Постанова 4851 № 520/29995/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2025 р. Справа № 520/29995/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025, (головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В.), по справі № 520/29995/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач №1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач №2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунку пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 963440188815 від 09.05.2024 року щодо відмови в перерахунку та виплаті основної пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024р. без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність у відповідності до рішення від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024р. перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум згідно рішення від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України; - допустити негайне виконання рішення суду відповідно адміністративного судочинства України; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунку пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №963440188815 від 09.05.2024 р. щодо відмови в перерахунку та виплаті основної пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024р. без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність у відповідності до рішення від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024р. перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум згідно рішення від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату перерахованої пенсії з 20.03.2024р. без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб які втратили працездатність з урахуванням раніше виплачених сум згідно рішення від 20 березня 2024 року №2-р(ІІ)/2024 Конституційного Суду України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 не містить положень щодо порядку його виконання та на даний час відсутній правовий акт, який регулює порядок здійснення перерахунку пенсії. Також суд безпідставно зобов`язав перерахувати пенсію позивачу, оскільки таким чином втрутився у дискреційні повноваження апелянта. Позивач правом на надання відзиву не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2024, в якій просив здійснити з 20.03.2024 перерахунок та забезпечити виплату перерахованої, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, без обмеження максимального розміру з урахуванням проведених виплат, з проведенням подальших перерахунків та виплати пенсії без обмеження її максимального розміру. (а.с. 11-12) За наслідками розгляду заяви позивача, листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 10.05.2024, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, в зв`язку з її нарахуванням відповідно до норм ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII та відсутністю порядоку та механізму проведення перерахунку пенсії, в зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішеннях від 20.03.2024 №2-р(II)/2024. (а.с.13) Вважаючи, що відповідачем протиправно встановлено обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. З огляду на положення статті 1 Закону № 796-XII, останній спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Частиною першою статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Згідно ч.3 ст. 67 Закону № 796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Так само, згідно ч.1 ст. і 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Предметом даного спору є виплати позивачу з 20.03.2024 пенсії з обмеженням її максимальним розміром. Так, обмеження максимального розміру пенсії вперше введені в дію Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 01.10.2011. За змістом положень статті 2 Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №796-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічне положення з 01.10.2011 передбачено у частині третій статті 67 Закону №796-XII. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, норми пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 3668-VІ є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності названого Закону та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу згаданого Закону. З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ). До того ж, норми статті 2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII. Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі №580/492/19, які враховані судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України. Колегією суддів встановлено, що основний розмір пенсії позивача складає 56 231,89 грн., однак, пенсія призначається у максимальному розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується витягом з пенсійної справи та не заперечується відповідачем. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних відносин підлягали застосовуванню положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Поряд з цим, як вірно враховано судом першої інстанції , Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з 20.03.2024 відповідач не мав правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII. Отже, з 20.03.2024 позивач має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Доводи апелянта, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 20.04.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розіром є втручанням в дискреційні повноваження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Натомість Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, не передбачає дискреційних повноважень у відповідача щодо нарахування, перерахунку та виплати пенсії у розумінні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980. Аналогічний висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 09.12.2024 у справі № 360/777/23. Щодо доводів апелянта про те, що він уповноважений лише на розгляд конкретної заяви позивача та не наділений повноваженнями щодо виконання рішення по даній справі, оскільки позивач проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1). За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення за результатами розгляду цієї заяви. Таким чином, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано рішення Відділу перерахунку пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 963440188815 від 09.05.2024 року про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язано здійснити перерахунок пенсії. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду в постанові від 04.04.2019 року у справі № 204/362/17 щодо повноважень структурних підрозділів на вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є безпідставними, оскільки ці висновки стосуються редакції п. 4.2 Порядку № 22-1 до внесених змін постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України». На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі № 520/29995/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк