокасаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

64. Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами неправомірність дій банку, порушення банком його законних прав, охоронюваних інтересів та норм чинного законодавства як під час виконання договору щодо видачі платіжної картки та проведення виплат по рахунку, так і при направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві листа № 100.16-08/64 від 28 травня 2019 року про неотримання ОСОБА_1 пенсійних виплат з рахунку у вказаний період.

65. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01 липня 2013 року по 10 серпня 2019 року та трьох відсотків річних районний суд мотивував своє рішення відсутністю порушення зі сторони банку зобов`язань за договором, оскільки змістом останнього не передбачено будь-яких строків виплати коштів, а виплата останніх відбувається за зверненням клієнта. Відтак, районний суд дійшов висновку, що оскільки розрахункові документи про виплату грошових коштів з рахунку (платіжні інструкції) було надано лише 01 березня 2023 року, 02 березня 2023 року, 03 березня 2023 року, 06 березня 2023 року, 07 березня 2023 року, а остаточна виплата коштів та закриття рахунку проведені 07 березня 2023 року твердження позивача про несвоєчасність виконання АТ «Ощадбанк» зобов`язань за договором щодо виплати коштів у період з 01 липня 2013 року по 10 серпня 2019 року є безпідставним, відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за період з 01 липня 2013 року по 10 серпня 2019 року та трьох відсотків річних.

66. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування завданої моральної шкоди районний суд мотивував своє рішення недоведеністю факту спричинення позивачу моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача, а також наявності причинного зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та настанням останньої.

67. Зі змісту оскаржуваної постанови Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року вбачається, що рішення суду першої інстанції змінено виключно в частині мотивів відмови у задоволенні вимог позову про визнання незаконними дій посадових та службових осіб АТ «Ощадбанк», які, на думку позивача, виразилися у безпідставній невидачі картки для пенсійних виплат, що призвело до неможливості користуватися належними йому коштами на банківському рахунку 04 липня 2013 року та невидачею картки до 31 липня 2013 року.

68. Відтак, змінюючи рішення районного суду, Київський апеляційний суд зазначив, що відповідач своїми діями створив умови, за яких позивач був позбавлений можливості отримувати банківські послуги, на які розраховував при укладенні договору. Відповідно, апеляційний суд дійшов висновку, що такі дії відповідача не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони суперечать умовам укладеного між сторонами договору.

69. Апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що згадані події мали місце, зокрема, у липні 2013 року, а ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом лише у квітні 2024 року. Також суд врахував клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності, а відтак дійшов висновку про зміну підстав для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог ОСОБА_1 .

70. Водночас апеляційний суд погодився із законністю та обґрунтованістю рішення районного суду в іншій частині.

71. Верховний Суд погоджується із такими висновками апеляційного суду.

72. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказує виключно на помилковість висновків апеляційного суду щодо пропуску ним строку позовної давності.

73. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи заявника з огляду на наступне.

74. Згідно із частинами першою та другою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

75. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

76. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

77. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

78. Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони забезпечення загальногосподарського інтересу.

79. Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

80. Статтею 639 ЦК України встановлена обов`язковість договору.

81. Статтею 1066 ЦК України визначено про те, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

82. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами; банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам; банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається (стаття 1067 ЦК України).

83. Відповідно до статті 1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

84. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).

85. Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (частина перша статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

86. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами 07 липня 2012 року укладено Договір № 17214 про відкриття фізичної особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою (для пенсіонерів по програмі «Арсенал» з кредитною лінією) за умовами якого позивачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) для обліку по ньому коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього Договору та нормативно-правових актів Національного банку України, правил МПС та Тарифів за послуги Банку та видано платіжну картку № НОМЕР_3 87 . Із опису самої банківської платіжної картки № НОМЕР_3 термін її дії визначено по 31 липня 2013 року (а.с. 15 зворот).

88. Відповідно до пункту 5.1.1 Договору № 17214 про відкриття фізичної особі карткового рахунку від 07 липня 2012 року позивач як клієнт банку має право використовувати БПК як засіб для здійснення операцій по безготівковій оплаті товарів/послуг, а також для отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ та через банкомати.

89. Відповідно до положень пункту 4.1.5 Договору банк зобов`язаний замінити або поновити Клієнту БПК при отримані від нього відповідної заяви, з оплатою згідно Тарифів. 90. 07 травня 2013 року ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Ощадбанк» було подано заяву про заміну картки після закінчення строку дії попередньої, в якій він просив відповідача виконати вимоги пункту 4.1.5 Договору та замінити БПК НОМЕР_15, термін дії якої був визначений до 31 липня 2013 року.

91. Судами попередніх інстанцій встановлено та не оспорюється сторонами, що 04 липня 2013 року ОСОБА_1 здійсненно банківську операцію щодо отримання із банківського рахунку належних йому грошових коштів (пенсійних виплат), однак банкомат відмовив у здійсненні вказаної банківської операції, про що свідчить квитанція АТ «Ощадбанк» ТВБВ №10026/046 по АДРЕСА_1 (а.с. 15).

92. У зв`язку із неможливістю отримати належні йому кошти через банківський апарат ОСОБА_1 звернувся 09 вересня 2013 року до керуючого ТВБВ №10026/0124 із заявою про видачу йому БПК (а.с. 18).

93. Заява зареєстровано за вх. 2117 від 09 вересня 2013 року.

94. Відповіді на таке звернення матеріали справи не містять.

95. Зі змісту листа № 1544/1/15 керуючого ТВБВ №10026/045 ОСОБА_4 від 01 листопада 2013 року вбачається, що нова платіжна банківська картка на заміну № НОМЕР_3 , термін дії якої був визначений до 31 липня 2013 року, передана до ТВБВ №10026/046 - 21 серпня 2013 року (а.с. 19). 96. 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до керуючого ТВБВ №10026/045 ОСОБА_4 із заявою про видачу йому з карткового рахунку грошових коштів в сумі 29 515,00 грн та, при цьому, зазначив, що причиною видачі грошових коштів за паспортом є не видача його картки (а.с. 20).

97. Із матеріалів справи вбачається, що працівником ТВБВ №10026/045 ОСОБА_3 підготовано розпорядження на видачу коштів, однак не було підписано керуючим банку ОСОБА_4 та начальником відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю ОСОБА_5. (а.с. 21).

98. Апеляційним судом встановлено та не оспорюється сторонами, що грошові кошти ОСОБА_1 видані не були.

99. З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд дійшов, обґрунтованого висновку, що дії відповідача щодо неможливості позивачем користуватися належними йому коштами на банківському рахунку 04 липня 2013 року у зв`язку із блокуванням дії БПК № НОМЕР_3 із визначеним терміном дії до 31 липня 2013 року та невидачі нової картки до блокування попередньої суперечать положенню укладеного сторонами Договору № 17214, зокрема пунктам 4.1.5 та 5.1.1.

100. При цьому, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання банку на виготовлення 27 червня 2013 року нової картки на заміну БПК № НОМЕР_3, оскільки попередня картка № НОМЕР_3 мала термін дії до 31 липня 2013 року і позивач мав право користуватися останньою саме до визначеного періоду або до активації нової картки, виготовленої взамін вказаної. Однак, як вбачається із листа № 1544/1/15 керуючого ТВБВ №10026/045 ОСОБА_4 від 01 листопада 2013 року, нову картку для отримання позивачем взамін попередньої було передано до ТВБВ №10026/046 лише 21 серпня 2013 року (а.с. 19).

101. Таким чином апеляційний суд встановив, що починаючи із дати виготовлення нової картки - 27 червня 2013 року і до моменту її передачі до ТВБВ №10026/046 - 21 серпня 2013 року позивач був позбавлених можливості користуватися своїми коштами із використанням БПК, в тому числі і БПК № НОМЕР_3, дія якої закінчувалася 31 липня 2013 року, а тому дійшов висновку про наявність порушення прав позивача у вказаний період.

102. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

103. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

104. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

105. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

106. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

107. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

108. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

109. Таким чином, встановивши, що порушення прав ОСОБА_1 у вигляді неможливості користуватися своїми коштами із використанням БПК (зокрема БПК № НОМЕР_3, дія якої закінчувалася 31 липня 2013 року) тривало з 04 липня 2013 року по 21 серпня 2013 року, врахувавши звернення до суду із позовом у квітні 2024 року, а також заяву сторони відповідача про застосування судом строку позовної давності, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у вказаній частині саме із підстав спливу позовної давності, а доводи касаційної скарги, в свою чергу, не спростовують такі висновки апеляційного суду.

110. Визначаючи межі касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, колегія суддів врахувала, що заявник вказав підставою касаційної скарги те, що апеляційним судом при вирішенні справи не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), проте, як встановлено, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається зроблено за інших фактичних обставин.

111. У постановах від 27 квітня 2018 року в справі № 908/1394/17, від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), на які посилається заявник у змісті касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

112. Оскільки у зазначених вище постановах, на які посилається заявник касаційної скарги, викладено правові висновки щодо застосування строків позовної давності у справах про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України, а не щодо визнання дій неправомірними, останні не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

113. При цьому, колегія суддів зауважує, що при вирішенні спорів у справах № 908/1394/17 та №127/15672/16-ц(провадження № 14-254цс19) Верховний Суд керувався доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

114. Натомість у справі, що переглядається, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування завданої моральної шкоди є саме недоведеність таких вимог, а касаційна скарга, в свою чергу, не містить доводів щодо незаконності судових рішень у зазначеній частині.

115. Інші доводи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд є судом права, а не факту, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

116. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

117. Одночасно з касаційною скаргою ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

118. Клопотання мотивоване тим, що фактор застосування норм права щодо правильності визначення моменту, з якого ведеться обрахунок строку позовної давності у справах про відшкодування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що застосовуються в порядку статті 625 ЦК України, - з моменту припинення правопорушення, а не з моменту, коли особа дізналася про таке правопорушення щодо неї, - є питанням права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

119. Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

120. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня 2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18), виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

121. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

122. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 не було навело достатніх мотивів та аргументів для такої передачі. Наведені заявником обґрунтування у розумінні частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, вирішення якої є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

123. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

124. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Керуючись статтями 400, 403, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович