Постанова 4852 № 280/12114/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/12114/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (суддя Садовий І.В.) у справі № 280/12114/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2024 №0634705-2410-0828-UA23060070000082704, винесене відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, з огляду на те, що рішенням Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 було затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», відповідно до якого база оподаткування об`єкту житлової нерухомості зменшується, зокрема, для квартир на 120 кв.м. Оскільки у позивачки у приватній власності перебувають об`єкти житлового нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 69,56 кв.м., то для даної нерухомості встановлена нульова ставка податку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено. Суд виходив з того, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, отже податок на квартиру/квартири, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженим 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків. Оскільки у власності позивачки перебуває квартира, загальна площа якої не перевищує 120 кв.м., ставка податку для такого об`єкту житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2023 рік відсутні. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що відповідно до податкового законодавства ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються за рішенням місцевої ради, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток. Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об`єкта/об`єктив житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Позивачка проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка - ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 02.03.2006 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачі на праві приватної власності належить об`єкт житлового нерухомого майна - квартира, загальною площею 69,56 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8). 29.06.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивачки податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0634705-2410-0828-UA23060070000082704, яким нараховано суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2023 рік у розмірі 640,52 грн (а.с.11). Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач 29.10.2024 направила до Державної податкової служби України скаргу (вх.№41745/6 від 29.10.2024). За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 25.12.2024 №38716/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 29.06.2024 №0634705-2410-0828-UA23060070000082704 залишено без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у відповідності до вимог ст.308 КАС України, погоджується з висновками суду першої інстанції. Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п. 266.2 ст.266 ПК України). У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до пп. 266.6.1 п.266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Пунктом 266.4 статті 266 ПК України встановлені пільги із сплати податку За приписами пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування. При цьому за приписами п.30.9 ст.30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно п.10.3 ст.10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України). До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, в тому числі, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України). Отже, виходячи з аналізу наведених норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. При цьому, розмір такого податку хоча і визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, проте не може перевищувати 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. В даному випадку спір виник з приводу застосування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015, яким затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради № 5, внесені зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за № 5, від 26.02.2016 за № 30, від 25.08.2016 за № 50, від 21.12.2016 за № 49, від 26.04.2017 за № 51, від 27.05.2020 за №

49. Відповідно до пп. 2.4.1 п. 2.4 Положення №5 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів (до абзацу «а» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 120 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 60 кв. метрів»); б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; (до абзацу «б» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 250 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 120 кв. метрів»); в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. (до абзацу «в» внесені зміни згідно з пунктом 1 рішення міської ради від 26.02.2016 №30, а саме: цифри та слова « 370 кв. метрів» замінені цифрами та словами « 180 кв. метрів»). Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно абз.1 пп. 2.4.2 п. 2.4 цього Положення №5 міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Абзацом 1 підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення №5 з урахуванням змін, внесених рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 №5, від 26.02.2016 №30, від 21.12.2016 №49, встановлено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (47,23 грн за 2020 рік), за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; - будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів. Станом на час розгляду цієї справи рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 не скасоване, а відтак - є діючим актом і повинне застосовуватись до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, тому контролюючий орган повинен був враховувати у своїй діяльності зазначене рішення Запорізької міської ради. Про необхідність врахування контролюючими органами у своїй діяльності рішень органів місцевого самоврядування щодо пільг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема від 06.12.2022 у справі № 2140/1892/18; від 27.06.2023 у справі № 804/15401/15. Відтак, враховуючи рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що оскільки у власності позивачки перебуває квартира, площа якої не перевищує 120 кв.м., ставка податку для такого об`єкту житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в даному випадку зміст рішення Запорізької міської ради в редакції на час виникнення спірних правовідносин не дає підстав стверджувати, що зазначена в затвердженому цим рішенням Положенні №5 база оподаткування є відмінною від тієї, що визначена Податковим кодексом України. Вказаним Положенням №5 міською радою встановлено ставку податку відносно, зокрема, об`єктів житлової нерухомості: квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, а саме: нульову ставку. На думку суду апеляційної інстанції, встановлення нульової ставки податку до таких об`єктів житлової нерухомості не суперечить положенням пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, яким визначено саме граничний (максимальний) розмір ставки податку (1,5% розміру мінімальної заробітної плати), а не її мінімальний розмір. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вважає, що рішення міської ради суперечить положенням Податкового кодексу України, що спростовує позицією відповідача про неможливість застосування цього рішення органу місцевого самоврядування у спірних відносинах. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 280/12114/24 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Н.А. Бишевська суддя Я.В. Семененко