Постанова Закарпатський апеляційний суд № 297/672/25

Справа № 297/672/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.05.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/293/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Мензака Ю. Ю. на постанову судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.04.2025. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Берегове, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, фізична особа-підприємець, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) грн із конфіскацією 06 (шести) пачок сигарет «Compliment» та 14 (чотирнадцяти) пачок сигарет «Jin Ling». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З постанови судді від 09.04.2025 вбачається, що 20.02.2025 о 13 год 15 хв в АДРЕСА_1 , в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , без отримання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, продавав із-під прилавка сигарети «Compliment» та «Jin Ling» без марок акцизного податку, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Мензак Ю. Ю. просить постанову судді від 09.04.2024 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Заперечує факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та вважає, що доказів, які б доводили протилежне у матеріалах справи немає. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не ставиться у провину продаж тютюнових виробів без ліцензії, натомість поліцейський у протоколі вказав про продаж тютюнових виробів без марок акцизного збору. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не визнавав свою вину ні щодо продажу тютюнових виробів без марок акцизного збору, ні про продаж таких взагалі. Крім того, відібрані від ОСОБА_2 пояснення, де він нібито визнав свою вину, здійснювались без залучення перекладача. Оскільки ОСОБА_2 українською мовою вільно не володіє, тому визнання ним вини у письмовому поясненні не можуть братися до уваги як доказ. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_2 , зокрема, пояснення свідків, відеозапис тощо. Також відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 систематично, на свій власний ризик здійснював торгівлю тютюновими виробами з метою отримання прибутку, тобто займався господарською діяльністю. Протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не вказано кому було реалізовано тютюнові вироби та чи отримав він дохід від цього. -2- Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Мензак Ю. Ю. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з`явилися. Останні судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Мензака Ю. Ю., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того апеляційний суд враховує заяву захисника, який просить розглянути апеляційну скаргу у його та ОСОБА_2 відсутності. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. За вимогами статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про -3- адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Оскаржувана постанова суду від 09.04.2025 вказаним нормам КУпАП не відповідає. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 247926 від 20.02.2025 вбачається, що 20.02.2025 о 13 год 15 хв в АДРЕСА_1 , в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » фізична особа-підприємець ОСОБА_2 продавав із-під прилавка сигарети «Compliment» та «Jin Ling» без марок акцизного збору, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП. Частина 1 статті 164 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Таким чином, за матеріалами справи ОСОБА_2 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме здійснення господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Згідно чинного законодавства, ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Як вбачається з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, а саме: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». При цьому, відповідно ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). -4- Згідно ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже підприємницька діяльність (підприємництво) є одним з видів господарської діяльності, який характеризується наявністю такої ознаки, як наявність мети одержання прибутку. Іншу частину обсягу поняття господарської діяльності відповідно до чинного господарського законодавства становить некомерційна господарська діяльність, яка не має на меті одержання прибутку. За ч. 2 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Під здійсненням без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно ст. 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 4 Закону України «Про підприємництво», треба розуміти здійснення без ліцензії таких видів господарської діяльності фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємництва, та юридичними особами. Апеляційний суд звертає увагу на те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. В той же час, як передбачено ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. У підтвердження вини ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 та інші матеріали справи. Проте, посилаючись на вказані докази, суд першої інстанції не дав їм належної оцінки, не зазначив, які саме факти та обставини вони підтверджують, що свідчить про неповноту судового розгляду та невмотивованість судового рішення. -5- Апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджено факту продажу ОСОБА_2 сигарет, як і не підтверджено факту отримання ним прибутку внаслідок цього. Зокрема працівниками поліції не встановлено вартості сигарет, які нібито реалізовував ОСОБА_2 . Також, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_2 систематично, на свій власний ризик здійснював торгівлю тютюновими виробами з метою отримання прибутку, тобто займався господарською діяльністю. Між тим, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, кому саме було реалізовано тютюнові вироби та чи отримав ОСОБА_2 дохід від цього, та в якій сумі. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативно-правовий акт, його частину та пункт, порушення якого має наслідком вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та має відсилочний характер, зокрема на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015, тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону ОСОБА_2 було порушено. У зв`язку з наведеним, протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу. Вказані вище обставини свідчать про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до чинного законодавства про адміністративні правопорушення суд розглядає справу в межах складеного щодо особи протоколу та приймає вмотивовану постанову тільки в межах, обставин викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, та обсягу доказів, наявних у матеріалах справи. Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися у суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_2 винуватим у тому, що він «без отримання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами», вийшов за межі пред`явленого йому обвинувачення, оскільки про наявність таких дій ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення не вказується. Під час апеляційного перегляду матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП будь-яких допустимих та належних доказів про те, що ОСОБА_2 , будучи фізичною особою-підприємцем, здійснював реалізацію тютюнових виробів не встановлено. Само по собі вилучення тютюнових виробів не є достатньою підставою вважати закінченим склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною. -6- Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 278 КУпАП вищзазначені недоліки протоколу про адміністративне правопорушення залишив поза увагою та прийняв передчасне, а відтак і незаконне рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З даних положень Основного Закону виходить, що суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише за наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони. Таким чином, дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду першої інстанції, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП за викладених у протоколі обставин. Що стосується письмових пояснень ОСОБА_2 , у яких останнім нібито підтверджено факт торгівлею цигарками, апеляційний суд звертає увагу на те, що такі не можуть бути взяті до уваги як доказ вини з огляду на встановлені апеляційним судом порушення працівниками поліції вимог законодавства при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення. Тому, наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_2 не можуть бути визнані належними та достатніми для доведення вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі. Тому, на переконання апеляційного суду вказане вище, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі. Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, у якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь -7- обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину в справі. Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів. За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на його користь. Частина перша статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події і складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу передбаченого ч. 1 ст. 164 цього Кодексу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. -8- Апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника-адвоката Мензака Ю. Ю. задовольнити. Постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.04.2025 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя