Постанова Київський апеляційний суд № 759/3717/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 травня 2025 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/3717/25 Суддя в суді першої інстанції: Горбенко Н. О. Провадження № 33/824/2550/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б. Б., за участю секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Осадька Олександра Олексійовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадько О. О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не врахував обставин відсутності будь-яких доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема вказано, що відеозапис відображає події за яких автомобіль ОСОБА_1 не перебував у русі, а мотор був не заведеним. Захисник також посилався на те, що поліцейські не перевірили наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , а з відеозапису вбачається відсутність таких ознак. Вказував, що суд не звернув увагу на практику Верховного Суду, за якою керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого транспортного засобу. Звертав увагу, що автомобіль не перебував у русі, а ОСОБА_1 не був водієм. Резюмував, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини правопорушника, оскільки інспектором поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Вказував, що враховуючи, що ОСОБА_1 не перебував за кермом транспортного засобу, грубі процесуальні порушення, вчинені інспектором поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 28.01.2025, а також те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, постанова судді підлягає скасуванню, оскільки не може вважатись законною та обґрунтованою. Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Осадько О.О. надав пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав наведених в ній. Прокурор та ОСОБА_1 належним чином повідомлені про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибули. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 його захисник - адвокат Осадько О.О. підтвердив в суді, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 64-78). Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04). Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи. Апеляційний суд заслухав пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Осадька О. О., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232068; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення (а.с. 1-6). Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 232068 від 28 січня 2025 року, 28.01.2025, о 00 год. 05 хв., в м. Києві, по вул. Якутська, 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2170», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1). До протоколу долучено: направлення, відео з боді-камер працівників поліції БК 470646, 476687. З протоколу вбачається, що усі відповідні графи протоколу підписані ОСОБА_1 без зауважень, зокрема графа, що ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено. Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано ОСОБА_1 винним за відсутності фіксації ознак алкогольного сп`яніння у останнього і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне. Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції). Отже, виявлення у водіїв ознак сп`яніння є дискреційними повноваженнями поліцейських, а ознака алкогольного сп`яніння така як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. Інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. При цьому, відсутність перевірки ознак на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для вимоги щодо огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак є необргрунтованими. Так, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів, виявлені працівниками поліції 28 січня 2025 року у ОСОБА_1 , в розумінні п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - працівники поліції визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Осадько О. О.посилався на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом, на відео з боді-камери поліцейського не зафіксовано факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а працівниками поліції не надано жодних доказів на підтвердження вказаного. З досліджених судом відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції №476687 та №470646, вбачається наступне. Відеозапис розпочинається із того, що поліцейські, рухаючись проїзною частиною, різко розвертаються та із ввімкненими проблисковими спецсигналами синього та червоного кольорів швидко рухаються та зупиняються. Після того як поліцейський вийшов із службового автомобіля, транспортний засіб «ВАЗ 2170», д.н.з. НОМЕР_1 , вже був зупинений. На місці водія за кермом перебував ОСОБА_1 , який повідомив працівникам, що рухався на автомобілі до місця зупинки, де його робота там мав намір ночувати у автомобілі. На прохання поліцейських ОСОБА_1 вийшов з автомобіля. На питання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої чи наркотичні речовини, останній відповів, що «так, вживав о 10 годині вечора» (0:05:23 хв. відеозапису). Після цього працівник поліції повідмив, що це було дві години назад та попросив ОСОБА_1 дихнути та запитав, що саме він вживав, на що останній повторно зазначив, що дійсно вживав і нічого не приховує. В подальшому, після того як ОСОБА_1 повідомив про вживання алкоголю, поліцеським та вказав, що вживав алкоголь десь о десятій вечора, працівник патрульної поліції повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газового аналізатора спец приладу Драгер. ОСОБА_1 спочатку повідомив, що згоден на проходження огляду, однак потім вказав «навіщо проходити огляд, якщо я підтвердив, що вживав алкоголь» (0:08:58 хв. відеозапису). Після того, на відеозаписі зафіксовано чітку вербальну відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у лікаря-нарколога (0:52:32 хв. відеозапису)(а. с. 6). Вищенаведене спростовує доводи апелянта, що матеріалами справи не доведено факт керування ним транспортним засобом та відсутності підстав для вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, апеляційний суд, констатуючи факт зупинки поліцейськими автомобіля «ВАЗ 2170», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , вважає таку зупинку законною, з огляду на наступне. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час. Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Згідно з п. п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: - запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування; - встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; - перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ЕПР1 №232068 від 28.01.2025, відбувалися під час дії воєнного стану, тобто у період коли можливі обмеження конституційних прав громадян, в тому числі і щодо вільного пересування. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою зупинки було порушення останнім режиму комендантської години. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції справу розглянуто повно, об`єктивно та всебічно, а висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних по справі доказах. Отже, відсутні підстави для скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Осадька Олександра Олексійовича - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя _________________ Б. Б. Левенець