Постанова 4851 № 520/34246/24

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р. Справа № 520/34246/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025, по справі № 520/34246/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, який в якому просила суд: -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати з 07.02.2023 по 23.09.2024 грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023року та 01 січня 2024 року відповідно; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.02.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів; -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003; -визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; -зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 позовні вимоги залишено без задоволення. Позивачка, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.02.2023 по 31.12.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. В обґрунтовування апеляційної скарги зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності порушеного права, оскільки відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, відповідачем будь-яких належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 23.09.2024 була звільнена зі служби. Позивач, не погодившись із діями відповідача щодо нарахування грошового забезпечення визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на дату, відмінну від 01.01.2023, 01.01.2024 відповідно, щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 23.09.2024 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003, щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернулася до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження права позивачки на зазначені у позовній заяві виплати, крім того відсутні докази дій позивачки, щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити дії, стосовно проведення належних виплат. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень. З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»(далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції. Отже, починаючи з 29 січня 2020 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати. Згідно з п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Під час розгляду і вирішення цієї справи положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №

704. Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає в силу вимог п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Отже, фактично з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 розрахункову величину для обчислення розміру посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями було змінено з «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» на «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року». Враховуючи, що розрахункову величину змінено з 29.01.2020, для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача належало використовувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, а з 01.01.2023 - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023. При цьому, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14". Отже, починаючи з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Таким чином, наявні підстави для задоволення позову за період з 07.02.2023 по 19.05.2023, при цьому позовні вимоги за період з 20.05.2023 по 23.09.2024 задоволенню не підлягають оскільки з 20.05.2023 (дати набрання чинності постанови №481), грошове забезпечення військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.02.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів. Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів зазначає наступне. Підпунктом 1 п.2 ст.15 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров`я. Згідно з п.2 ст.15 Закону № 2011-XII у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України. Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 розділу XXXII Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до пункту 4 розділу XXXII Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №

460. Відповідно до пп. 1-5 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок № 460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення. Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання. Аналіз наведених приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні призначається військовослужбовцям у залежності від категорії, до якої вони віднесені. Оскільки ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 23.09.2024 перебувала на військовій службі за призовом під час мобілізації, що підтверджується записами у військовому квитку та звільнена з військової служби у відставку (за станом здоров`я), колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до Порядку №

460. Разом з тим, позивачка не набула право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, що відповідає приписам пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України) та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260 (військовослужбовцям здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім, зокрема, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації). Колегія суддів звертає увагу, що положеннями Закону № 2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них. При цьому, судовим розглядом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2024 № 280ДСК про звільнення позивачки зі служби встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 120% місячного грошового забезпечення за останньою штатною займаною посадою за 30 повних календарних місяців служби у розмірі 52628,40 грн відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №

460. Доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XI в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ґрунтуються на хибному застосуванні норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону №2232-XII, була військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, а відтак на неї поширюється норма ч. 2 ст.15 Закону №2011-XI про те, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що право позивачки на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення відповідачем порушено не було, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 (один) повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 (один) повний календарний рік служби, встановленої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак, виходячи з інших підстав та мотивів. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.02.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 по справі № 520/34246/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07.02.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів. Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати 07.02.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.02.2023 по 19.05.2023 шляхом множення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 передбаченого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 по справі № 520/34246/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов