Ухвала КЦС ВС № 209/2783/17

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 року м. Київ справа № 209/2783/17 провадження № 61-6134ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевер Юлії Миколаївни, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у м. Кам`янське Дніпропетровської області, управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам`янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільно збудованих будівель, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у м. Кам`янське Дніпропетровської області, управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам`янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільно збудованих будівель, Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі. 22 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122 та земельної ділянка, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна - земельної ділянки, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122 та земельної ділянка, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Застосовано даний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. 27 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з реєстрацією права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, на земельній ділянці, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, а також: вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, змін до таких записів щодо нерухомого майна, відомості про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, на земельній ділянці, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з реєстрацією права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, на земельній ділянці, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, а також: вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, змін до таких записів щодо нерухомого майна, відомості про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, на земельній ділянці, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Застосовано даний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевер Ю. М., залишено без задоволення. Ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року та від 28 листопада 2024 року залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяв ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, земельної ділянка, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що вжиті судом заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки майно, до якого вжито зазначені заходи забезпечення, фактично перебуває у його володінні та користуванні, і обмежується лише можливість розпоряджатися ним. ОСОБА_1 не наведено жодних аргументів, які б вказували на те, що вжиті заходи забезпечення позову можуть призвести до негативних наслідків та є надмірним втручанням у мирне володіння ним земельною ділянкою. У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевер Ю. М., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що з відповіді Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 05 жовтня 2022 року № 09-07/1114 вбачається, що єдиними суміжними землекористувачами з земельною ділянкою, площею 0,0162 га, кадастровий номер 1210400000:01:019:0123 ( АДРЕСА_1 ), у період з 08 травня 2003 року по 25 березня 2008 року були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 08 травня 2003року № 0832, строк дії якого скінчився 25 березня 2008 року. Інші договори оренди земельних ділянок, які межують з земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , у Департаменті не обліковуються. Зазначає, що з 2008 року і по теперішній час, тобто впродовж 17 років, ОСОБА_2 не є землекористувачем земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою, площею 0,0162 га кадастровий номер 1210400000:01:019:0123, інших доказів, що підтверджували б володіння або користування суміжною земельною ділянкою з земельною ділянкою ОСОБА_1 , у матеріалах справи не містяться. Натомість, в матеріалах справи міститься доказ того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 0592 га є комунальною власністю. Вважає, що забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122 та земельної ділянка, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є неправомірним, оскільки, земельна ділянка 0,0162 га, кадастровий номер 1210400000:01:019, межує з земельною ділянкою, яка належить Кам`янській міській раді, і жодним чином не зачіпає прав та інтересів ОСОБА_2 . Вказує, що ОСОБА_2 не має жодного права ані як власник, ані як орендар пред`являти вимоги щодо цієї земельної ділянки, заявляти про порушення її прав, оскільки цих прав у неї немає і, тим паче, заявляти вимоги щодо забезпечення позову. Також вказує, що будинок на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, щодо якого наразі відбувається реконструкція взагалі не є предметом спору у справі № 209/2783/17. Встановлення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з реєстрацією права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122, у тому числі і щодо цього будинку, є прямим порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_1 . Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шевер Ю. М., у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судами встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Кам`янська міська рада Дніпропетровської області, відділ Держгеокадастру у м. Кам`янське Дніпропетровської області, управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам`янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знос самовільно забудованих будівель. Тобто, предметом спору у зазначеній цивільній справі є захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільно забудованих будівель, які стосуються земельних ділянок, площею 0,1000 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0122 та земельної ділянка, площею 0,0162 га за кадастровим номером 1210400000:01:019:0123. Наявний договір купівлі-продажу від 27 грудня 2012 року, на підставі якого ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,1000 га. Суду не надано жодного правовстановлюючого документа на земельну ділянку, площею 0,0162 га на ім`я ОСОБА_1 , як у період з 08 травня 2003 року по 25 березня 2008 року, так і на час судового розгляду, а також не доведено факт проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 , і користування даною земельною ділянкою. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору є захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільно забудованих будівель. Апеляційний суд вірно вказав, що вжиті судом заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1 , оскільки майно, до якого вжито зазначені заходи забезпечення, фактично перебуває у його володінні та користуванні, і обмежується лише можливість розпоряджатися ним. ОСОБА_1 не наведено жодних аргументів, які б вказували на те, що вжиті заходи забезпечення позову можуть призвести до негативних наслідків та є надмірним втручанням у мирне володіння ним земельною ділянкою. Встановивши, наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, права і обов`язки сторін, що брали участь у справі співмірність і адекватність заходу із заявленими ОСОБА_2 вимогами, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення заяв про забезпечення позову. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те що застосування заходу забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаних об`єктів нерухомого майна в подальшому унеможливить виконання рішення суду щодо зносу самовільно збудованих будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці. Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права та до незгоди з судовими рішеннями, висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для його скасування. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального та процесуального права є очевидними і не викликають розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шевер Юлії Миколаївни, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 листопада 2024 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у м. Кам`янське Дніпропетровської області, управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради, управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам`янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, знесення самовільно збудованих будівель відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць