Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/13572/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13572/22 Головуючий у 1 інстанції: Христофоров А.Б. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ключковича В.Ю. Кузьмишиної О.М. За участю секретаря Заміхановської Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Департамент патрульної поліції (далі - ДПП) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив: - скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 69521800 від 29.07.2022 у сумі 26000,00 грн. винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Охріменко Н.М. - скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 69521864 від 29.07.2022 у сумі 26000,00 грн. винесену Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Охріменко Н.М. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у виконавчих листах № 640/7604/20 міститься зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по доплаті за нічний час та індексацію грошового забезпечення. Незважаючи на те, що суд зобов`язав ДПП вчинити дію - нарахування, кінцевою метою виконання цього рішення є саме виплата грошових коштів стягувачу. Тобто, спір та рішення суду стосуються майнових прав стягувача на отримання конкретних грошових сум, які хоч і не були зазначені у фіксованому розмірі у рішенні, але підлягали чіткому математичному розрахунку на підставі вказівок суду (період, відсоток, база нарахування). Таким чином, апелянт вважає, що застосування судом першої інстанції частини 3 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин є помилковим та таким, що суперечить суті спірних правовідносин та правовій природі виконавчого збору. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 року у справі №640/7604/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 року по 30.04.2018 року у розмірі 35% посадового окладу з розрахунком за кожну годину служби в нічний час та нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 року по 30.10.2017 року. 28 липня 2022 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду щодо виконання виконавчого листа №640/7604/21, виданого 10.01.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 року по 30.04.2018 року у розмірі 35% посадового окладу з розрахунком за кожну годину служби в нічний час. Також, 28 липня 2022 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду щодо виконання виконавчого листа №640/7604/21, виданого 10.01.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 року по 30.10.2017 року. 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 69521800 про примусове виконання виконавчого листа №640/7604/20, виданого 10.01.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 року по 30.04.2018 року у розмірі 35% посадового окладу з розрахунком за кожну годину служби в нічний час. В постанові зазначено, що боржнику необхідно повідомити про виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Крім того, 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП № 69521800 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн. Також, 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 69521864 про примусове виконання виконавчого листа №640/7604/20, виданого 10.01.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 року по 30.10.2017 року. В цей же день, 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП № 69521864 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн. 05 жовтня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 69521864 та ВП № 69521800, у зв`язку із виконанням рішення суду. Не погоджуючись із постановами відповідача про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 1404-VІІІ). У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору. За визначенням частини 1 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Частиною 3 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували виконавчі листи №640/7604/20, видані 10.01.2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва про: - зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 року по 30.04.2018 року у розмірі 35% посадового окладу з розрахунком за кожну годину служби в нічний час (а.с. 44); - зобов`язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 по 30.10.2017 (а.с. 75). 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 69521800 та ВП № 69521864 щодо виконання вищевказаних виконавчих листів (а.с. 46, 77). Також, 29 липня 2022 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП № 69521800 та виконавчого провадження ВП № 69521864 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн. (а.с. 48, 81). Як зазначає апелянт, у виконавчих листах № 640/7604/20 міститься зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по доплаті за нічний час та індексацію грошового забезпечення. На переконання апелянта, незважаючи на те, що суд зобов`язав ДПП вчинити дію - нарахування, кінцевою метою виконання цього рішення є саме виплата грошових коштів стягувачу. Тобто, апелянт вважає, що спір та рішення суду стосуються майнових прав стягувача на отримання конкретних грошових сум, які хоч і не були зазначені у фіксованому розмірі у рішенні, але підлягали чіткому математичному розрахунку на підставі вказівок суду (період, відсоток, база нарахування). З огляду на викладене, апелянт стверджує, що державним виконавцем помилково визначено, що має місце спір немайнового характеру, як наслідок, помилково стягнуто виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати у кожному виконавчому провадженні. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до виконавчих листів №640/7604/20, виданих 10 січня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва, визначений судом спосіб поновлення порушеного права особи є не стягнення коштів, а покладення на відповідача обов`язку вчинити певні дії, а саме, зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 року по 30.04.2018 року у розмірі 35% посадового окладу з розрахунком за кожну годину служби в нічний час, а також, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 року по 30.10.2017 року. Крім того із вказаного виконавчого листа неможливо визначити суму, що фактично стягнута за рішенням суду, а отже, рішення містить ознаки немайнового характеру, що, в свою чергу, надає повноваження державному виконавцю під час здійснення дій щодо відкриття виконавчого провадження застосувати частину третю статті 27 Закону №1404-VIII. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 825/2083/17. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 380/9176/24 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 року у справі №640/7604/20 відповідача лише зобов`язано вчинити певні дії, відтак, цей спір був спором немайнового характеру, незважаючи на те, що його подальше виконання має вплив на майновий стан стягувача. Враховуючи вищезазначене, оскільки, судове рішення, яке є предметом виконання у виконавчих провадженнях ВП №69521800 та ВП №69521864 є рішенням немайнового характеру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем правильно визначено розмір виконавчого збору в сумі 26 000,00 грн., а саме: з дотриманням вимог Закону №1404-VIII та Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік". Решта доводів та заперечень апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Департаменту патрульної поліції та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ключкович В.Ю. Кузьмишина О.М.