Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 492/1618/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 492/1618/24 Перша інстанція: суддя Варгаракі С.М., повний текст судового рішення складено 24.03.2025, м. Арциз П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., при секретарі Марченко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, головного спеціаліста Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюка Євгенія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач, Укртрансбезпека), головного спеціаліста Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюка Євгенія Володимировича (далі головний спеціаліст Укртрансбезпеки) в якому просив: - скасувати постанову серії АВ №00001515 від 16.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.; - провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки під час винесення оскаржуваної постанови відповідачами не враховано, що до спеціалізованого вантажного сідлового тягача було приєднано трьохвісний спеціалізований напівпричеп-контейнеровоз, для якого передбачена максимальна допустима фактична маса 44 тони, а не 40 тон, як вважає відповідач, що призвело до помилки при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так як перевищення допустимої маси не відбулося. Крім того, оскаржувана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача. Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 24.03.2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ №00001515 від 16.10.2024 року, головним спеціалістом Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Теслюком Є.В. позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн.. Згідно з вказаною вище постановою, 16 жовтня 2024 року о 17 год. 43 хв., за адресою М-01, км 49+495 Київська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб марки «VOLVO FH 42T», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух зазначеного вище транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,3% (2,12 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Фіксація правопорушення здійснена в автоматичному режимі приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі «WIM 21», WAGA-WIM35, свідоцтво про повірку транспортного засобу № НОМЕР_2 дійсне до 26 серпня 2025 року. Як вбачається із фотознімків, доданих до оскаржуваної постанови, транспортний засіб є трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01 грудня 2011 року транспортний засіб «VOLVO FH 42T», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, та згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 03 червня 2000 року транспортний засіб «SCHMITZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_5 є спеціалізованим напівпричіпепом н/пр-контейнеровозом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є правомірним, здійснені відповідачем розрахунки загальної ваги транспортного засобу з напівпричепом є правильними, а доводи позивача є безпідставними. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Згідно з п.7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі Положення №103), Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі; отримувати інформацію з державних електронних інформаційних ресурсів, у тому числі з реєстру товарно-транспортних накладних. Частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Підпунктом «б» п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції від 04.05.2024 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси (максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн): - Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль 32 тон; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон. - Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тон. - Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами». Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. Згідно із п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174 (далі Порядок №1174). Згідно п.2 Порядку №1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Пунктом 8 Порядку №1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 року №163. Згідно із п.п.11, 12 Порядку №1174, автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; - автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до п.п.13, 14, 15 Порядку №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). За правилами п.п.16, 17 Порядку №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому, приписами ч.2 цієї статті визначено наступне порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Дія частини 2 цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до ст.ст.229, 255, 279-5, 279-8 КУпАП, ч.2 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 року №460, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, та з метою нормативно-правового врегулювання питань здійснення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проваджень у справах про адміністративні правопорушення наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512 затверджено, зокрема, Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі. Пунктом 3 вказаної Інструкції встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Проаналізувавши спірне рішення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова серії АВ №00001515 від 16.10.2024 року містить всі необхідні реквізити, відповідно до додатку 1 Інструкції. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на відсутність інформації щодо причепу в оскаржуваній постанові, є необґрунтованими. Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що як вбачається з фотофіксації правопорушення, транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте його окреме визначення у постанові не потребується, так як він не є самостійним суб`єктом адміністративної відповідальності. Крім цього у постанові міститься посилання на загальнодоступний веб-сайт в мережі Інтернет https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АВ00001515/, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі, використавши ідентифікатор доступу. Як вбачається зі спірної постанови серії АВ №00001515 від 16.10.2024 року, загальна маса транспортного засобу в момент вчинення порушення склала 46800 кг.. Габарити транспортного засобу в момент вчинення порушення склали: висота 3,877 м.; ширина 2,568 м.; довжина 15,502 м.. Фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 21, WAGA-WIM35, зав. №6, який відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМ України від 24.02.2016 року №163, свідоцтво про повірку транспортного засобу №04/6039 дійсне до 26 серпня 2025 року. В постанові серії АВ №00001515 від 16.10.2024 року зазначено, що вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 21 встановлені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу VOLVO FH 42T д.н.з. НОМЕР_1 , а саме: - кількість вісей 6 шт.; - спарені колеса 3 вісь; - відстань між вісями 1-2 становить - 2570 мм.; - відстань між вісями 2-3 становить - 1130 мм.; - відстань між вісями 3-4 становить - 5970 мм.; - відстань між вісями 4-5 становить - 1300 мм.; - відстань між вісями 5-6 становить - 1310 мм.; - навантаження на вісь 1 - 5850 кг.; - навантаження на вісь 2 - 5500 кг.; - навантаження на вісь 3 - 9600 кг.; - навантаження на вісь 4 - 8450 кг.; - навантаження на вісь 5 - 8650 кг.; - навантаження на вісь 6 - 8750 кг.; - загальна маса - 46800 кг.; - висота 3.877 м.; - ширина 2.568 м.; - довжина 15.502 м.. Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, в редакції до 18.07.2023 року не містила формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм підчас руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. Разом з тим, зазначена формула визначена у ДСТУ OIML R134-1:2010, Так, відсоткове значення перевищення максимально допустимої маси транспортного засобу отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі. Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення загальної маси та навантаження на строєну вісь транспортного засобу здійснюється за формулою: % перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%; Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22 Правил дорожнього руху. Отже, згідно постанови серії №00001515 від 16.10.2024 року, з урахуванням похибки приладу, тобто регламентовано-допустимої похибки вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R134-1:2010 визначено загальну масу вказаного транспортного засобу, які становить: - загальна маса - 46800 кг.. Наведені вимірі технічного приладу у суду сумнівів не викликають, а їх точність позивачем належними та допустимими доказами не спростовано. Однак, з позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідачем під час розрахунку відсоткового перевищення загальної максимальної маси транспортного засобу було помилково застосовано максимальний нормативно дозволений параметр ваги для трьохвісного автомобілю (тягач) з трьохвісним напівпричепом зазначений у п.22.5 ПДР України, а саме: 40 тон, оскільки під час здійснення вимірювання загальної маси транспортного засобу на трьохвісному автомобілі (тягач) VOLVO FH 42T д.н.з. НОМЕР_1 стояв трьохвісівий напівпричеп (контейнеровоз) SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_5 , що підтверджується товарно-транспортною накладною №000087 від 13.10.2024 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , а тому загальна максимальна маса транспортного засобу повинна складати 44 тони. Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного. В Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року №363 (далі - Наказ №363), дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів. Також Наказом №363 наведено визначення: вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м. і більше). Відповідно до п.п.17.1 - 17.5 Наказу №363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг. Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб. м). Крім цього, відповідно до вимог п.17.15 Наказу №363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача. Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів. Як вбачається з фотознімків за посиланням з оскаржуваної постанови, вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни - додано тентований верх. Вказаний предмет не містив маркування та пломбування. Згідно долученої позивачем товарно-транспортної накладної №000087 від 13.10.2024 року автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 , в особі водія ОСОБА_2 , на автомобілі VOLVO FH 42T д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_5 13.10.2023 року здійснював перевезення дрова березові пиляні. Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснене позивачем 13.10.2023 року на автомобілі VOLVO FH 42T д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_5 вантажне перевезення не може вважатися контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства, оскільки, як вже зазначено вище, Наказ №363 забороняє перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Відтак перевезення позивачем вантажу не є контейнерним перевезенням в розумінні положень чинного законодавства. Виходячи з цього, для такого перевезення максимальна значення фактичної маси автомобіля не повинно перевищувати 40 тон. Також необхідно зазначити, що Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 10.06.2019 року №148 «Про прийняття та скасування національних стандартів, прийняття поправки до національного стандарту» прийнято національні стандарти, гармонізовані з європейськими стандартами, методом підтвердження з набранням чинності з 01.08.2019 року, зокрема: ДСТУ EN 12406:2019 (EN 12406:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу C. Розміри та загальні вимоги»; ДСТУ EN 12410:2019 (EN 12410:1999, IDT) «Знімні кузови. Термообмінні кузови класу A. Розміри та загальні вимоги». Наведені ДСТУ прийняті на підставі європейських стандартів EN 12406:1999 «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class C - Dimensions and general requirements», а також EN 12410:1999, IDT «Swap bodies - Thermal swap bodies of Class A - Dimensions and general requirements, IDT». Так, стандарти Європейського союзу, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №9901/636/18, від 03.08.2022 року по справі №910/9627/20. Зі змісту наведених Європейських стандартів вбачається, що змінний кузов - це кузов, придатний для міжнародних перевезень та перевезень автомобільним, залізничним транспортом, а також змішаних перевезень. Змінний кузов класу «А» позначає всі змінні кузови які обладнані нижніми фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1А (40') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12410:1999, IDT). Змінний кузов класу «С» позначає всі змінні кузови які обладнані фітингами, розташованими у відповідності до специфікації визначеною для контейнерів типу 1С (20') відповідно до міжнародного стандарту ISO 668:1995 (див. розділ 1, EN 12406:1999, IDT). Крім того, у розділах 2 наведених Європейських стандартів EN 12406:1999 IDT, EN 12410:1999 IDT зазначено, що вказані стандарти прийняті, зокрема, у відповідності до EN 283:1991 «Swap bodies - Testing». При цьому з аналізу стандарту EN 283:1991 «Swap bodies - Testing» вбачається, що вказаний стандарт встановлює вимоги до змінних кузовів, яким вони мають відповідати за результатами випробування, а також регламентують порядок проведення таких випробувань. Також зазначений стандарт передбачає можливість випуску вказаних змінних кузовів за умови їх відповідності вимогам та на підставі рішення уповноваженого органу влади відповідної держави. Окрім того, Європейським стандартом EN 13044:2000 «Swap bodies - Coding, identification and marking» встановлює вимоги до маркування змінних кузовів з метою їх подальшої ідентифікації. Так, маркування змінних кузовів для їх ідентифікації здійснюється шляхом нанесення коду, який має містити інформацію про власника, серійний номер змінного кузову, контрольну цифру та ідентифікатор категорії обладнання (див. розділу 3, EN 13044:2000). Отже, вищевказані положення Європейських стандартів встановлюють чіткі вимоги для змінних контейнерів типу А, їх випробування, необхідність отримання дозволу уповноваженого органу відповідної держави для їх подальшого випуску, а також вимоги до їх маркування з метою подальшої ідентифікації. Як вбачається з фотознімків за посиланням з оскаржуваної постанови, вказаний у оскаржуваній постанові сідельний тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентованим верхом не містив необхідного маркування. Крім цього, позивачем не надано доказів того, що перевезення вантажу здійснювалось саме змінним кузовом або контейнером типу А1. Отже, з матеріалів справи та наведених висновків вбачається, що транспортний засіб позивача з напівпричепом є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, але позивачем не доведено, що в момент фіксації порушення вказаний транспортний засіб використовувався як контейнеровоз та перевозив універсальні автомобільні контейнери з дотриманням вимог Наказу №363, а тому фактична маса транспортного засобу позивача повинна була складати не більше 40 тон, що вірно встановлено судом першої інстанції. Отже, враховуючи наведені висновки та формулу визначену у ДСТУ OIML R134-1:2010, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу виглядає так: ((46800 кг - 40000 кг - (10% * 46800 кг)) / 40000 кг) * 100% = 5,3% (а саме: ((46800 - 40000 - (46800 * 0,1)) / 40000) * 100). За таких обставин, колегія суддів вважає, що здійсненні відповідачем розрахунки відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу є правомірними та відповідають матеріалам справи. Також колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова відповідає нормам КУпАП, оскільки містить відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі. Отже, враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт. Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мереж Інтернет за посиланням, яке зазначене в оскаржуваній постанові з ідентифікатором доступу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.272, ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Арцизького районного суду Одеської області від 24 березня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька