Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 541/903/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2025 р. Справа № 541/903/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Городівський О.А., вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський, Полтавська, 37600, повний текст складено 07.04.25 по справі № 541/903/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому проси суд: - скасувати постанову № 13 від 29.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та провадження по адміністративній справі закрити. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вчасно уточнив свої персональні дані, що підтверджується відомостями з мобільного застосунку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Також позивач вказує, що відповідач у спірній постанові не зазначає, які саме норми пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку відповідно до Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних порушені позивачем, як і не вказує у постанові фактичні обставини, на підставі яких ІНФОРМАЦІЯ_3 встановив такі порушення. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтаської області від 07.04.2025 у задоволенні позовних вимог відмовив. Не погодившись з вкзаним висновком суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Миргородського міськрайонного суду Полтаської області від 07.04.2025 скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не досліджено питання, за яке саме адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна постанова складена на підставі відсутності у позивача військово-облікових документів. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, що позивч особисто з`явився до РТЦК та під час перевірки облікових даних не зміг надати ані в паперовому, ані в електронному вигляді військово-обліковий документ військовозобов`язаного запасу. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевівривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 24.01.2025 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 13 від 24.01.2025, відповідно до якого зазначено, що ОСОБА_1 вчасно не з`явився на облік військовозобов`язаних запасу, даними діями порушив вимоги ч. 11 ст. 38 ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу", у зв`язку з чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП. Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:00 год., 28.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 29.01.2025 прийнято постанову № 13 по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. У вказані постанові зазначено, що ОСОБА_2 , згідно витягу з книги протоколів взятий на облік військовозобов`язаних запасу, проте по теперішній час не отримав військово-обліковий документ військовозобов`язаного запасу, чим порушив вимоги абз. 1, 3 ч. 1 та ч. 6 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вимоги пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку відповідно до додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що позивачем проігнороване виконання обов`язку, покладеного на нього згідно норм чинного законодавства, вчасно не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про мобілізаційну підготовку" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону №3543, особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 за Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час. Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону №3543. Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Відповідно до п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон. Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №

560. Так, Постановою 560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Крім того, постановою 560 регулюються питання щодо дій, які повинні вчиняти уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби, якщо під час перевірки встановлено відсутність військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі). А саме здійснювати адміністративне затримання такої особи та доставлення її до відповідного ТЦК СП, або відмовляти у перетині державного кордону на виїзд з України. Отже, у Постанові 560 мова йде про перевірку відповідними уповноваженими працівниками військово-облікового документу, наявного у особи у паперовій та/або в електронній формі. Слід зазначити, що у ході перевірки уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби можуть застосовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак використання спеціального електронного обладнання є правом, а не обов`язком уповноважених представників. Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №

559. Так, за правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559. Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: - Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; - Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; - Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації). Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа). За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, "Резерв+" це Електронний кабінет призовників, військовозобов`язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі "Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування "Резерв+" указано, що перш за все це Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951). Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Аналіз викладених норм законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що додаток "Резерв+" є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом. За таких обставин, наявність уточнених даних вчасно в мобільному додатку "Резерв+" є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543. Позивач зазначає, що ним на виконання ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" оновлено свої дані, що підтверджується скріншотом з застосунку "Резерв +", в якому вказано: "Дані уточнено вчасно", тобто до 17.07.2024. При цьому зазначає, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що дані оновлено лише після притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме 20.02.2025, оскільки якщо б вказане відповідало дійсності, то на сторінці "Резерв+" не було б відмітки "дані оновлено вчасно". Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів не пред`явлення позивачем військово-облікового документу уповноваженому представнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки за його вимогою, порушення за яке визначено у спірній постанові (ч. 6 ст. 22 Закону №3543). Водночас, наявність уточнених даних вчасно в мобільному додатку "Резерв+" є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543. Колегія суддів враховує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24.01.2025 вказано про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП (повторне протягом року вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню), тоді як у спірній постанові позивача притягнуто за ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період). У протоколі про адміністративне правопорушення від 24.01.2025 уповноважена особа зазначає про порушення ОСОБА_1 ч. 11 ст. 38 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Також, ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:00 год. 28.01.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідачем прийнято постанову 29.01.2025, однак матеріали справи не містять будь-яких обгрунтувань та пояснень причин не розгляду справи саме 28.01.2025, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів зазначає, що у спірній постанові вказано про порушення абз. 1, 3 ч. 1 та ч. 6 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та вимоги пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку відповідно до додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487. Так, відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Аналіз вказаної норми свідчить про те, що порушення цієї статті виникає виключно тоді, коли військовозобовязаного громадянина викликано до ТЦК та СП шляхом вручення відповідної повістки та щодо реєстрації свого електронного документа. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів того, що станом на 17.07.2024 та 29.01.2025 позивачем не було оновлено військово-облікового документу. Також колегія суддів враховує лист Міністерства оборони України від 31.07.2024 щодо офіційного роз`яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу. Так, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов`язані, з 17.07.2024, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення). Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин справи, колегія суддів констатує, що відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність вини позивача у порушенні частини 3 статті 210 КУпАП. Отже, наведені обставини не враховано судом першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98). Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення). Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (пункт 4.1) Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки постановою Другого апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу та задоволено позовну заяву немайнового характеру, то відповідно до вимог ст.139 КАС України, понесені позивачем витрати на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі . Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.04.2025 по справі № 541/903/25 - скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовльнити. Скасувати постанову № 13 від 29.01.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та провадження по адміністративній справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 28.05.2025