Ухвала КГС ВС № 922/2309/24

УХВАЛА 21 травня 2025 року м. Київ cправа № 922/2309/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. (головуючий), Берднік І.С., Міщенко І.С. секретаря судового засідання - Дерлі І.І. за участю представників учасників: позивача - Святець О.М. (адвокат) відповідача - не з`явився третьої особи - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 (у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В. (головуючий), Слободін М.М., Шутенко І.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" до Люботинської міської ради Харківської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Короткий зміст та підстави позовних вимог 04.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" (далі - ТОВ Універмаг "Ювілейний", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Люботинської міської ради Харківської області (далі - Люботинська міськрада, Відповідач) та просило суд: - визнати незаконним та скасувати рішення LXXXVI сесії Люботинської міськради VII скликання від 29.05.2020 № 229 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності"; - визнати незаконним та скасувати рішення XLIV сесії Люботинської міськради Харківської області VIII скликання від 08.08.2023 № 544 "Про затвердження технічної документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності"; - усунути перешкоди ТОВ Універмаг "Ювілейний" у користуванні та володінні земельною ділянкою площею 0,2193 га кадастровий номер 6311200000:26:032:0001, яка знаходиться за адресою: майдан Соборний, 1, м. Люботин Харківської області, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої в результаті поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1567 га кадастровий номер 631120000:26:032:0288; - усунути перешкоди ТОВ Універмаг "Ювілейний" у користуванні та володінні земельною ділянкою площею 0,2193 га кадастровий номер 6311200000:26:032:0001, яка знаходиться за адресою: майдан Соборний, 1, м. Люботин Харківської області, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації сформованої в результаті поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0626 га кадастровий номер 6311200000:26:001:0071; - зобов`язати Люботинську міськраду забезпечити внесення змін до Державного земельного кадастру, а саме відомостей Поземельної книги щодо площі земельної ділянки кадастровий номер 6311200000:26:032:0001, кадастрового номера та землекористувача, привівши їх у відповідність до відомостей Поземельних книг станом на 24.07.2023, тобто до моменту внесення неправомірних відомостей до Державного земельного кадастру, а саме відновити Державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2193 га, кадастровий номер 6311200000:26:032:0001, яка знаходиться за адресою: майдан Соборний, 1, м. Люботин Харківської області з обов`язковим внесенням до Державного земельного кадастру інформації щодо речового права оренди на цю земельну ділянку ТОВ Універмаг "Ювілейний". Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем вимог закону та укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, а саме припиненням існування земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:26:032:0001 як об`єкта договору оренди без будь-якого погодження ТОВ Універмаг "Ювілейний" як землекористувача. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.12.2024 позов задоволено повністю. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач довів факт користування ним спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 28.10.2005, а також здійснення Люботинською міськрадою без його згоди (як землекористувача) поділу цієї ділянки шляхом ухвалення відповідного рішення та подальшого затвердження технічної документації, а у подальшому - поділу земельної ділянки та реєстрації нових ділянок із скасуванням первісного кадастрового номера, що призвело до припинення існування об`єкта цивільних прав, яким користувався Позивач на підставі Договору оренди. При цьому ТОВ Універмаг "Ювілейний" не надавало згоди на поділ земельної ділянки, а Люботинська міськрада не зверталася до Позивача для отримання такої згоди. У свою чергу підставою для затвердження технічної документації стали неправомірно виготовлені документи (заява про надання згоди на поділ земельної ділянки від 23.03.2020 та заява про передачу частини земельної ділянки в суборенду від цієї ж дати), що містять ознаки підробки, про що судом 24.12.2024 на підставі статті 246 Господарського процесуального кодексу України постановлено окрему ухвалу та направлено її до Харківської обласної прокуратури. Окрема ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що під час судового розгляду судом встановлено факти можливого підроблення документів та службового підроблення, які можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358 та частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України. Зокрема суд встановив, що до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки була додана заява ТОВ Універмаг "Ювілейний" від 23.03.2020 про надання дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду, у той час як у матеріалах справи міститься заява Позивача з аналогічними реквізитами про надання згоди на поділ земельної ділянки. Суд звернув увагу на відсутність пояснень щодо походження копії цієї заяви та причини її перебування в матеріалах технічної документації. Так суд дійшов висновку про те, що в діях невстановлених осіб, у тому числі посадових осіб Люботинської міськради, можуть вбачатися ознаки кримінального правопорушення. Також суд прийшов до висновку, що дії Відповідача є недобросовісними, оскільки призвели до порушення прав орендаря та фактично позбавили Позивача можливості користуватися землею на умовах Договору оренди всупереч умовам цього Договору. У свою чергу обраний Позивачем спосіб захисту відповідає критерію ефективності та забезпечує поновлення його порушених прав. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 частково задоволено апеляційну скаргу Відповідача та рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2024 скасовано в частинах визнання незаконними та скасування рішень Люботинської міськради від 29.05.2020 №229 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності" та від 08.08.2023 № 544 "Про затвердження технічної документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності". У цих частинах ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. При ухваленні постанови апеляційний господарський суд виснував, що оскаржувані рішення Відповідача не відповідають вимогам земельного законодавства, проте позовні вимоги про визнання їх незаконними та скасування є неефективним способом захисту, оскільки вказані рішення вже реалізовані, тобто вичерпали свою дію, тому їх скасування не відновить попереднього стану спірної земельної ділянки та прав землекористувача. Проте Позивач з вказаною постановою суду апеляційної інстанції (в частині скасування рішення місцевого господарського суду) не погодився та скористався правом на її касаційне оскарження. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи Касаційне провадження у справі відкрито 29.04.2025 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ТОВ Універмаг "Ювілейний" у касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 05.12.2024. Підставами касаційного оскарження Позивач визначив: - безпідставне застосування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, оскільки правовідносини у вказаних справах, за доводами Скаржника, не є подібними до спірних правовідносин у цій справі № 922/2309/24; - неврахування висновків Верховного суду, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 щодо можливості визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним без заявлення вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів. У відзиві на касаційну скаргу Люботинська міськрада заперечує проти задоволення касаційної скарги Позивача. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не скористалося правом надати Суду відзив на касаційну скаргу. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій 28.10.2005 між Люботинською міськрадою (орендодавець) та ТОВ Універмаг "Ювілейний" (орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення XXVIII сесії Люботинської міськради IV скликання № 25/XXVIII від 21.10.2005 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в м. Люботин по вул. Комсомольській (зараз майдан Соборний),

1. Предметом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,2193 га. На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - магазин. За пунктом 8 Договору його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строки дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію. Пунктом 20 Договору сторони погодили, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали користуватися земельною ділянкою. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (пункт 36 Договору). Вказаний Договір зареєстрований в органах Державного земельного кадастру 28.10.2005 та у цей же день, згідно акта приймання-передачі, Люботинська міськрада передала, а ТОВ Універмаг "Ювілейний" прийняло земельну ділянку площею 0,2193 га. У подальшому Люботинська міськрада без згоди землекористувача (ТОВ Універмаг "Ювілейний") прийняла рішення від 29.05.2020 №229 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0,2193 га, кадастровий номер 6311200000:26:032:0001, яка знаходиться за адресою: майдан Соборний, 1, м. Люботин Харківської області, із земель житлової та громадської забудови на дві земельні ділянки, без зміни цільового призначення. Така технічна документація була виготовлена 22.03.2021 та затверджена рішенням Люботинської міськради № 544 від 08.08.2023, а саме щодо поділу земельної ділянки 6311200000:26:032:0001 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: майдан Соборний, 1, м. Люботин Харківської області на дві окремі земельні ділянки: - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,1567 га кадастровий номер 631120000:26:032:0288; - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0626 га кадастровий номер 6311200000:26:001:0071. Тобто на підставі зазначеного рішення Відповідача відбулося припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:26:032:0001 як об`єкта цивільних прав без будь-якого погодження/згоди ТОВ Універмаг "Ювілейний" як землекористувача. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.07.2023 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0626 га кадастровий номер 6311200000:26:001:0071 та земельної ділянки площею 0,1567 га кадастровий номер 6311200000:26:032:0288, та водночас скасовано кадастровий номер 6311200000:26:032:0001. Державна реєстрація проведена на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 22.03.2021. Водночас інформація щодо зареєстрованого права оренди на земельну ділянку ТОВ Універмаг "Ювілейний" у реєстрі відсутня. На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внаслідок таких дій Відповідача як власника земельної ділянки та наділеного владними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а саме прийняття рішення про припинення існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та водночас об`єкта Договору оренди, порушено права та законні інтереси Позивача. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вжиті Позивачем заходи досудового врегулювання спору не призвели до відновлення його порушених прав, що стало наслідком звернення до суду з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі № 910/9635/22. Предметом касаційного перегляду є постанова Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Люботинської міськради. В іншій частині вказане судове рішення фактично не оскаржується та Судом не переглядається. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Скаржник у касаційній скарзі послався на підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, він має мотивувати неправильне застосування норм матеріального права та/або недотримання вимог процесуального права судом апеляційної інстанції посиланням на відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах, а не наводити власні міркування. Такий висновок Верховний Суд сформував у постанові від 18.06.2024 у справі № 910/4185/21. Розглянувши наведені доводи Скаржника колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14). В такий спосіб незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, постанова судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18). Оцінюючи належність позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Люботинської міськради, суд першої інстанції виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, оскільки аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13. Проте апеляційний господарський суд не погодився з такими міркуваннями та прийшов до висновку про неефективність захисту порушеного права Позивача у спосіб визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок - це результат мислення, умовиводу, за наслідками якого формується нове судження, яке виводиться з вихідних суджень. Отже, необхідною ознакою висновку є його мотивування. Якщо таке мотивування не наведене, то сформульоване судження не набирає якості висновку; тому таке судження не є обов`язковим до врахування судами. Наприклад, просте цитування норми права не є висновком щодо її застосування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, на яку послався Скаржник у касаційній скарзі, зазначила, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування; на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах (пункт 64). Проте у подальшому Велика Палата Верховного Суду послідовно формулювала вмотивовані висновки про те, що вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призводить до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення до суду з позовом, є неефективним способом захисту прав особи. Тобто зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21). Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 та від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18. Оскільки обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16), це виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника. Схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20. При цьому завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 в справі № 910/10784/16 виснувала, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (п. 8.54 постанови). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Аналогічні правові висновки містяться у її постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19, від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22. Позивач обґрунтовував свою касаційну скаргу лише посиланнями на неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованого при розгляді справи № 923/466/17. Верховний Суд зауважує, що постанову у вказаній справі № 923/466/17 Верховний Суд ухвалив 30.05.2018, у той час як вищевказані постанови у справах, що виникли з подібних правовідносин, ухвалені пізніше. Крім того, колегія суддів вказує на неподібність правовідносин, що виникли у цій справі № 922/2309/24 та у зазначеній Скаржником справі № 923/466/17, оскільки у останній предметом спору було рішення селищної ради про припинення державному навчальному закладу права постійного користування земельною ділянкою. При цьому підставою позовних вимог прокурор зазначав відсутність згоди Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого на розпорядження землями рекреаційного призначення. Крім того, на підставі оскаржуваного у справі № 923/466/17 рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, тому суд прийшов до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин такого способу захисту як визнання оспорюваного рішення недійсним Водночас у цій справі № 922/2309/24 оспорюваним рішеннями органу місцевого самоврядування надано дозвіл на виготовлення технічної документації та у подальшому затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, орендарем якої є Позивач. З аналізу змісту вищезазначених постанов Верховного Суду, а саме предмету позову, підстав виникнення спору, суб`єктного складу, правового регулювання спірних правовідносин, обраного позивачами та застосованого судами способу захисту порушеного права тощо вбачається неподібність справи № 923/466/17 зі справою № 922/2309/24, що розглядається. За таких обставин посилання Скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків у справі № 923/466/17 не може бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваних у цій справі рішень. В такий спосіб, зважаючи на неподібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, зазначеній у касаційній скарзі, посилання Скаржника на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, не можуть бути взяті до уваги, а касаційне провадження у справі підлягає закриттю. Колегія суддів відхиляє доводи Скаржника про безпідставне, на його думку, врахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, оскільки такі доводи з огляду на норми процесуального права взагалі не є підставою для відкриття касаційного провадження. Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Як вже зазначалося, Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно висновувала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Аналогічні правові висновки містяться у її постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19, від 04.10.2023 у справі №906/1026/22. З огляду на викладене колегія суддів звертається до вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах, ухвалених після постанови у справі № 923/466/17. В такий спосіб, оскільки суд апеляційної інстанції правомірно врахував саме останні позиції Великої Палати Верховного Суду з поставлених Скаржником питань, то його доводи про неврахування висновків Верховного Суду, ухвалених до їх прийняття, відхиляються. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції звертається до висновків, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій. Інші доводи Скаржника Суд відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою апеляційного суду та спрямовані на спонукання Верховного Суду до переоцінки його висновків усупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України. В такий спосіб підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції у цій справі. Висновки Верховного Суду Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Враховуючи наведене та з огляду на непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Розподіл судових витрат Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Скаржника. Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Універмаг "Ювілейний" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 922/2309/24 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко